Мета аудиту — перевірити правильність визначення податку з реклами та своєчасність його сплати до бюджету. Завдання аудиту — встановити: • правильність визначення бази оподаткування податком з ре-клами; • дотримання граничних розмірів ставок на податок з реклами; • правильність відображення витрат на сплату податку з реклами; • повноту включення у звітність сум оподаткування; • своєчасність сплати податку з реклами та подання звітності в податкові органи. До перевірки аудитор має з’ясувати зміни, що відбулися в по-датковому законодавстві щодо стягнення податку з реклами. Аудитор має пам’ятати, що до реклами відносять спеціальну інформацію про осіб як юридичних, так і фізичних або продук-цію (товари, роботи, послуги, цінні папери), яка розповсюджу-ється у будь-якій формі та будь-яким способом з метою прямого і непрямого отримання прибутку. До реклами належить реклама, яка використовується для пуб-лічного розповсюдження друкованої, а також аудіо- та відеоін-формації. Реклама буває зовнішня і внутрішня. Податок з реклами є обов’язковим до застосування місцевими органами самоуправління при наявності об’єктів оподаткування. Платниками податку з реклами є юридичні та фізичні осо-би — суб’єкти підприємницької діяльності, рекламодавці або ті, що виготовляють чи розповсюджують рекламу, якщо вони є рек-ламодавцями, але фактично перераховують цей податок до бю-джету виготовлювачі реклами, рекламна діяльність яких здійс-нюється на території органу місцевого самоврядування, на яких поширюється рішення про податок. Податок з реклами сплачують підприємства, які видають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги з рекламної продукції. При перевірці рекламних послуг потрібно встановити повно-ту включення в оподатковуваний оборот вартості виготов-лення і розміщення реклами. З цією метою аудитор повинен встановити об’єкт оподаткування і фактично проведені витрати з реклами. Витрати на рекламу треба визначити в розрізі кожної статті. Об’єктом оподаткування з реклами є вартість наданих послуг з встановлення і розміщення реклами: на телебаченні і радіо, у друкованих засобах масової інформації; в кінотеатрах, відеосало-нах та інших установах, де здійснюється публічний показ кіно-, ві-део-, слайдфільмів, комп’ютерних рекламних роликів; у вигляді рекламних сувенірів, подарункових виробів, фірмених пакуваль-них матеріалів; шляхом проведення рекламних виставок, розмі-щення на окремих конструкціях, щитах, екранах, будинках, спору-дах і інших носіях зовнішньої реклами; на сухопутному, повітряному, водному, залізничному видах транспорту і в метрополітені; на місцевому та заміському авто-, електротранспорті, на автомобі-лях і залізничних шляхах сполучення загального користування; за-гальна площа і кількість носіїв для розміщення реклами всередині будинків, приміщень, споруд та на інших носіях внутрішньої рек-лами; загальна площа і кількість носіїв прямої поштової реклами; кількість одиниць рекламних носіїв реклами, розміщеної на паку-вальних матеріалах, які обчислюються в штуках; на формі спорт-сменів, предметах одягу, головних уборах, магнітних картках, жетонах, талонах, візитних картках та інших штучних рекламних носіях. При перевірці правильності визначення бази оподаткування податком з реклами аудитору слід пам’ятати про диференційова-ний підхід її визначення: 1) при наданні рекламних послуг і 2) виконанні рекламних робіт власними силами та врахувати пе-релік рекламної продукції, що не підлягає оподаткуванню. За надання послуг щодо розміщення і розповсюдження рек-лами базою оподаткування податком з реклами є вартість спла-чених рекламодавцю сум за ці послуги. При виконанні реклам-них робіт власними силами об’єктом оподаткування є вартість фактично проведених витрат на її виготовлення і розміщення. Найбільш вірогідна помилка — це нарахування податку з собівартості рекламних послуг. Особливу увагу аудитор має приділити тим об’єктам реклами, які не включені до оподатковуваного обороту. Не вважається ре-кламною продукцією і не підлягає оподаткуванню вартість ін-формаційних табло при вході у приміщення, де розміщується фі-зична або юридична особа, об’яви або повідомлення про місце зміни розташування підприємства, установи або організації, но-мерів телефонів, факсів, телетайпів, табло з повідомленням про обмеження пересування, виконання ремонтних, аварійних і ін-ших подібних видів робіт; інформації, яка відображає соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських орга-нізацій або призначена для їх підтримки. Від податку звільняєть-ся реклама благодійних заходів, інформаційні табло, які розмі-щені в приміщеннях, що використовуються для реалізації товарів, оголошення органів державної влади, які містять інфор-мацію, пов’язану з виконанням покладених на них функцій. Правильність визначення податку з реклами залежить від до-тримання законодавства щодо застосування ставок цього подат-ку. Тому при перевірці необхідно з’ясувати дотримання вста-новлених ставок при визначенні податку за розміщення одноразової реклами і реклами на тривалий час та граничних розмірів ставок податку. З 1999 р. ставки за розміщення одноразової реклами встанов-лені в розмірі не більш як 0,1 відсотка вартості послуг і 0,5 відсо-тка вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час. Граничні розміри ставок податку відповідно до Указу Пре-зидента від 25 травня 1999 р. № 565/99 з 1 січня 2000 р. не повинні перевищувати: • 5 відсотків вартості виготовлення і розміщення реклами на телебаченні, радіо, в друкованих засобах масової інформації; • 10 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за хвилину показу реклами в кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, в яких здійснюється публічний показ кіно-, ві-део-, слайдфільмів; • 50 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний метр носія зовнішньої ре-клами, розміщеної на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, фасадах будівель і споруд; • 30 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця із кожних 100 од. носіїв зовнішньої реклами, розміщених на пакувальних матеріалах, формі спортсменів, же-тонах та інших рекламних носіях; • 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний метр носія внутрішньої реклами, розміщеної всередині будинків, приміщень; • 50 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний метр рекламного носія на транспортних засобах; • 0,1 відсотка неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний сантиметр рекламного носія, виготовленого друкованим способом для внутрішньої рек-лами у салонах транспортних засобів. У разі реклами тютюнових виробів і алкогольних напоїв до відповідної ставки застосовується збільшуваний коефіцієнт 5. У випадку реклами вітчизняними товаровиробниками продук-ції власного виробництва (крім тютюнових виробів і алкогольних напоїв) застосовується пільговий коефіцієнт 0,5. Особливу увагу аудитору слід звернути на правильність ви-значення бази, на яку нараховується податок. Для правильного визначення податку з реклами треба пам’ятати, що ставкою 0,1—0,5 відсотка податку з реклами оподатко-вується база — вартість виконаних робіт (послуг) з виготовлення та розповсюдження реклами без урахування ПДВ. Наприклад, повна вартість виконаних послуг становить 1205,0 грн. Для визначення податку з реклами за ставкою 0,5 відсотка треба знайти базу оподаткування: 1205 грн — 120,5 %. База для оподаткування податком з реклами визначається як повна вартість, поділена на 1,205. База для оподаткування (Б) = 1205 : 1,205 = 1000 грн. 1. Визначимо ПДВ за ставкою 20 %: 1000 • 20 % = 200 грн. 2. Ставка податку з реклами — 0,5 %. Податок з реклами: 1000 • 0,5 % = 5 грн. Розрахунок суми податку з реклами здійснюється за формою (табл. 10.4). Таблиця 10.4 РОЗРАХУНОК СУМИ ПОДАТКУ З РЕКЛАМИ за … місяць 1. Сума виручки, отриманої з розповсюдження реклами, грн 2. Ставка реклами, % 3. Строк сплати У податковій накладній податок з реклами виділено окремо і він не враховується при обчисленні ПДВ. При перевірці правильності відображення витрат на сплату податку з реклами аудитор має встановити, що сплата податку з реклами юридичними особами відноситься на рахунок витрат і включається до складу валових витрат. У бухгалтерському обліку податок з реклами ведеться окремо на субрахунку 6413. При перевірці контролюється своєчасність сплати податку з реклами до бюджету, а також своєчасність надання звітності до податкових органів. Податок з реклами має бути сплаченим з доходу, отриманого у звітному місяці з виконаних робіт (послуг) по розповсюдженню реклами. Отримувач послуг з реклами має відображувати податок з ре-клами в додатку Ж1 до Декларації про податок на прибуток і від-носити на валові витрати. Податок з реклами є місцевим податком. Необхідно щомісяця надавати звіт про суму нарахованого податку з реклами не пізні-ше як 20 числа місяця, наступного за звітним, а сплатити податок треба впродовж 10 днів після подання звітності. За несвоєчасне перерахування податку з реклами сплачується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діє на дату складання акта перевірки. За несвоєчасну сплату податку з реклами або заниження сум платник сплачує суму, донараховану органами державної податко-вої служби та штраф у розмірі 100 відсотків донарахованих сум. Важливим напрямом перевірки є з’ясування повноти вклю-чення до звітності сум податку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аудит місцевих податків. Аудит податку з реклами» з дисципліни «Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств»
