Живучи в складі одного цілісного організму - людства, кожна людина не могла не виробити певні засоби, які б гарантували їй надійний зв'язок з праорганізмом. Таким засобом стала сугестія - змога впливати, та сугестивність - здатність піддаватися впливу інших, часто несвідомо і некритично сприймаючи навіяний зміст. В зв'язку з специфікою діяльності консультант не може не розуміти, що в основі його впливу теж лежить навіювання. Навіть тоді, коли він з клієнтом перебуває у відкритих довірчих стосунках, вже сама по собі консультативна зустріч задає рамку навіювання. Чому? Тому що всі люди тією чи іншою мірою піддаються соціальному навіюванню, а ті. які пеоеживають стрес чи дезадаптацію, як показують дослідження, ще більш схильні до навіювання, тобто стають суперсугестивними. Так влаштована людська природа. Людина повсякчас шукає і боїться впливу іншої людини. Щоб гарно думати про свою самостійність, їй вигідніше не пам'ятати про навіювання. Люди скоріше зосереджуються на тому, що вони нібито впливають на інших тільки тоді, коли щось свідомо хочуть від них, коли кажуть про це чи діють у відповідності до своїх усвідомлених планів. Говорячи про навіювання в консультуванні, ми взагалі не маємо на увазі гіпноз чи інші форми гіпнотичного впливу, які передбачають використання клієнта в іграх, де він стає безвільною маріонеткою. Однак консультант як психолог має знати, що соціальна сугестія (вплив людини на людину в соціальних контекстах), не менш могутня, ніж гіпнотичний вплив, а вкласти щось в свідомість іншого раціональним шляхом можна й без гіпнозу. К.Юнг попереджав психотерапевтів, що під час терапії потрібно слідкувати за тим, щоб клієнт залишався свідомим відносно того, що з ним відбувається, не слід утримувати його в стані слабкого і підкореного. Рівень суб'єктивної готовності до соціального навіювання різний для кожного конкретного індивіда і залежить від ситуативних та особистісних факторів. Серед властивостей особистості, які сприяють підвищенню навіюваності, - невпевненість в собі, низька самооцінка, почуття власної неповноцінності (комплекси), покірність, тривожність, екстравертивність, підвищена емоційність, вразливість тощо. Як бачимо, саме такі якості притаманні людям, що переживають психологічні негаразди. Секрети ефективного консультанта Навіювання діє через підсвідомість і присутнє у будь-якому акті спілку-вання. Потрібно завжди пам'ятати про сакраментальне „Не зашкодь!". Р. Мей вважав, що консультант в процесі психотерапії неминуче використовує ту чи іншу форму назіювання. В трансформації особистості, на думку Р.Мея, якраз і діє „закваска" навіювання. Завдяки емпатійному зв'язку відбувається ототожнення клієнта з позитивною волею психотерапевта, при цьому клієнт отримує від нього додаткові сили для подолання свого негативно спрямованого волевиявлення і вчиться проявляти свою волю позитивно і конструктивно. Згідно з концепцією Р.Мея психотерапевт дає клієнту „заряд мужності". Навіювання може використовуватися і з діагностичною метою. Адже ніхто, крім клієнта, не може відчувати, яким для нього має бути вихід з проблеми. В раціональній сфері це знання шукати даремно, тому необхідно апелювати до несвідомого. А несвідоме „до останнього" береже таємницю не тільки від консультанта, але й від самої людини. В таких умовах у пригоді стають засоби, в основі яких лежать механізми трасового наведення. Саме вони дозволяють навіюванню почати взаємодіяти з уже сформованою в підсвідомості тенденцією і відкрити її клієнтові. Наводячи якомога більше варіантів конструктивного позбавлення від проблеми, консультант намагається
206 спонукати підсвідомість саму здійснити вибір. Таким чином клієнт отримує „свій" варіант розв'язку проблеми, досягає більшої цілісності свого „Я". Навіювання є особливо корисним в тих ситуаціях, коли за відсутності потенцій для більш глибоких змін ефект консультування досягається завдяки формуванню у клієнта переконання, що результат неминуче буде. В побуті інколи вважають, що вселяти надію і оптимізм є пустопорожнім заняттям, однак чітко сформований намір, віра в позитивні зміни скоріше стають точкою відліку для початку реальних об'єктивних змін, ніж депресія і відчай. К.Юнг, щоправда, вважав таку роботу більше виховною, ніж психологічною. Та як би ми не трактували ці процеси, навіювання було, є і буде присутнім в спілкуванні, і є сенс розуміти, що відбувається між консультантом і клієнтом, більш професійно, ніж, можливо, це розуміє клієнт.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Навіювання як основа інтервенції» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
