Морфологія (від. гр. morphe - форма і logos - слово, вчення) – розділ граматики, що вивчає внутрішню граматичну будову слова і граматичні класи слів. Окрім морфології, до складу граматики - науки про граматичну будову мови – входять словотвір і синтаксис (див. далі).
Для морфології, як і для граматики в цілому, важливим є граматичне значення слова. На відміну від лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільним для цілих розрядів слів. Наприклад, для дієслова характерними є граматичні значення теперішнього, минулого чи майбутнього часу, дійсного, умовного або наказового способу, 1-ї, 2-ї чи 3-ї особи, однини або множини, у минулому часі в однині – чоловічого, жіночого чи середнього роду тощо; іменникові властиві граматичні значення чоловічого, жіночого або середнього роду, однини чи множини, певного відмінка. Ці граматичні значення виражаються граматичними формами, зокрема закінченнями.
Наприклад, різні за лексичним значенням іменники подругою, книгою, квіткою, картиною, хатою характеризуються граматичною формою з закінченням -ою, що вказує на граматичні значення жіночого роду, однини й орудного відмінка, але ця сама форма може вказувати і на орудний відмінок однини спільного роду: сиротою, неробою. Закінчення -а наведених іменників свідчить про називний відмінок однини. Проте флексія -а може вказувати і на граматичні значення родового відмінка однини іменників чоловічого роду: друга, батька. А от граматичні значення Родового відмінка однини іменників середнього роду крила, весла і називного та знахідного відмінків множини цих самих іменників кр́ила, в́есла визначаються лише за допомогою наголосу.
Граматичні значення можуть виражатися також префіксами, суфіксами, службовими словами, суплетивними формами (які утворено від різних коренів або основ), порядком слів. Наприклад, прикметники розумніший, сміливіший, яскравіший мають спільне граматичне значення вищого ступеня порівняння, яке передається відповідною граматичною формою з суфіксом -іш-;
прикметники найрозумніший, найсміливіший, найяскравіший - граматичне значення найвищого ступеня порівняння, яке виражається граматичною формою з префіксом най-. У сполуках на таксі, на кручі (місцевий відмінок) – біля таксі, навколо кручі (родовий відмінок) лише прийменники виступають виразниками граматичного значення відмінка. Частка хай (нехай) вказує на граматичне значення наказового способу, а частка би (б) – умовного: хай прийде, слухала б. У реченнях типу Радість зумовлює натхнення. Точність породжує впевненість граматичне значення відмінка визначається порядком слів: радість, точність - називний відмінок, натхнення, впевненість - знахідний.
Граматичні форми, що є виразниками граматичних значень, можуть розрізнятися основами (бути суплетивними): я - мене, вони - їх (суплетивні форми передають граматичні значення називного й родового відмінків), поганий - гірший, гарний - кращий (форми гірший, кращий виражають граматичне значення вищого ступеня порівняння), ловити - спіймати, говорити - сказати (виражаються граматичні значення недоконаного й доконаного виду).
Однорідні граматичні значення і граматичні форми їх вираження становлять граматичну категорію: граматичні значення чоловічого, жіночого й середнього роду утворюють категорію роду; однини і множини – категорію числа; дійсного, умовного й наказового способу – категорію способу і т. д.
Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Морфологія, словотвір і синтаксис» з дисципліни «Морфологія і словотвір»
