Централізований і децентралізований бухгалтерський облік. Планування організації бухгалтерського обліку на підприємстві
Застосування централізованої або децентралізованої системи бухгалтерського обліку залежить від конкретних умов роботи окремих підрозділів підприємств, ступеня їх оперативної само- стійності й організаційно-територіальної відокремленості. Децентралізація обліку полягає у виділенні оперативно відокремлених підрозділів підприємств на самостійний облік. Обліковий апарат цих підрозділів здійснює не тільки складання й оформлення первинних і деяких зведених документів, а й опрацювання їх, веде синтетичний і аналітичний облік господар- ських операцій, складає окремий бухгалтерський баланс та інші форми звітності, що характеризують господарську діяльність під- приємства. При цьому баланс і звітні форми здають до головної бухгалте- рії підприємства. Функції головної бухгалтерії при децентралізо- ваному обліку обмежуються перевіркою і зведенням облікових даних цих підрозділів підприємства. Децентралізований облік має єдину перевагу — дає змогу на- близити працівників обліку до місця здійснення господарських операцій. Це посилює контроль за документальним оформленням господарських операцій і полегшує використання облікових да- них в оперативній роботі. Проте за децентралізованого обліку апарат бухгалтерії більш громіздкий, ускладнюється раціональний поділ праці, зростають витрати на утримання облікового апарату. Крім того, за такої ор- ганізації обліку послаблюється поточний контроль головної бух- галтерії за обліковою роботою на місцях, оскільки первинні доку- менти в бухгалтерію не передають, а звітність подається не час- тіше ніж один раз на місяць. Проте, децентралізація обліку за певних умов необхідна. Та- кими умовами є: значний обсяг і різноманітний характер госпо- дарських операцій підрозділів підприємства, територіальна від- даленість, відокремленість фінансування діяльності цих підроз- ділів. Як правило, на самостійному обліку перебувають такі під- розділи як відділ капітального будівництва, житлово-кому- нального господарства та ін. На практиці інколи застосовують систему неповної децентра- лізації обліку. Сутність її полягає в тому, що в окремих підрозді- лах підприємства, крім складання документів, здійснюють аналі- тичний облік, підсумкові дані якого періодично звіряють з дани- ми синтетичного обліку головної бухгалтерії. В кожному підпри-
177 ємстві питання централізації обліку має вирішуватися в поєд- нанні з раціональним ступенем його децентралізації. При централізованому обліку в апараті головної бухгалтерії підприємства зосереджується ведення всього синтетичного й аналітичного обліку. В окремих виробничих підрозділах під- приємств (цехах, відділках, бригадах, фермах тощо) оформля- ють тільки первинну документацію (облікові листи, наряди, на- кладні та ін.). Первинні документи здають у головну бухгалтерію щоденно або в інші встановлені строки без попереднього опрацювання чи з незначним опрацюванням. На підставі даних централізованого обліку складають баланс та інші звітні форми по підприємству загалом. Отже, в головній бухгалтерії збирається вся маса документів і здійснюється робота, пов’язана із синтетичним і аналітичним обліком господарських операцій. Це дає змогу краще організувати керівництво і конт- роль з боку головного бухгалтера, раціональніше розподілити ро- боту між працівниками бухгалтерії відповідно до їхньої кваліфі- кації, ефективніше використовувати обчислювальну техніку, створити умови для підвищення продуктивності праці працівни- ків обліку, спростити облік і сприяти економії засобів для ведення бухгалтерського обліку за рахунок використання невеликої кіль- кості висококваліфікованих бухгалтерів і зменшення загальної чисельності працівників обліку. Зауважимо, що централізація обліку в рамках окремих під- приємств не вирішує всіх проблем, поставлених перед бух- галтерським обліком. Тому однією з важливих форм централі- зації обліку в нашій країні є створення централізованих бухгал- терій — як найдосконалішої форми організації бухгалтерського обліку. Особливістю централізованих бухгалтерій є те, що вони зосе- реджують облік не одного, а групи споріднених підприємств, ор- ганізацій, установ (невеликих виробничих підприємств, організа- цій сфери обслуговування, культури, охорони здоров’я, комуна- льного господарства та ін.), що входять до складу відповідних вищих органів за підпорядкуванням (міністерств, управлінь, об’єднань тощо), зберігаючи при цьому оперативну і господарську самостійність кожної одиниці. Замість окремих бухгалтерій в цих підприємствах і установах створюють обліково-контрольні групи, підпорядковані централізованій бухгалтерії, які здійснюють пер- винну обробку і групування документів, контролюють законність здійснених операцій, дотримання кошторису та ін. У встановлені строки обліково-контрольні групи передають згруповані документи централізованій бухгалтерії, яка опрацьо-
178 вує і узагальнює їх відповідно до прийнятої методології в синте- тичні й аналітичні рахунки за кожним підприємством, організа- цією або установою, складає потрібну звітність, здійснюючи при цьому свої контрольні й методологічні функції. Узагальнену ін- формацію централізовані бухгалтерії передають підпорядкова- ним підприємствам і установам. Після відповідної перевірки об- ліково-контрольними групами її використовують для контролю й оперативного керівництва діяльністю господарств. Діяльність централізованих бухгалтерій регламентується законодавчими актами уряду України та інших установ за його дорученням. Однією з важливих умов раціональної організації бухгалтер- ського обліку є розробка плану організації обліку, який визна- чає зміст, послідовність і строки виконання всіх облікових робіт на підприємстві, порядок одержання інформації і технічне офо- рмлення облікових даних. Такий план забезпечує дотримання принципів наукової організації в роботі бухгалтерського апара- ту. Складовими частинами плану організації бухгалтерського об- ліку є: плани звітності, документації і документообігу, технічного оформлення обліку, автоматизації його обробітку. План звітності передбачає перелік форм встановленої звітності і строки її подання. При цьому планується як зовнішня звітність, що подається вищим за підпорядкуванням органам, так і внутрі- шня, яка потрібна для оперативного керівництва підприємством. Зміст звітності і поточних оперативних даних, їх обсяг і строки подання є вихідною базою при плануванні всієї облікової роботи і значною мірою визначають побудову системи поточного бухгал- терського обліку. Складання звітних форм і оперативних даних закріплюють в плані звітності за конкретними особами. Це забезпечує особисту відповідальність за якісне і своєчасне складання звітності. План документації і документообігу складають на основі типо- вих форм документів, встановлених для підприємств певної галу- зі, та інструкції щодо їх складання. Основне завдання плану по- лягає у визначенні порядку документального оформлення госпо- дарських операцій найзручнішими для підприємства первинни- ми і зведеними документами, а також послідовності проходження документів всіх стадій оперативного й облікового їх опрацювання. План документації оформляється у вигляді переліку форм доку- ментів з коротким описом або альбому форм документів. План документообігу, який складає головний бухгалтер, пе- редбачає певний порядок роботи не тільки облікового апарату, а й інших служб підприємства, які займаються оформленням гос- подарських операцій документами. Додержання встановленого
179 плану документообігу забезпечує своєчасність облікових записів, їх повноту і правильність, що зумовлює високу якість облікових показників. Порушення плану документообігу і затримання документів на якомусь етапі їх проходження призводять до відставання реєст- рації господарських операцій в бухгалтерському обліку і послаб- лення контролю за їх виконанням. Тому, згідно з чинним положенням про права і обов’язки голо- вних бухгалтерів передбачено, що всі розпорядження головного бухгалтера щодо документації господарських операцій, докумен- тообігу є обов’язковими для всіх працівників підприємства. За невиконання або порушення цих вказівок винних осіб притяга- ють до відповідальності. План рахунків та їх кореспонденції розробляють централізо- вано міністерства або відомства на підставі єдиного Плану рахун- ків, який є обов’язковим для всіх підприємств певної галузі. Од- ночасно розробляють також інструкцію до Плану рахунків, яка містить характеристику кожного рахунку, а також їх типову коре- спонденцію. У розвиток синтетичних рахунків і субрахунків, наведених у плані, бухгалтерія підприємства розробляє порядок ведення кож- ного рахунка в аналітичному розрізі стосовно конкретних умов роботи підприємства. План інвентаризації передбачає строки й порядок перевірки в натурі коштів, матеріальних цінностей підприємства і перевірки розрахунків з дебіторами й кредиторами. В ньому планують по- вну й часткову інвентаризацію, орієнтовні строки і порядок про- ведення раптових інвентаризацій. При цьому строки раптових інвентаризацій не повинні бути наперед відомі матеріально від- повідальним особам. План інвентаризації слід складати так, щоб інвентаризація в одній ділянці господарства не спричинила по- рушення нормальної роботи інших його ділянок. Слід відзначити, що на підприємствах також повинні розроб- ляти «План технічного оформлення», «План автоматизації» облі- ку та інші залежно від умов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Централізований і децентралізований бухгалтерський облік. Планування організації бухгалтерського обліку на підприємстві» з дисципліни «Теорія бухгалтерського обліку»
