Управління ліквідністю банку може здійснюватись за допомогою розрахунку певних показників, які характеризують рівень за-безпеченості банку ліквідними засобами. Значення обчислених кое-фіцієнтів порівнюються з нормативами, середньогалузевими показниками або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду. Результати порівняльного аналізу дозволяють виявити за-гальні тенденції зміни ліквідності банку й імовірність виникнення проблемних ситуацій, а також вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів або реструктуризації балансу. Метод показників ліквідності застосовується менеджментом ба-нку для контролю за її рівнем. Центральні банки ряду країн вдають-ся до цього методу, щоб підтримати певний рівень ліквідності всієї банківської системи. Органи банківського нагляду встановлюють нормативи ліквідності, додержувати яких зобов’язаний кожний банк. Практика управління ліквідністю за методом показників діє і в Україні, де НБУ встановлено обов’язкові нормативи ліквідності (дод. 10). У процесі управління ліквідністю менеджмент банку може додатково використовувати й інші коефіцієнти. 1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності обчислюють як відношення обсягу первинних резервів ліквідних засобів (готівка, коррахунки) до суми мінливих зобов’язань (розрахункових, поточних рахунків). Цей коефіцієнт показує, наскільки потреба в ліквідних засобах може бути задоволена за рахунок внутрішніх джерел. 2. Коефіцієнт високоліквідних активів — це питома вага даного виду активів у загальному обсязі робочих активів. 3. Коефіцієнт загальної ліквідності подається як співвідношення загальних активів і загальних зобов’язань банку. Такі співвідношен-ня можуть обчислюватися також щодо активів та зобов’язань з од-наковими строками погашення. 4. Коефіцієнт ліквідних активів визначається як відношення лік-відних активів до загальних. Ліквідні активи розраховуються як су-ма готівки та прирівнених до неї коштів, а також сальдо міжбанків-ських позик — наданих і одержаних, у тому числі й від центрально-го банку. 5. Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів визначається як відношення всіх активів з нормальним ризиком (включаючи позики, авізо, дисконти) до основних депозитів. Цей коефіцієнт характери-зує здатність банку залучати депозити для фінансування основних активних операцій. Нормальним вважається рівень 70 — 80%, який вказує на помірне співвідношення між ліквідністю та дохідністю. 6. Коефіцієнт ліквідних цінних паперів — це відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукуп-них активів. Вище значення коефіцієнта вказує на більш ліквідну позицію банку. 7. Показник структурного співвідношення вкладів обчислюється як відношення депозитів до запитання до строкових депозитів і ха-рактеризує рівень стабільності ресурсів банку. Зниження показника вказує на підвищення стабільності депозитної бази і зменшення по-треби в ліквідних засобах. Використання перелічених та інших показників допомагає все-бічно аналізувати потреби й стан ліквідності, а також точніше оці-нювати ризик незбалансованої ліквідності банку. Розробивши внут-рішньобанківську систему деталізуючих показників ліквідності, менеджмент матиме змогу контролювати оперативні дані та планува-ти діяльність з урахуванням специфіки операцій конкретного банку. Метод показників ліквідності є найпростішим підходом до упра-вління ліквідністю і застосовується в умовах слаборозвиненого бан-ківського сектора. Недолік методу полягає в тому, що в такому разі необхідно підтримувати великі обсяги активів у ліквідній формі, що негативно позначається на доходах. З розвитком та розширенням фінансових ринків у банків з’являються ширші можливості для управління ліквідністю. Але й у цьому разі метод показників має використовуватися банківським менеджментом для аналізу тен-денцій зміни ліквідності та у процесі порівняльного аналізу, що до-зволяє приймати обгрунтовані управлінські рішення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОД ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
