Залежно від виду проекта, його належності до того чи іншого типу портфеля розробляється система заходів протидії ризикам: • заставні операції і гарантування; • диверсифікація; • страхування; • лімітування; • розподіл; • еккаутинг та ін. При інвестиційному кредиті найбільшого поширення дістали такі засоби захисту від інвестиційного ризику, як позички під за-ставу та гарантовані кредити. Позички під заставу — це позички, забезпечені з боку пози-чальника заставними активами. Застава — це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у власність кредитора, то сьогодні во-ни, як правило, залишаються у користуванні позичальника, а кредитору у відповідності з контрактом переходять (уступаються) права володіння (цесія). Банк прагне формувати власний позичковий портфель із за-безпечених кредитів, тому він зобов’язаний дуже вимогливо оці-нювати якість застави. Основні критерії цього: • вік активів, їх моральний і фізичний знос, темпи старіння за-стави; • простота оцінки цінності застави та можливість її перегляду (індексації) у період кредитування; • можливість розміщення закладених активів на ринку; • рівень ліквідності як для фізичних, так і фінансових активів; • підконтрольність — простота та легкість встановлення міс-цезнаходження застави та вступу у володіння нею; • рівень позичкової маржі для кожного виду застави (напри-клад, для готівки така маржа становить 100 % + очікуваний від-соток інфляції, для висококваліфікованих цінних паперів — 60—70%, для матеріальних запасів та обладнання — 50%). У процесі кредитування під впливом інфляції рівень може ко-ригуватись: для фінансових активів — у бік збільшення, для фі-зичних — у бік зменшення. Гарантований кредит видається під письмове зобов’язання третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати по-зичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі самі, як і до застави. Гарантії можуть бути таких видів: • обмежена або необмежена, тобто та, що гарантує всю заборгованість чи тільки її частку; • забезпечена або незабезпечена, тобто із заставою чи без неї; • фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними чи корпоративними активами. Кредитори звичайно прагнуть отримати необмежену та забез-печену гарантію, тому повинні особливо ретельно перевіряти її. При оцінці фінансового стану гаранта слід враховувати, що гара-нтія як умовне зобов’язання являє собою позабалансовий фінан-совий інструмент. Тому перевіряти необхідно як балансові, так і позабалансові операції гаранта. Особливу відповідальність несе банк, який виступає у ролі га-ранта, оскільки гарантії, які ним видаються, так само, як і безпо-середньо кредити, забезпечуються не власними ресурсами, а ко-штами акціонерів або вкладників. Одним з найефективніших методів збалансованості інвести-ційного портфеля є диверсифікація. Диверсифікація — це розподіл цінних паперів портфеля та-ким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Як правило, це здобувається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів по-гашення для зниження портфельного ризику.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заходи щодо запобігання ризикам або їх зменшення» з дисципліни «Інвестиції»
