8.1. ПРИЧИНИ, ЩО СПОНУКАЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА ДО ЕКСПОРТУ, І ФАКТОРИ, ЯКІ УСКЛАДНЮЮТЬ ЙОГО
У процесі здійснення ринкових реформ підприємства України, в тому числі і сільськогосподарські, одержали право самостійного ви-ходу на зовнішній ринок. Вони мають змогу здійснювати всі види зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), що не суперечать чинному законодавству. Серед можливих напрямів ЗЕД особливе місце зай-має експорт продукції. Рішення про здійснення експорту вимагає глибокого і всебічного обгрунтування, оскільки недостатня його продуманість може призвести до серйозних економічних втрат. У контексті сказаного важливо широко використовувати досвід країн з розвинутою ринковою економікою, підприємства яких мають ба-гату практику здійснення експорту. З метою залучення такого дос-віду при написанні даного розділу використані окремі розробки Фінського інституту міжнародної торгівлі — ФІНТРА. Мета експорту — збільшити збут продукції і підвищити до-ходність підприємства. Проте експорт не слід розглядати як єдину альтернативу тим складнощам, що виникають у підприємства на внутрішньому ринку. Експорт — це тільки один із можливих варіантів його діяльності. І лише порівняно з іншими варіантами можна зробити висновок про економічну доцільність чи не-доцільність здійснення цього виду ЗЕД. Загальна тенденція світового розвитку — це інтернаціоналіза-ція підприємств, яка характеризується вжиттям комплексу заходів по входженню їх до міжнародного бізнесу. Серед цих заходів для аграрних підприємств на сучасному етапі важливе значення має ек-спорт продукції. Які ж причини спонукають підприємства, і не лише аграрні, звертатися до експорту? Таких причин може бути багато, хоча для конкретного підприємс-тва істотне значення можуть мати лише декотрі з них. Тому в наведеному переліку причин вони подані довільно без оцінки зна-чущості: · експорт відповідного продукту потенційно забезпечує вищу прибутковість порівняно з його реалізацією на внутрішньому ринку; · підприємству потрібна валюта для придбання за кордоном не-обхідної техніки, обладнання, які або відсутні на внутрішньому ри-нку, або мають незадовільну якість; · експорт на основі бартеру є єдиним способом одержати за кор-доном необхідні ресурси, включаючи сировину; · за допомогою експорту підприємство намагається задіяти вільні виробничі потужності або розширити поле своєї діяльності (збільшити посівні площі, наростити поголів’я тварин) за рахунок тих галузей, продукція яких має попит за кордоном; · складнощі збуту своєї продукції на внутрішньому ринку; · підприємство виробляє високоякісні товари, що відповідають світовим стандартам завдяки високій кваліфікації кадрів і запро-вадженню прогресивної технології, і водночас володіє загальними маркетинговими перевагами; · підприємство намагається організувати і підтримувати своє виробництво на рівні світових вимог, користуючись міжнародними зв’язками, встановленими через експорт; · завдяки експорту підприємство намагається зменшити сезонні коливання попиту на певні види своєї продукції; · гарантія збуту продукції за кордоном партнеру, з яким встано-вились надійні ділові зв’язки. Можливі випадки, коли одержаний запит на здійснення експорту або зроблена за власною ініціативою пропозиція закінчились укладенням першої угоди, успіх якої викли-кав бажання продовжити експортну діяльність з цим партнером; · підприємство може схилитись до експорту через податкові міркування. Так, згідно з чинним законодавством України продо-вольчі товари і сільськогосподарська продукція, що йдуть на екс-порт, не обкладаються податком на додану вартість. Це є вагомим аргументом на користь здійснення експортної діяльності аграрними підприємствами; · залежність від закордонних постачальників сировини, інших ресурсів (підприємство їх одержує під зобов’язання експорту гото-вої продукції). Крім причин, що заохочують підприємства до експорту, водно-час діє ряд чинників, що ускладнюють його здійснення. Без знання цих чинників, розуміння природи їх виникнення і характеру дії не-можливо прийняти обгрунтоване рішення щодо експорту. Одним із важливих таких чинників є інфляція. Її високі темпи ( що були характерні для України в 1992 — 1996 рр.) призводять до втрати підпри-ємствами власних оборотних коштів, а разом з ними і фінансових можливостей для ефективного здійснення зовнішньоекономічних операцій, в тому числі і експортної діяльності. В період інфляції значно ускладнюється проблема конвертованості валюти, що також стримує здійснення цієї діяльності. Негативно впливають на експортну активність підприємств уск-ладненість і часта зміна державних методів регулювання ЗЕД. На жаль, цей чинник діяв в Україні впродовж усіх років з моменту на-дання підприємствам права самостійного виходу на зовнішній ри-нок. В 1997—1998 рр. процес правового вдосконалення ЗЕД про-довжувався в напрямі її лібералізації і державної підтримки. Це дає підстави вважати, що у найближчому майбутньому негативна дія цього чинника буде призупинена. Ускладнюють експортну діяльність недостатні знання про зако-нодавчу базу зарубіжних країн, що регулюють імпорт товарів, а та-кож відсутність інформації про конўюнктуру зарубіжних ринків, низька оперативна проінформованість підприємств про зміни в мит-них процедурах країн — потенційних імпортерів. Стримують експорт невисокі якісні характеристики товару через відсталість технології і низьку кваліфікацію персоналу. Експорт стає неможливим і тоді, коли товар хоча і відповідає світовим стан-дартам за якістю, але через значні витрати на його виробництво стає неконкурентоспроможним за ціною. Розвиток експортної діяльності підприємств може стримуватися високими податками на доходи від ЗЕД, обов’язковим продажем державної частини валютної виручки, недостатнім сприянням з боку держави розширенню експортної діяльності через різні важелі еко-номічного регулювання і підтримки, які могли б забезпечити одер-жання вітчизняними підприємствами економічних переваг над своїми конкурентами. Істотний негативний вплив на експорт справляють торговельні бар’єри країн — імпортерів, які вводяться ними не лише з метою за-хисту свого внутрішнього ринку, але й нерідко з політичних мо-тивів. Прикладом тут може бути введення в 1997 році Росією 25% мита на український цукор, що автоматично призвело до зростання його ціни і втрати цінової конкурентоспроможності на ринку цієї держави. Зваживши всі причини, що стимулюють і стримують експорт, підприємство може негайно відмовитися від нього або ж прийняти рішення про вихід на міжнародний ринок. Але це рішення є попе-реднім. Щоб переконатися в доцільності його остаточного прийнят-тя, потрібно детально проаналізувати передумови експортної діяльності на рівні підприємства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «8.1. ПРИЧИНИ, ЩО СПОНУКАЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА ДО ЕКСПОРТУ, І ФАКТОРИ, ЯКІ УСКЛАДНЮЮТЬ ЙОГО» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
