ВИЗНАЧЕННЯ НАЙБІЛЬШ ПРИБУТКОВОГО РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА ПРИ ЗМІНІ ЦІНИ НА КІНЦЕВУ ПРОДУКЦІЮ
Перш ніж розглянути механізм визначення найбільш прибутково-го рівня виробництва продукції при зміні вказаного економічного чинника, переконаємося, що правило прийняття рішення «продукт—ресурс» справді дає змогу визначити рівень виходу продукції з най-більшим прибутком. Для цього потрібно розрахувати вартість вироб-леної продукції (ВВП) як результат від множення загального фізично-го продукту на ціну одиниці продукту. Потім по кожному рівню виробництва визначають прибуток як різницю між вартістю виробле-ної продукції і загальними витратами фактора (ЗВФ), які в нашому прикладі представлені загальними змінними витратами (ЗЗВ). Таблиця 7.7 ВАРТІСТЬ ВИРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРИБУТОК ЗА РІВНІВ ВИРОБНИЦТВА ЯЧМЕНЮ 777 І БІЛЬШЕ КІЛОГРАМІВ
Із даних табл. 7.7 видно, що виробництво 904 кг ячменю дає прибуток 66,72 грн., який є максимальним. Такий самий рівень ви-ходу продукції було визначено за допомогою правила прийняття рішення «продукт—ресурс», що грунтується на даних аналізу гра-ничних величин з огляду на ринок продукту. Отже, знання такого аналізу для менеджера є необхідною умовою обгрунтованого розв’язання проблеми визначення найбільш прибуткового рівня ви-робництва продукції. Правило прийняття рішення «продукт—ресурс» з огляду на ри-нок продукту є важливим засобом розв’язання господарських зав-дань, коли існує ймовірність зміни ціни на кінцеву продукцію. При її зростанні виникає, за однакових інших умов, можливість для збільшення прибутку і, навпаки, зниження ціни на кінцевий продукт несе в собі загрози зменшення прибутку і вимагає пошуку способів, які протидіяли б такому зменшенню. Спробуємо тепер застосувати правило прийняття рішення «про-дукт—ресурс» за умови, що в одному випадку ціна на ячмінь зросла на 50% і становить 0,27 грн. за 1 кг, а в другому вона знизилася на 50% і становить 0,09 грн. Припускаємо також, що ці зміни відбуваються на фоні стабільної ціни на добрива (0,8 грн. за 1 кг). Це означає, що середні змінні витрати і граничні витрати на одини-цю продукції залишаються такими ж, якими вони були при ціні яч-меню 0,18 грн. за 1 кг. В табл. 7.8 наведені ці показники, а також ве-личина граничного доходу на одиницю продукції при нових цінах на ячмінь.
Таблиця 7.8 ГРАНИЧНИЙ ДОХІД НА ОДИНИЦЮ ПРОДУКЦІЇ ЗА ЦІНИ НА ЯЧМІНЬ 0,27 І 0,09 грн. ЗА 1 кг І ЙОГО ПОРІВНЯННЯ З ГВОд І СЗВ
ЗФП, кг СЗВ, грн. ГВОд, грн. ГДОд при під-вищенні ціни на 50%, грн. ГДОд при зни-женні ціни на 50%, грн. 777 0,103 0,099 0,27 0,09 850 0,104 0,110 0,27 0,09 904 0,106 0,148 0,27 0,09 938 0,111 0,235 0,27 0,09 963 0,116 0,320 0,27 0,09 974 0,123 0,727 0,27 0,09
Ціна 1 кг ячменю на рівні 0,27 грн. покриває з надлишком вит-рати на добрива, коли середні змінні витрати (СЗВ) на добрива мі-німальні і становлять 0,103 грн. Тому виробляти ячмінь економічно вигідно. Доцільний рівень виробництва ячменю, за якого досягаєть-ся максимальний прибуток, становить тепер 938 кг замість 904 кг за ціни 0,18 грн. за 1 кг. Якщо підприємство перейде цей рубіж і виро-бить 969 кг, воно зазнає збитку на кожному додатковому кілограмі ячменю в сумі 0,05 грн. (0,32 – 0,27). Якщо ціна знизиться на 50%, вона не покриватиме мінімальні середні змінні витрати (0,103 грн.). В такій ціновій ситуації вироб-ляти ячмінь на підприємстві недоцільно. Сказане проілюстровано на рис. 7.6. З рис. 7.6 видно, що за ціни ячменю 0,27 грн. за 1 кг всі рівні йо-го виробництва, крім двох останніх, за яких виробляється 969 і 974 кг даного продукту, будуть для підприємства прибутковими, в той час як за ціни 0,09 грн. більшість з них є збитковими. До цього часу ми розглядали рішення «продукт—ресурс» з огляду на ринок кінцевого продукту. Проте в реальному житті змінюються ціни не лише на нього, але й на вхідні ресурси. В такому разі ме-неджери повинні знайти такий рівень виробництва продукції, який буде найбільш прибутковим за нової ціни на цей ресурс.
Рис. 7.6. Граничні витрати на виробництво ячменю з розрахунку на 1 кг і граничний дохід при підвищенні і зниженні ціни ГДОд при підвищенні ціни на ячмінь на 50%; ГДОд при зниженні ціни на ячмінь на 50%. Якщо в нашому прикладі припустити, що ціна на азотні добрива в одному випадку зросла на 50%, а в другому знизилась на цю ж ве-личину, то менеджер для пошуку найбільш прибуткового варіанта виробництва ячменю в новій ціновій ситуації повинен розрахувати граничні витрати на одиницю продукції і порівняти їх з граничним доходом на неї. За ціни на добрива 0,8 грн. за 1 кг гранична вартість фактора становила 8 грн. (0,8 грн. · 10 кг). При зростанні ціни на 50% її рівень становитиме 1,2 грн., а гранична вартість фактора — 12 грн. При зниженні ціни на 50% гранична вартість фактора стано-витиме лише 4 грн. На підставі даних про граничну вартість фактора розраховуються граничні витрати на одиницю продукції (табл. 7.9). За даними табл. 7.9, при зрослій ціні на добрива (1,2 грн/кг) най-більш прибутковим є виробництво 850 кг ячменю, тоді як за ціни 0,8 грн. найбільш прибутковим було виробництво, як ми пам’ятаємо, 904 кг. В той же час при зниженні ціни на добрива до 0,4 грн. найбільш прибутковим стає виробництво 963 кг ячменю. Отже, знання аналізу граничних величин дає можливість менед-жерам одержати правильну відповідь на запитання: «Скільки ви-робляти?» Ми переконалися, що головний принцип, якого слід дот-римуватися, є такий: Збільшуйте випуск кінцевого продукту доти, поки вартість додаткового продукту більша за додаткові витрати. Хоча цей принцип застосований нами на прикладі виробництва ячменю при свідомо спрощеній виробничій ситуації, однак він може бути застосований для прийняття багатьох інших рішень у практич-ному управлінні аграрним підприємством. Таблиця 7.9 ГРАНИЧНІ ВИТРАТИ НА 1 кг ЯЧМЕНЮ ЗА ЦІНИ НА ДОБРИВА 1,2 І 0,4 грн./кг
До якої маси слід відгодовувати бичків на пасовищі? Чи варто збільшувати надій від кожної корови? Ці і подібні їм запитання пот-рібно розв’язувати порівнянням вартості додаткової одиниці кінцевої продукції з додатковими витратами: скажімо, вартість до-даткового приросту живої маси худоби чи збільшення надоїв моло-ка з додатковими витратами на корми або додатковими вкладення-ми інших ресурсів і коштів. Отже, осмислення таких проблем через порівняння вартості гра-ничного продукту з граничною вартістю фактора виробництва або граничного доходу з граничними витратами дає змогу виробити ко-рисні правила прийняття обгрунтованих рішень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИЗНАЧЕННЯ НАЙБІЛЬШ ПРИБУТКОВОГО РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА ПРИ ЗМІНІ ЦІНИ НА КІНЦЕВУ ПРОДУКЦІЮ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
