Згідно з Конвенцією Монтевідео про права та обов'язки держав 1933 р. х територія є необхідною ознакою держави і контроль над територією - необхідний елемент державності. Юрисдикція над територією передбачає компетенцію держави приймати та втілювати норми стосовно даної території. Суверенітет держави передбачає здатність держави здійснювати виключну юрисдикцію над своєю територією. У той же час можна мати суверенітет, але не мати юрисдикції над територією, наприклад, посольства мають дипломатичну недоторканність, але держава не має юрисдикції над ними. Існують три режими території в міжнародному праві: 1) державна територія; 2) гез пиіііиз - територія, яка не підлягає суверенітетові будь-якої держави і ніколи не належала жодній державі; 3) гез соттшііз - територія з міжнарод ним режимом. Державною є територія, яка перебуває під суверенітетом певної держави, тобто де має місце верховенство влади, повнота влади, самостійність і формальна незалежність влади від будь-якої іншої організації як у даній країні, так і за її межами 2. Таке панування держави над своєю територією називається територіальним верховенством - це повна і виключна влада держави в межах своєї території. Територіальне верховенство передбачає здійснення суб'єктом міжнародного права повного постійного суверенітету над всіма його природними багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю.
До складу державної території входять суходіл, води, окреслені кордонами даної держави, їх надра, а також повітряний простір над сушею і водами. До державної території прирівнюються морські, річкові, повітряні і космічні кораблі, що носять прапор чи знак даної держави, підводні кабелі і трубопроводи, що прокладені у відкритому морі і з'єднують частини території даної держави, технічні споруди, зведені на континентальному шельфі чи в надрах дна відкритого моря, а також штучні національні космічні об'єкти, запущені в космічний простір даною державою. Сухопутна територія включає перш за все сушу, що перебуває під суверенітетом даної держави, незалежно від місця розташування її окремих частин. Сухопутна територія держави включає також надра суші та національних територіальних вод на технічно доступній глибині. В Кодексі України «Про надра» 1994 р. надра визначаються як частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1) '. Водна територія держави - це національні води, що знаходяться в межах кордонів даної держави, а саме: води внутрішніх річок, озер, каналів, внутрішніх морів та історичних заток, води морських заток і бухт, води морської смуги, що прилягає до берега держави і називається територіальним морем чи територіальними водами. Повітряна територія — весь повітряний простір над сушею і водами держави, включаючи повітряний простір над його територіальними водами. До складу державної території низки країн (Росії, СІЛА, Канади, Норвегії і Данії) входять всі землі й острови, що знаходяться Б межах полярного сектора цих держав в Арктиці, та льодові поля, що припаяні до берега. Принцип недоторканності державної території закріплений у багатьох міжнародних договорах і актах, які зобов'язують всі держави поважати цей принцип і утримуватись від будь-яких Дій, спрямованих прямо чи опосередковано проти територіальної недоторканності і політичної незалежності інших держав. Декларація ГА ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам від 14 грудня 1960 р. підтвердила принцип недоторканності території кожної держави. Гельсінський Підсумковий акт 1975 р. зобов'язує держави «утримуватись від того, щоб перетворювати територію одне одного на об'єкт військової окупації або інших прямих чи непрямих заходів використання сили».
СОПУЄПЇЇОП ОП КІ£П*З апсі Биіїез ої Віаіез 1933 // 165 ШТ8 19. 2Рабінович ТІ. М. Основи теорії держави і права.- К., 1994.- С. 35.
1 Кодекс України «Про надра» // Голос України.— 31 серп. 1994.— № 164. С 4-7.
180
РОЗДІЛ 13
територія в міжнародному праві
181
Принцип територіальної недоторканності охоронявся крд. мінальним правом в СРСР. Так, ст. 64 КК УРСР кваліфікувала діяння, здійснене на шкоду державній незалежності, терп-торіальній недоторканності чи військовій могутності, як державну зраду. 15 квітня 1994 р. була прийнята Декларація про дотри, мання суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності кордонів держав - учасниць СНД, яку підписали 11 держав (крім Вірменії) і в якій заявлено, що держави - учасниці СНД забезпечують виконання у своїх взаємовідносинах принципів суверенітету, територіальної цілісності й непорушності державних кордонів. Однак слід зазначити певну недосконалість сучасного міжнародного права, яке формувалося, головним чином, у роки протистояння двох систем з різною ідеологією. Зокрема, йдеться про два взаємовиключні принципи міжнародного права: недоторканності кордонів і права на самовизначення. Заручником таких недоречностей став, зокрема, чеченський народ 1. У великомасштабному Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 р. 2 в ст. 2 зазначено, що Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Підсумковому акту НБСЄ поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів. У ході підготовки договору Росія пропонувала посилатись лише на Статут ООН, де містяться згадані взаємовиключні по- 1 ложення. Український варіант передбачав недвозначне трактування територіальної цілісності і спирався на низку двосторонніх україно-російських документів. Наступний режим території - гез пиіііиз, тобто територія, яка не підлягає суверенітетові будь-якої держави і ніколи не належала жодній державі. Нині такою є лише незначна частина Антарктики. У консультативному висновку МСС щодо Західної Сахари 3 МСС висловив свою думку щодо запитань, з якими ГА ООН звернулась до Суду, а саме: 1. Чи була Західна Сахара в час колонізації Іспанією територією, яка нікому не належала (іегга пиіішз)?; 2. Які були правові зв'язки між цією територією та Королівством Марокко і Мавританією? Рішення про те, що Західна Сахара була іегга пиіііиз в час колонізації Іспанією, було б МОЖЛИВИМ ТІЛЬКИ за умови встановлення, що в той час територія не належала нікому і була 1 Козак В. Уроки чеченської війни // Голос України.— 27 січ. 1995.- № 17. 2 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією // Голос України. - 13 січ. 1999.- № 4.- С. 4-5. 3 ^езіегп ЗаЬага Саве (ААч. Ор.) [1975] І.С.Д. Кер. 12. 182 РОЗДІЛ 13
Одкрита для надбання шляхом зайняття цієї території. Між тим практика держав того періоду свідчить, що території, заселені племенами чи народами, соціально та політично організованими, не можна розглядати як 1;егга пиіііиз. В час колонізації Західна Сахара була заселена народами, які хоч і були кочовими, все ж були соціально та політично організованими в племена і мали вождів, що представляли їх. Відповідь на друге запитання — щодо правових зв'язків цієї території та Королівства Марокко і Мавританії - залежить від того, що розуміти під виразом «правові зв'язки» в контексті періоду колонізації. На основі матеріалів та інформації, представлених Суду, МСС робить висновок, що в час іспанської колонізації існували правові зв'язки відданості (лояльності) між султаном Марокко та деякими племенами, що проживали на території Західної Сахари. Представлені документи свідчать про існування прав, у тому числі прав на землю, які становили правові зв'язки між Мавританією та територією Західної Сахари. З іншого боку, Суд доходить висновку про те, що надані матеріали та інформація не встановлюють будь-яких зв'язків територіального суверенітету між територією Західної Сахари та Королівством Марокко чи Мавританією. Таким чином, Суд не виявив таких правових зв'язків, які б могли вплинути на застосування Резолюції 1514 ГА ООН до деколонізації Західної Сахари і, зокрема, на застосування принципу самовизначення через вільне волевиявлення народів цієї території. Однак думка Суду не вплинула на вирішення спору щодо статусу Західної Сахари. Після того як Іспанія залишила свою колишню колонію, Марокко та Мавританія поділили територію, ігноруючи протести ПОЛІСАРЮ (місцевого Фронту за незалежність, підтримуваного Алжиром), який з того часу вів партизанську війну. 1979 року Мавританія зняла всі претензії щодо будь-якої частини Західної Сахари і залишила південну частину території на користь ПОЛІСАРЮ. 1992 р. відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 690/191 під егідою ООН мав відбутися референдум серед корінного народу Західної Сахари, який мав би визначити, чи територія повинна бути незалежною державою, чи провінцією Марокко. Цей референдум було перенесено на 7 грудня 1998 р. Для цього було сплановано Добровільну репатріацію біженців до Західної Сахари. Очікувалось, що повернеться до 120 тис. біженців (105 тис. з Алжиру, 10 тис. з Мавританії і 5 тис. з інших районів). Наступний режим території - гез соштипіз, тобто територія з міжнародним режимом, яка належить усім державам і не може бути присвоєна однією державою. Таким є, наприклад, відкрите море. Експлуатація ресурсів цієї території територія 1 по в міжнародному праві | О О будь-якою державою можлива, якщо не існує спеціального договору, який це забороняє. В останні десятиріччя, починаючи з Резолюції ГА ООН 1970 р., до традиційних категорій території приєдналась ще одна категорія - територія, що визначається як «спільний спадок людства» і регулюється спеціальними нормами. Цьому режиму підлягають морське дно і дно океанів та їх надра, Місяць, небесні тіла. Вони не можуть експлуатуватись односторонньо, тільки спільно, і питання щодо їх експлуатації вирішуються міжнародним співтовариством. Вперше це поняття було включене в Угоду 1979 року щодо регулювання діяльності держав на Місяці та інших небесних тілах. Пізніше в Конвенції з морського права було зазначено, що морське дно поза континентальним шельфом не може експлуатуватись односторонньо, тільки через спеціальний орган ООН з питань морського дна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Режими території в міжнародному праві» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
