Однією зі складових інвестиційного ринку є ринок інтелекту-альних товарів і послуг. Об’єктом цього ринку виступає особли-вий товар — інтелектуальна власність індивідуума чи колективу. Звідси — дві форми інтелектуальної власності: індивідуальна і колективна. Крім того, інтелектуальна власність може бути роз-поділена на кілька видів: 1) виключна власність — запатентована чи захищена авторсь-ким правом; 2) інформаційна власність — у вигляді надбаних знань, ідей, досвіду, навичок, кваліфікації. Вона не має правового захисту та реалізується у вигляді інформаційних послуг на контрактній ос-нові через вивчення, освіту чи публікацію; 3) ліцензійна власність — у вигляді придбаних інвестором прав власності чи користування, які фіксуються ліцензіями. Можна виокремити ще один вид інтелектуальної власності, який не може бути запатентований, оскільки його авторами мо-жуть виступати кілька індивідуумів чи колективів. Така власність має властивість швидко перетворюватися з виключної на суспі-льне надбання. Прикладом її слугують окремі ідеї та пропозиції, які реалізуються у законодавчих та нормативних актах, втрачаю-чи при цьому авторство. З метою захисту прав на таку власність автори користуються послугами спеціальних реєстраційних фірм, що фіксують пріоритет. Інший спосіб захисту такої власності — спосіб першої публікації. Об’єкти інтелектуальних інвестицій класифікуються за видами інтелектуальної власності. В першу чергу це винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг. Винахід (корисна модель) — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Право власності на винахід засвідчується патентом терміном дії 20 років, корисна модель пате-нтується на 5 років з можливим подовженням терміну ще на 3 роки. Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Таким результатом може бути форма, малюнок, ін. Патенти на промислові зразки видають термі-ном на 10 років з можливим подовженням терміну ще до 5 років. Знак для товарів і послуг — це позначення, за яким товари та послуги одних виробників відрізняються від товарів та послуг інших. Право власності на знаки засвідчується свідоцтвом на те-рмін 10 років з можливим наступним періодичним подовженням щоразу на 10 років. В Україні об’єкти інтелектуальної власності реєструються у Державному комітеті України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України). Об’єктами інтелектуальної власності можуть бути також нау-кові теорії, математичні методи, плани, правила, програми для обчислювальної техніки, художні твори тощо. Залежно від виду інтелектуальна власність по-різному реалі-зується на ринку інтелектуальних товарів і послуг. У більшості випадків інтелектуальні товари та послуги стають об’єктом інве-стицій, однак вони можуть бути реалізовані й на споживчому ри-нку. Інвестор придбаває інтелектуальні товари та послуги для ви-користання в інвестиційній (підприємницькій) діяльності з метою подальшого отримання доходу. Тому вкладення в інтелектуальну власність можуть носити назви інтелектуальних інвестицій. Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді: 1) придбання виключних прав користування — купівля патен-тів, ліцензій на винахід, промислові зразки, товарні знаки; 2) придбання інформаційних послуг через наймання різного роду спеціалістів — вчених і практиків за контрактом чи у вигля-ді разового придбання інформаційних послуг (консультування, експертиза, рекомендації та ін.); 3) придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів у матеріальній формі (проектно-кошторисної доку-ментації, програм, методик, ноу-хау); 4) вкладень у людський капітал, тобто витрат на освіту, підго-товку та перепідготовку кадрів, навчання тощо. Фінансування інтелектуальних інвестицій може здійснюва-тися за рахунок трьох джерел: бюджетних асигнувань і коштів державних підприємств; приватно-підприємницького капіталу; спонсорських коштів, субсидій окремих фірм чи приватних осіб. Що-до першого з перелічених джерел, то воно здійснюється держа-вою з метою підвищення інтелектуального потенціалу суспільства. Споживачами інтелектуальних товарів і послуг, які фінансуються з держбюджету, виступають широкі верстви насе-лення, які навчаються у середніх школах, ПТУ, ліцеях, коледжах, технікумах, вузах, працюють у державних НДІ, купують навча-льну літературу за державними пільговими цінами. Інтелектуа-льні інвестиції до науково-дослідницької діяльності реалізуються у вигляді венчурних проектів, через створення різного роду нау-ково-дослідницьких, інжинірингових та консалтингових фірм. Таку форму інтелектуальних інвестицій відносять до інновацій. Посередницькі функції на ринку інтелектуальних товарів і по-слуг здійснюють брокерські фірми та науково-консультаційні центри, що розпоряджаються банками даних про найновіші ви-находи, промислові зразки, науково-технічні розробки, які захи-щені патентами та ліцензіями, інші інтелектуальні товари і по-слуги. Такі фірми мають також банки даних про дипломованих спеціалістів, які можуть залучатися до здійснення того чи іншого інвестиційного проекту на контрактній основі. Більшість країн з ринковою економікою мають у своєму роз-порядженні в інтелектуальній сфері цілий ряд установ, які функ-ціонують за рахунок субсидій з боку фірм та окремих приватних осіб. Такі недержавні фонди, асоціації, центри, університети та коледжі називають неприбутковими закладами, а фірми та прива-тних осіб, які виступають у ролі інвесторів, — донорами. Подіб-ний альтернативний бюджетному та підприємницькому сектор економіки, через який здійснюються інтелектуальні інвестиції, як правило, має благодійні цілі. Результатом діяльності таких закла-дів в інтелектуальній сфері є покращення життєвого рівня окре-мих верств населення, а отже, виграш суспільства в цілому.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інтелектуальні інвестиції» з дисципліни «Інвестиції»
