Міжнародні угоди можна класифікувати за різними критеріями, а саме: Класифікації міжнародних договорів - за сферою суспільних відносин (угоди з політичних питань, з питань науки і культу-і ри, з правових, економічних, адміністративно-правових питань). Охороняючи свій суверенітет, держави не допускають, щоб об'єк том міжнародного договору були питання трішньої компетенції держави; ■ВВР Української РСР.- 1986.- № 17.- Ст. 343. 94 РОЗДІЛ 7
- за суб'єктами, які укладають міжнародні угоди (міждер жавні угоди, міждержавні з участю міжнародних організацій, міжурядові, міжвідомчі); - за кількістю суб'єктів (багатосторонні, двосторонні угоди); - за формою (письмові та усні угоди). Крім того, міжнародні договори можна поділити на: • контрактні (згода з певних питань, часто комерційних, адміністративних тощо); • диспозитивні договори (що стосуються проблем довкіл ля, природних ресурсів); • конститутивні (наприклад Статут ООН); • договори, що «творять право» (кодифікаційні договори, які намагаються охопити широкі ділянки права, наприклад Конвенція з морського права 1982 р. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. є фактично кодифікаці єю звичаю. її ратифікувала третина всіх держав). У справах щодо ядерних випробувань (Йисіеаг Тезіз Сазез (Аизігаііа V. Ггапсе; Кеш 2еа1апс1 V. Ггапсе) * 1974 р. МСС визнав, що стосовно форми договору міжнародне право не встановлювало жодних специфічних чи строгих вимог. Не відіграє великої ролі, чи заява робиться усно, чи в письмовій формі2. Франція, не будучи стороною Договору про заборону ядерних випробувань, проводила ядерні випробування в атмосфері над Тихим океаном. Австралія та Нова Зеландія висловили протест і розпочали справи проти Франції. Однак ще до того, як їх розглянули, Франція припинила випробування і в односторонньому порядку проголосила, що більше не проводитиме таких випробувань в атмосфері. Суд визнав, що декларації, проголошені шляхом односторонніх актів, можуть створювати правові зобов'язання. Однак не всі односторонні акти створюють зобов'язання. Серед заяв, зроблених Францією, найважливіші заяви президента республіки. Односторонні акти такого типу, очевидно, створюють зобов'язання в міжнародному праві. їх слід відрізняти від односторонніх політичних заяв чи заяв про наміри, які зазвичай не породжують зобов'язань. Професор С. Туп не погоджується з таким рішенням Суду. Він вважає, що такий односторонній акт є Добровільним (^гаііпіоиз) і не може бути контрактом звичаєвого права (саппоі; Ье соттоп 1а\у сопігасі;). В цивільній традиції такі добровільні контракти можливі. Однак повинен бути обмін згодою, тобто має бути двосторонній юридичний акт. У даному випадку такої згоди не було і залишилось невідомим, хто прийняв таку декларацію. Згідно ж із рішенням МСС не існує жодних формальних вимог щодо прийняття зобов'язань державами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класифікації міжнародних договорів» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
