Норми конституційного права діють у тому разі, коли вони реалізуються. Під реалізацією норм конституційного права розуміється здійснення учасниками конституційно-право- 2* -35- вих відносин встановлених у них приписів. У результаті реалізації цих норм виникають конституційно-правові відносини. Отже політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами Конституції України, становлять конституційно-правові відносини. Існує й інша думка, згідно з якою конституційно-правові відносини — це юридичний зв'язок між суб'єктами цих відносин. Таким чином, конституційно-правові відносини — це політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких, є юридичний зв'язок між його суб'єктами у формі прав та обов'язків, передбачених відповідною конституційно-правовою нормою. Будь-які правовідносини, у тому числі і в конституційному праві, є результатом впливу правової норми на суспільні відносини, які можна охарактеризувати як засіб переведення змісту правової норми (суб'єктивного права) в її конкретні (суб'єктивні) права та обов'язки учасників правовідносин. Як одному з видів правовідносин конституційно-правовим відносинам у цілому притаманні загальні ознаки, що характерні для правовідносин взагалі: вони є вольовими відносинами, виникають між учасниками правовідносин відповідно до норм права, які визначають їх права і обов'язки. Разом з тим конституційно-правові відносини мають і свої особливості, визначені ведучим місцем конституційного права у правовій системі українського національного права. До цих особливостей належать: їх особливий зміст, зумовлений специфічним характером предмета і методу конституційного права; особливе місце і роль цих відносин у системі правовідносин; особливе коло суб'єктів конституційно-пра- вових відносин. Оскільки юридичний зміст правовідносин становлять права та обов'язки їх учасників, остільки особливості змісту конституційно-правових відносин слід шукати в характері прав та обов'язків учасників правовідносин, встановле них нормами конституційного права. Особливості цих прав обов'язків полягають у тому, що вони найповніше виража ють суверенітет українського народу, визначають становиш^ людини і громадянина в суспільстві і державі, закріплююті форми здійснення державної влади в Україні. -36- Ообливість конституційно-правових відносин полягає в тому, що багато з них мають загальний характер. Іншою особливістю цих відносин є й те, що їм притаманний особливий склад учасників (сторін), більшість з яких характерна лише для конституційно-правових відносин. Характер конституційно-правових відносин визначається перш за все певними конституційними нормами. Власне вони є першим елементом складу конституційно-правових відносин, оскільки визначають права і обов'язки суб'єктів цих відносин. Відповідно другим елементом є суб'єкти. Під суб'єктами конституційно-правових відносин розуміють їх учасників, які виступають як сторони. Суб'єктами цих відносин є: Український народ — носій повновладдя; Українська держава; нації, корінні народи, національні меншини, що населяють Україну; фізичні особи; юридичні особи; громадяни України; в деяких випадках іноземці і особи без громадянства; політичні партії і громадські організації; державні органи та органи державної влади; виборці, що об'єднані у виборчі округи; комітети та комісії Верховної Ради України; депутати; службові особи державних органів і громадських об'єднань; адміністративно-територіальні одиниці; територіальні громади та інші елементи системи місцевого самоврядування. Статус учасників конституційно-правових відносин полягає в тому, що вони посідають особливе місце у сфері суспільних відносин, які виникають і діють у процесі взаємовідносин людини і громадянина як ведучого суб'єкта цих правовідносин і держави та її органів, які відіграють службову роль стосовно особи, внаслідок чого основне знаряддя їх діяльності — державна влада — обмежена Конституцією. Такі відносини влади, зокрема її носії — перелічені суб'єкти, посідають особливе місце тому, що саме вони здійснюють таку владу, наділені виключними повноваженнями, їхні дії і вчинки здебільшого мають владно-імперативний характер. Однак суб'єкти цих відносин наділені неоднаковими правами та обов'язками, тобто різною за змістом державно-правовою правоздатністю. Так, ніхто з учасників суспільних відносин не наділений такою правоздатністю, яку має народ України, тобто сукупність громадян, — суверенний носій -37- влади. Причому свою владу він може реалізувати як через систему створюваних ним органів, так і безпосередньо. Особливість суб'єктів конституційно-правових відносин полягає у тому, що вони мають різні за обсягом права та обов'язки, тобто різну за змістом правоздатність — властивість володіти правами та обов'язками відповідно до норм конституційного права. Неоднакова вона, наприклад, у народу України і Української держави, у громадян України, з одного боку, й іноземців і апатридів — з другого, які у випадках, визначених законом, також можуть бути суб'єктами конституційно-правових відносин. Громадяни України, крім того, різняться за своєю дієздатністю, тобто можливістю своїми діями здійснювати надані їм права і виконувати покладені на них обов'язки. Іншою рисою суб'єктів конституційно-правових відносин є особливий механізм реалізації їхніх повноважень. Така реалізація здійснюється безпосередньо через норми джерел конституційного права (Президент України обирається народом) або через норми інших галузей права (право на забезпечення недоторканності житла, у разі потреби здійснюється у повному обсязі нормами кримінального права). Специфіка деяких суб'єктів цих відносин полягає у тому, що вони виступають лише як учасники конституційно-правових відносин і не можуть бути суб'єктами інших правових відносин (наприклад, територіальні утворення). Переважна більшість суб'єктів виступає учасниками як конституційно-правових, так і інших відносин, причому основою статусу цих "суб'єктів є конституційно-правовий статус. Особливий, субординаційний характер мають зв'язки між суб'єктами конституційного права та суб'єктами інших правових відносин. Визначальною рисою таких зв'язків є їх нерівноправний характер, тобто один із двох таких суб'єктів наділений владними, підпорядковуючими повноваженнями відносно іншого суб'єкта. Проте, з цього правила є й винятки, коли відносини між суб'єктами конституційно-правових відносин рівноправні, паритетні. Це, наприклад, відносини між територіальними утвореннями, які виступають суб'єктами конституційно-правових відносин, між державними органами. Прикладом таких відносин між цими органами можна вважати Конституційний договір між Верховною Радою України і Президентом України від 18 червня 1995 р. -38- Діяльність суб'єктів конституційно-правових відносин з реалізації наданих їм прав, свобод і обов'язків пов'язана з об'єктами конституційно-правових відносин. Під об'єктами конституційно-правових відносин розуміють певні дії, особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси і потреби суб'єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники вступають у ці відносини і здійснюють свої суб'єктивні конституційні права і обов'язки. Згадані блага можуть бути матеріальні і нематеріальні. Матеріальними видами об'єктів конституційно-правових відносин є: — політичні блага — конституційний лад, суверенітет, влада, влада народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, посада, територіальна цілісність тощо; — дії уповноваженого суб'єкта (парламенту, Президента України, народного депутата тощо); — дії зобов'язаних суб'єктів (підпорядкованих органів державної влади, суб'єктів правовідносин, щодо яких прийнято відповідне рішення Конституційного Суду України); — речі та інші майнові і духовні блага (власність, засоби виробництва, предмети споживання, гроші, цінні папери, податки, збори, інтелектуальна власність, наукові і літературні твори, образотворче мистецтво тощо); — поведінка суб'єктів конституційно-правових відносин; — результати поведінки суб'єктів таких відносин; — природні об'єкти. Видами об'єктів нематеріальних конституційно-правових відносин є: — особисті нематеріальні блага людини і громадянина (життя, здоров'я, честь, гідність); •>— певні соціальні властивості і риси об'єднань, спільностей; — духовні цінності. У більшості випадків підставою для виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин є дії або акти як результат таких дій. Так, згідно зі ст. 88 Конституції України Голова Верховної Ради України обирається єдиним законодавчим органом — парламентом України. Об'єктом правовідносин тут є дія, внаслідок якої реалізується ця норма Конституції. -39- Акт Президента України про прийняття іноземця до гро- , мадянства України є підставою для виникнення конституційно-правових відносин між Україною і новим громадянином держави (п. 26 ст. 106 Конституції). Серед матеріальних видів об'єктів конституційно-право-вих відносин провідна роль належить загальнонародним та загальнодержавним об'єктам. Це: — конституційний лад в Україні, право визначати і змінювати який належить виключно народові (ч. З ст. 5 Конституції); — влада народу, державна влада, місцева влада (статті 5, 6 та 7); — суверенітет і територіальна цілісність України (статті 1, 2 та 17); — економічна та інформаційна безпека України (ч. 1 ст. 17). До дій уповноваженого суб'єкта належать: — повноваження Верховної Ради (статті 85 і 92 Конституції). Згідно з ч. 2 ст. 82 Конституції України Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу; — повноваження Президента України (ст. 106 Конституції). За ст. 104 Конституції України повноваження Президента починаються з моменту складення присяги і припиняються у строк, визначений законом, або достроково чи в порядку імпічменту (статті 108 і 109 Конституції); — повноваження народного депутата України, які починаються з моменту складання присяги і припиняються у строк, визначений законом, або достроково (статті 79 і 81 Конституції). Об'єктами конституційно-правових відносин є й дії зобов'язаних суб'єктів. Зокрема, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів (ч. 4 ст. 115 Конституції України); Стаття 78 Конституції України зобов'язує народних де-і путатів України не мати іншого представницького мандата! чи бути на державній службі. і Рішення Конституційного Суду України про відповідність! Конституції України перелічених у ч. 2 ст. 150 Конституцій України нормативно-правових актів Верховної Ради України! Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховне^ -40 - Ради Автономної Республіки Крим є обов'язковим для виконання на території України. Речі (майнові і культурні блага) є об'єктами тих Конституційно-правових відносин, що пов'язані із закріпленням і захистом землі, її надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів, які перебувають у межах території України, а також із закріпленням і захистом усіх форм власності (статті 13, 14 та 41 Конституції України). Об'єктами цього виду правовідносин також є: приватна власність, інтелектуальна власність, підприємницька діяльність, яка не заборонена законом, художня, наукова і технічна творчість; авторські права; моральні і матеріальні інтереси, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності (статті 41, 42 та 54 Конституції України). Поведінка суб'єктів конституційно-правових відносин — об'єкт таких відносин. Це фіксується визначенням у поведінці можливого складу правопорушення. Так, Президент України може бути усунутий з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ч. 1 ст. 111 Конституції України). Об'єктами конституційно-правових відносин цієї групи (матеріальних видів об'єктів) є також поведінка суб'єктів таких відносин. Наприклад, обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь. Якщо недовіру цим посадовим особам висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, то Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації (частини 9 і 10 ст, 118 Конституції України). Забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу (ст. 16 Конституції) — все це належить до такого виду матеріальних об'єктів конституційно-правових відносин, як стан природних об'єктів. Серед другої групи видів об'єктів (нематеріальні об'єкти) конституційно-правових відносин слід передусім виділити особисті нематеріальні блага людей. -41- Конкретними об'єктами правовідносин цієї групи є: — життя людини, захист його є обов'язком держави (ч. 2 ст. 27 Конституції); — охорона здоров'я людини (ч. 1 ст. 49 Конституції). Окремий вид нематеріальних благ людини як конкретний об'єкт конституційно-правових відносин пов'язаний із захистом від посягань на честь і гідність людини та посадової особи, зокрема глави держави Президента України (ч. 1 ст. 28 і ч. 2 ст. 105 Конституції). Прикладом такого об'єкта конституційно-правових відносин, як соціальні властивості об'єднань і спільностей громадян, є право громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (ст. 36 Конституції). Духовні цінності як об'єкт конституційно-правових відносин знаходять конкретизацію у зобов'язанні держави сприяти історичній свідомості, традиціям і культурі української нації, розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11 Конституції). До них слід віднести право людини і громадянина України на свободу світогляду і віросповідання (ч. 1 ст. 35 Конституції). Нарешті, об'єктом конституційно-правових відносин цієї групи є культурна спадщина України (ч. 4 ст. 54 Конституції). Підставою для виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин є певні життєві обставини, умови, що сформульовані у нормах конституційного права. Такі обставини (умови) визначаються як юридичні факти. Вони відрізняються від інших суспільних фактів тим, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Під юридичними фактами розуміють, як правило, такі життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. \ Іншими словами, з настанням конкретних явищ, передбаче-і них гіпотезами норм, норми реалізуються. Проте, нерідко такі норми реалізуються без юридичних фактів і, як наслідок, без правовідносин. Це повною мірою стосується правоздатності особи чи організації, що виникає вже з самого факт народження особи чи утворення організації. Але правоздаї ність — не правовідносини, а лише їх передумова. Така сам! -42- ситуація щодо забороняючих норм, які в переважній більшості реалізуються за межами конкретних правовідносин. Тому в дефініціях юридичних фактів треба обов'язково підкреслювати, що правові факти — це такі факти реальної дійсності, з настанням яких настають певні юридичні наслідки (а не тільки правовідносини). Особливості конституційно-правових фактів зумовлені тими суспільними відносинами, які потрапляють у сферу дії норм конституційного права. Такі факти спричиняють виникнення, зміну чи призупинення правовідносин, які мають місце у процесі реалізації конституційно-правових норм. Юридичні факти передбачаються у гіпотезах таких норм. За своїм змістом юридичні факти поділяють на юридичні події, юридичні дії та правовий стан. До юридичних подій у конституційному праві належать факти, які не залежать від волі і свідомості учасників державно-правових відносин (народження, смерть, хвороба людини, досягнення певного віку). Наприклад, у зв'язку з досягненням 21-річного віку у громадянина України виникає право бути обраним депутатом Верховної Ради України. Проте, одних подій ще не досить для виникнення конституційно-правових відносин: вони здебільшого лише створюють передумови реалізації прав. Так, для реалізації права на освіту при досягненні певного віку має бути реалізований механізм переведення можливостей у реальну дійсність. Іншим прикладом може бути ст. 36 Конституції України, де для реалізації права об'єднуватися у політичні партії та інші громадські організації досягнення громадянином відповідного віку не є єдиною і вирішальною умовою. Потрібні воля й бажання громадянина стати членом такої організації, його згода на це тощо. Юридичні дії — це обставини, пов'язані з діяльністю людини, виявом її волі. Юридичні дії можуть бути правомірні (видання закону в межах компетенції Верховної Ради) і неправомірні (видання акта з перевищенням повноважень певного державного органу або посадової особи); правомірні дії поділяються на юридичні акти і юридичні вчинки. Під юридичними актами розуміють дії суб'єктів, спрямовані на досягнення певних правових наслідків. Наприклад, акти державних органів, угоди тощо. Юридичні вчинки — це заяви і клопотання громадян, запит депутата тощо. -43- У конституційному праві розрізняються також правомірні і неправомірні факти. Правомірними фактами е такі дії, які відповідають вимогам, що визначаються Конституцією та іншими загальнодержавними актами. Зокрема, правомірними діями громадян будуть такі, які узгоджуються з конституційним принципом: "Ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством". І навпаки, орієнтиром для дій державних органів і посадових осіб є правило: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Видом юридичних фактів є правовий стан (наприклад, стан особи у громадянстві України, стан у шлюбі тощо). Під впливом юридичних фактів реалізуються конституційно-правові норми, виникають, змінюються і припиняються конституційно-правові відносини. Вивчення й аналіз конституційно-правових фактів дає підстави для їх класифікації, в основі якої лежать такі критерії: — наслідки, які спричиняє юридичний факт — правоут-ворюючі, правозмінюючі, правосприяючі; — форма юридичних фактів — позитивні й негативні; — характер дії юридичного факту — факти обмеженої, однократної дії і факти-стани. Правоутворюючими актами є рішення про проведення позачергових та повторних виборів, на основі яких виникають конституційно-правові відносини. Правозмінюючі юридичні факти тягнуть за собою зміну обсягу правоздатності суб'єктів, перехід конституційно-пра- І вових відносин у нову якість, в інші види правовідносин. І Прикладами таких юридичних правозмінюючих фактів мо- * жуть бути: обрання Президента України; досягнення громадянином встановленого законом віку; набуття особою громадянства України тощо. Нерідко правозмінюючі юридичні факти викликають до життя принципово нові конституційно-правові відносини. Правоприпиняючі факти припиняють конституційно-правові відносини при достроковому припиненні повноважень органу державної влади, народного депутата, на підставі чого виникають нові правовідносини. -44- і Залежно від форми вияву конституційно-правові факти можуть бути позитивні й негативні. Позитивні факти викликають певні правові наслідки, негативні не породжують' їх. У конституційному праві переважна частина юридичних фактів має позитивний характер. Прикладом негативних юридичних фактів є дострокове припинення повноважень народного депутата в разі невиконання вимог щодо несумісності, втрата депутатського мандату при відмові скласти присягу. Є факти обмеженої (однократної) дії і факти-стани, які існують безперервно, тривалий час, постійно породжуючи юридичні наслідки. Це зумовлює стабільність правовідносин: стан громадянства, перебування у шлюбі тощо. Перетворення такої стабільності на динаміку суспільних відносин передбачає складний механізм, елементами якого є відповідні правові норми, правовідносини і, безперечно, конкретні юридичні факти1.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конституційно-правові відносини» з дисципліни «Конституційне право України»
