Якість управління матеріально-технічними ресурсами
З огляду на особливості функціонування підприємств за умов перехідної економіки суттєве значення мають вимоги систем якості до матеріально-технічного постачання. Матеріали, деталі та вузли, що їх купує підприємство, стають частиною готової продукції і безпосередньо впливають на її якість. Виробник несе відповідальність за високі параметри кінцевої продукції в цілому незалежно від якості придбаних ним ресурсів. Отже, він повинен подбати про те, щоб якість матеріально-технічних ресурсів, що їх придбано для виробництва, відповідала б вимогам стандартів, ТУ та іншої нормативно-технічної документації. Згідно із вказівками міжнародних стандартів це досягається: 1) вибором кваліфікованих постачальників; 2) точною регламентацією порядку розв’язання суперечок щодо якості продукції; 3) здійсненням вхідного контролю та реєстрацією даних сто-совно якості придбаних матеріально-технічних ресурсів; 4) правильним укладанням договору, контракту чи інших угод. За укладання договору купівлі-продажу ресурсів у ньому до-цільно передбачати чітко визначені зобов’язання постачальника із забезпечення якості. Ці зобов’язання можна формулювати в та-ких альтернативних формах: 1) проведення суцільного або вибіркового технічного контро-лю та випробувань продукції; 2) подання за поставок ресурсів даних стосовно результатів контролю та випробувань цих ресурсів (інших вірогідних свід-чень щодо їхньої якості); 3) здійснення власного вхідного контролю і відбраковування в процесі виробництва. Проте перевірка не звільняє постачальника від відповідально-сті за продаж неякісних ресурсів і не виключає можливості від-мови покупця від угоди на будь-якому етапі використання цих ресурсів. Ця вимога, по суті, узаконює незаперечну та безстроко-ву відповідальність постачальника за якість, а також право спо-живача повертати дефектну продукцію. Виходячи з цього, головною метою замовника і постачальників можна вважати встановлення між собою таких відно-син, які забезпечать випуск високоякісної продукції з мініма-льною необхідністю вхідного контролю та коригувальних дій у процесі виробництва. Працюючи з майбутніми постачаль-никами, замовник виконує такі завдання: 1. Визначає вимоги до матеріалів і комплектувальних виробів (деталей, вузлів, компонентів), що їх треба буде придбати, а та-кож вимоги до чинних у постачальників систем якості. 2. Оцінює можливості потенційних постачальників на відповідність вимогам системи якості власного підприємства. 3. Вибирає і затверджує постачальників. 4. Разом з постачальником планує рівень якості виробів і ком-понентів, що будуть придбані. 5. Співпрацює з постачальником для розв’язання проблем якості, що виникатимуть у процесі виконання контракту. 6. Отримує підтвердження відповідності продукції встановле-ним вимогам. 7. Формує та поповнює банк даних про постачальників, оці-нює рівень якості виконання взятих ними зобов’язань. Докладність виконання цих завдань залежить від складності й новизни предметів матеріально-технічного постачання, обся-гів поставок, кількості постачальників, повторюваності замов-лень, а також від необхідності спеціального обслуговування тих чи тих поставок. Стосовно рівня технічної складності та досконалості предмети закупівлі можна розподілити на три ве-ликі групи: 1) стандартизовані матеріали та обладнання, що відповідають вимогам промислових технічних умов (резистори, кріплення, прості хімікалії) і від постачальника яких не вимагають створен-ня спеціальних програм якості; 2) складні частини й компоненти (механічні та електромехані-чні вузли, інтегральні мікросхеми, хімікалії спеціального призна-чення), відповідальність за проектування яких замовник поділяє з постачальником, зобов’язаним розробити і запровадити відповід-ну систему якості; 3) допоміжні матеріали і компоненти, на які наявні технічні вимоги та технічні умови, але постачальник повинен принаймні частково здійснювати програмне забезпечення якості. Складнощі якісного матеріального забезпечення, що постають у процесі закупівлі необхідних ресурсів, розв’язуються відповід-ним рівнем обґрунтування рішень. Орієнтовний перелік відпові-дних робіт та рівень зусиль (середній — С; високий — В) наве-дено в табл. 15. Таблиця 15 СКЛАД РОБІТ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ Види робіт Предмети матеріально-технічного постачання Стандартизовані матеріали й обладнання Допоміжні компоненти Складні складові Визначення вимог — С В Оцінювання постачальників — С В Вибір постачальників — В В Спільне планування — С В Співробітництво під час вико-нання умов контракту — С В Підтвердження відповідності С В В Атестація постачальника В В В Удосконалення якості С В В Визначення рейтингу постача-льників С В В За умов розвинутої ринкової економіки багато підприємств є частково або повністю інтегрованими, тобто їхні підрозділи є стосовно один одного замовниками і постачальниками. У таких випадках зовнішні джерела постачання використовують як дода-ток до внутрішніх. Явними перевагами внутрішнього постачання є спрощення взаємодії між працівниками і можливе збільшення фінансового зиску, але і в цьому разі треба розв’язати питання про загальну відповідальність за якість матеріально-технічного постачання. Досвід підприємств України, які повністю запрова-дили системи управління якістю, свідчить, що політику стосовно рівня матеріального забезпечення та супроводження доцільно здійснювати відділам управління якістю і матеріально-технічного постачання спільно. Розподіл обов’язків між цими підрозділами залежатиме від потужності підприємства, рівня кваліфікації пер-соналу, нагромадженого досвіду й виду матеріальних ресурсів. Так, за закупівлі складних компонентів потрібно обов’язково оцінювати можливості потенційних постачальників. За результа-тами такого оцінювання готуються пропозиції щодо їх вибору. Критеріями оцінок можуть бути: інженерно-технічний потенціал підприємства-постачальника, його спроможність забезпечити якість предметів постачання, ціни на матеріальні ресурси, точність до-тримання графіка поставок, фінансова стабільність. Збираючи інформацію стосовно потенційних постачальників, замовник бере до уваги імідж фірми, її фінансовий стан, вивчає власний банк даних про неї. Придатність постачальників за окремими показни-ками оцінюється в балах (інколи цю роботу доручають незалеж-ним організаціям). Остаточний вибір постачальника базується не тільки на оці-нюванні особливостей його виробництва, а й на врахуванні всіх закупівельних витрат (ціна продукції, що купується, додаткові витрати внаслідок можливого браку, відмовлень тощо). Згідно з вимогами міжнародних стандартів IСO 9000 постача-льник також повинен визначити, задокументувати і підтримувати в робочому стані процедури, які забезпечують вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, пакування та поставку про-дукції. Ці вимоги зазначаються в нормативно-технічній докумен-тації окремо для кожного виду продукції. Вони мають бути спря-мовані на створення умов для максимально можливого забезпечення та збереження рівня якості. Для цього постачальник повинен мати надійні склади або приміщення для зберігання про-дукції. Окремо регламентується порядок приймання продукції в складських приміщеннях та її відвантаження. Важливою вимогою міжнародних стандартів до якості матері-ально-технічного забезпечення є необхідність ідентифікації та простежування пересування продукції. Ідентифікація передбачає маркування та етикетування сировини, матеріалів, комплектуваль-них виробів, готової продукції, а також технічної та технологічної документації на них. З її допомогою можна простежити викорис-тання та місцезнаходження кожного маркованого об’єкта з метою виявлення можливих причин браку або дефектів у виробничих і технологічних процесах. У сукупності ці дії дають дані для оціню-вання якості придбаної продукції та надійності постачальників. Діяльність із забезпечення якості постачання нормується у відповідному процедурному документі, котрий є складовою час-тиною документації системи якості в замовника. Отже, системне управління якістю має обов’язково включати реєстрацію та ана-ліз даних щодо властивостей покупної продукції і оцінювання постачальників. Функціонування системи можливе лише за своє-часного, повного і збалансованого забезпечення виробництва всіма необхідними ресурсами. Крім цього, необхідний систематич-ний контроль та управління ресурсами з метою їх постійного поліпшування. Таким чином, для оцінювання і контролю продукції, що заку-повується, необхідно виходити з таких засадничих принципів: • своєчасне, ефективне і точне встановлення потреб підприємст-ва і технічних характеристик продуктів, що закуповуватимуться; • оцінювання вартості продукту, з урахуванням його показни-ків, ціни і витрат на доставку; • оцінювання якості спеціальних процесів у постачальника; • можливість гарантійної заміни закуплених продуктів, що не відповідають вимогам; • наявність належного маркування і даних щодо пересування продуктів; • якість зберігання продуктів; • наявність належної документації, у тому числі реєстрацій-них даних і протоколів обстежень чи випробувань; • наявність контролю за відхиленнями продуктів від вимог; • вільний доступ на підприємство постачальника; • дані про колишні поставки, монтаж і застосування продукту; • наявність постійного вдосконалення виробничого процесу в постачальника, а отже, зменшення ризиків у зв’язку із закупле-ним продуктом. Постійне вдосконалення системи менеджменту якості неможли-ве без зворотного зв’язку для постійного аналізу рівня задоволення потреб споживачів якістю продукції. З цією метою створюється від-повідна організаційна структура та документація системи. Організаційна структура системи — це розподіл прав, обов’язків і функцій загального керівництва забезпеченням якості, упра-влінням нею та її поліпшенням. Вона формується в межах органі-заційної структури управління підприємством. Загальне управління якістю повинно здійснювати вище керівництво під-приємства. Міжнародні стандарти зобов’язують документально зафіксувати відповідальність за ті види та результати діяльності, котрі прямо або опосередковано впливають на якість. Такими до-кументами можуть бути посадові інструкції і положення про під-розділи; документи, що встановлюють порядок виконання функ-цій та робіт стосовно якості. Документація забезпечує єдине розуміння політики та завдань щодо якості і процедур з її забезпе-чення, управління нею та її поліпшення. Вона дає змогу розподіли-ти належну відповідальність, права і обов’язки, установити поря-док взаємодії підрозділів та виконавців з цього питання. Завдяки документації закріплюються наявні традиції, концентрується пере-довий досвід із забезпечення якості, управління нею та її поліпшен-ня. Документом, який засвідчує відповідність системи управління якістю вимогам міжнародних стандартів, є сертифікат, що вида-ється після спеціального аудиту (від англ. — перевірка). Аудит — це методичний, незалежний та документований процес одержання доказів і об’єктивного їх оцінювання для визначення міри дотри-мання погоджених критеріїв. Щоб пройти сертифікацію на відпо-відність вимогам стандартів ІСО 9000, спеціальна фірма-реєстратор здійснює інспекцію підприємства, перевіряючи якість і наявність усіх процесів, передбачених стандартами. Відповідно до вимог стандартів ІСО 9000 усі елементи і процеси системи потре-бують регулярної перевірки й оцінювання. Іншими словами, по-трібно здійснювати постійний нагляд за системами якості, через її контролювання, аналіз та оцінювання об’єктивних наслідків фун-кціонування системи та її елементів. Найпершими об’єктивними свідченнями дії системи є фактична наявність планів з підвищення якості, процедур, робочих інструкцій, контрактної документації, журналів реєстрації даних, результатів контролю та випробувань. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів та їх повноваження рег-ламентуються нормативними документами ІСО 9000. Кваліфіка-ція аудитора — це поєднання взаємозв’язаних особистих якостей, освіти, досвіду роботи тощо. Інакше кажучи, це ті аспекти ком-петентності, наявність котрих є обов’язковою для призначення будь-кого аудитором. Після реєстрації незалежні аудитори по-винні постійно (кожні півроку) відвідувати підприємство і пе-ресвідчуватися у дотриманні компанією принципів стандартів ІСО 9000. В іншому разі раніше виданий сертифікат може бути визнаний недійсним.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Якість управління матеріально-технічними ресурсами» з дисципліни «Товарна іноваційна політика»
