Ліквідаційна комісія — це робочий орган, який здійснює лі-квідацію суб’єкта підприємницької діяльності і призначається інстанціями, котрі прийняли рішення про ліквідацію підприєм-ства. У разі банкрутства ліквідаційна комісія призначається ар-бітражним судом. Якщо рішення про ліквідацію прийнято збо-рами засновників підприємства, то ними ж призначається і ліквідаційна комісія. До комісії переходять повноваження з управління справами підприємства, право розпоряджатися май-ном, а також усі майнові права та обов’язки суб’єкта господа-рювання, що ліквідується. Членами ліквідаційної комісії можуть бути: • розпорядник майна, який був призначений під час проваджен-ня справи про банкрутство; • представники зборів кредиторів; банків; фінансових органів; • представники Фонду державного майна, якщо ліквідується державне підприємство; • інші особи за пропозицією зацікавлених сторін. До основних функцій ліквідаційної комісії (ліквідаторів) нале-жать такі: • управління майном підприємства, що ліквідується; • опублікування інформації про ліквідацію суб’єкта підприєм-ницької діяльності в офіційних друкованих органах; • інвентаризація та оцінювання наявного майна підприємства, що ліквідується; • визначення ліквідаційної маси та розпоряджання нею; • реалізація майна та інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів; • стягнення дебіторської заборгованості та виконанняя розраху-нків з кредиторами; • складання ліквідаційного балансу та подання його на затвердження власникові або органу, який призначив ліквідаційну комісію; • прийняття рішення про звільнення персоналу, у тому числі директора; • виконання дій, що мають на меті повну ліквідацію юридичної особи, тобто вилучення її з Державного реєстру підприємств та ор-ганізацій. Ліквідаційна комісія не має власної правоздатності, а діє від імені юридичної особи, що ліквідується. Комісія для розрахунків за продані майнові активи і для розподілу виручених засобів між кредиторами може використовувати розрахунковий рахунок за-значеної юридичної особи. Іноді ліквідаційна комісія може від-крити окремий розрахунковий рахунок. Якщо рахунок переофо-рмлюється на ім’я ліквідаційної комісії, до банку подається рішення про ліквідацію юридичної особи та нотаріально засвід-чена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквіда-ційної комісії і відбитком печатки ліквідовуваної організації. Протягом трьох днів від дня призначення ліквідатора органи управління забезпечують передачу йому бухгалтерської та іншої документації підприємства, що ліквідується, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей. Коли органи управління під-приємства ухиляються від виконання зазначених обов’язків, вони несуть за це відповідальність згідно з чинним законодавством. Ліквідатор з дня його призначення перебирає на себе права кері-вника (органів управління) юридичної особи — підприємства, що ліквідується. У п’ятиденний строк від того дня, коли було прийнято постано-ву про визнання боржника банкрутом, ліквідатор має організувати опублікування в офіційних друкованих органах повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процеду-ри. Витрати на публікацію відносяться на рахунок банкрута. Найважливішою функцією ліквідаційної комісії є робота з майном підприємства: інвентаризація, оцінювання, визначення лі-квідаційної маси та її реалізація. Ліквідаційна маса — це сукупність усіх видів майнових акти-вів банкрута, що належать йому на правах власності або повно-го господарського відання. До ліквідаційної маси належать і майнові активи інших осіб, які згідно із законодавчими актами або установчими документа-ми банкрута відповідають за його зобов’язаннями. Рішення продати майно банкрута приймає ліквідаційна комі-сія за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів. Голова лі-квідаційної комісії забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови і строки придбання майна. Якщо суб’єктом банкрутства є державне підприємство, то лік-відаційна комісія доручає провести аукціон органу приватизації. Якщо банкрутом є підприємство недержавної форми власності, то комісія може або сама провести аукціон, або доручити це спе-ціалізованому підприємству. Усі форми продажу майна банкрута передбачають укладання договору купівлі-продажу між ліквіда-ційною комісією, що діє від імені банкрута, та покупцем. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від усього майна лі-зингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю. Під час ліквідаційного провадження реалізуються всі фінан-сові вкладення підприємства. Коли підприємство, що ліквідуєть-ся, є засновником чи учасником господарського товариства, тоб-то володіє часткою у статутному фонді іншого підприємства, то зазначена частка підлягає викупу іншими учасниками або вилу-ченню зі статутного фонду його зменшенням, а одержані кошти включаються до ліквідаційної маси. Звичайно, ця операція є су-перечливою, а іноді може виконуватися лише після відповідного рішення арбітражного суду, про що йшлося в розд. 6. Якщо майна банкрута замало, аби задовольнити всі вимоги кредиторів, то майнові активи осіб, відповідальних за зобов’язаннями боржника (наприклад, учасників командитних або по-вних товариств), реалізуються в порядку, установленому для май-на банкрута. Після реалізації об’єктів ліквідаційної маси ліквідаційна комі-сія розраховується з найманими працівниками, бюджетом, кре-диторами та власниками корпоративних прав по черзі та згідно з реєстром вимог кредиторів. За результатами своєї діяльності ко-місія складає звіт і ліквідаційний баланс та подає його на затвер-дження вищому органу, який її призначив. Арбітражний керуючий за виконання функцій ліквідатора май-на банкрута отримує винагороду, розмір якої визначають креди-тори. Коли ліквідаційну комісію призначають збори засновників підприємства, вони ж визначають і розмір винагороди її членам. Зауважимо, що діяльність ліквідаційних комісій, які призна-чаються в рамках провадження справ про банкрутство, не завжди є цілком неупередженою. Скажімо, для України тривалий час ха-рактерною була ситуація, коли ліквідаційна комісія складалася з представників банків-кредиторів, енергетичних компаній та по-даткових адміністрацій, які, природно, є найбільшими кредито-рами банкрутів. Вони були абсолютно не зацікавлені «зберегти» боржника, і всі їхні зусилля спрямовувалися на продаж найліквіднішої частини майна — того, на чому базується вся діяльність підприємства. Нове законодавство про банкрутство створює сприятливіші умови для збереження життєдіяльності підприємства-боржника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
