Поняття «м’якого» права з’явилося в міжнародному праві в останні 20—30 років. Це було пов’язане із прагнен ням як держав, так і міжнародних організацій визначити 1 Приклад аргументації такого роду див.: Литвинов М. Речь на 96 й сессии Совета Лиги Наций по вопросу о праве убежища в дипломати ческих миссиях в Мадриде, 27 января 1937 г. // Литвинов М. Внешняя политика СССР. ОГИЗ Соцэкгиз, 1937. — С. 189—192. При цьому в якості класичних були використані праці Сатоу, Прадіер Фодере, Мура, Клюбера, Гефтера, Блюнчлі, Мартенса. Джерела та норми в міжнародному праві 51 місце таких міжнародних документів, які первинно не на лежать до міжнародних угод, але значення яких виходить за рамки морально політичних зобов’язань. При цьому суб’єкти можуть не мати первинного наміру укласти міжнародний договір і саме тому не надають документу відповідної форми. Або ж суб’єкти не хочуть встановлю вати для себе чіткі права й обов’язки, проте прагнуть пись мово зафіксувати певний рівень відносин, що склалися між ними. Щоб встановити, чи належить документ до міжнародних договорів, потрібно проаналізувати його форму, структуру, співвідношення частин, формулювання. Про відсутність наміру укласти договір можуть свідчити відсутність у до кументі преамбули, заключних положень із вказівкою на аутентичність текстів, норми про реєстрацію документу в Секретаріаті ООН, положень про строк дії, порядок припи нення тощо. Про небажання суб’єктів встановлювати для себе чіткі права й обов’язки свідчать загальні неконкретні фрази, положення, котрі передбачають можливість розсу ду сторін, мають характер намірів та інше. Поняття «м’якого» права знаходить визнання в теорії, його широко використовують у практиці міжнародних відносин. До актів «м’якого» права відносяться, зокрема, Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. та всі подальші підсумкові документи РБСЄ/ ОБСЄ1, Рамочний Документ «Партнерство заради миру»2, 1 Зазначені документи формулюють широку палітру політико пра вових норм, які відносяться перш за все до основних принципів міжна родного права та до принципів демократичної організації політичних режимів держав. (Див.: Буроменский М. В. Политические режимы го сударств в международном праве. Влияние международного права на политические режимы государств. — Харьков: Ксилон, 1997.) 2 До участі в Рамочному Документі згідно з рішенням глав держав та урядів країн — членів НАТО від 10 лютого 1994 р. були запрошені держави Східної Європи. Для держав, що підписали документ, це не тягне жодних форм участі в НАТО. У той же час Документ має велике політичне значення як такий, що підтверджує намір НАТО розширю ватися на Схід. Саме це визначило будову документа та його оцінку як акта «м’якого» права. 52 Розділ 4 Хартія про особливе партнерство між Україною та Органі зацією Північноатлантичного договору1. Віднесення актів «м’якого» права до джерел міжнарод ного права викликає немало труднощів саме в силу їхнього квазіправового характеру. Здебільшого виконання таких актів спирається виключно на їхній авторитет і пов’язані з ними наміри сторін (наприклад, укласти в майбутньому міжнародну угоду, доказати свою прихильність відображе ним у документі ідеалам або закріпити деякі стандарти). Нерідко міжнародні договори можуть містити посилання на норми «м’якого» права2. Норми «м’якого» права можуть бути важливим етапом у процесі формування договірних або звичаєвих міжнародно правових норм.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««М’яке» міжнародне право» з дисципліни «Міжнародне право»
