Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками (ч.5ст.318КПК). Репліка – це також промова, причому вона не є продовженням чи доповненням виступу в дебатах, а промовою самостійною, короткою і конкретною, в якій один учасник судових дебатів відповідає на промову іншою. Обмін репліками, як правило, – стисла гостра полеміка учасників дебатів з основних питань спору між сторонами. Репліки – не обов’язковий елемент судових дебатів. Після промов у дебатах їх учасники мають право, але не зобов’язані виступати ще раз із запереченнями один одному. Після промов захисника та підсудного головуючий надає прокурору право на репліку, який може ним скористатися або ні. При використанні такого права репліка обвинувача полягає головним чином у додаткових запереченнях стороні захисту, які виникли під впливом виступу захисника та (чи) підсудного, а саме: якщо є потреба в іншому ракурсі уточнити свою позицію по справі: якщо, на думку прокурора, в захисних промовах були перекручені ті чи інші факти або докази, вислов191
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
лені помилкові твердження, неправильно розтлумачені норми матеріального чи процесуального права; коли сторона захисту допускала грубі випади на адресу суб’єктів сторони обвинувачення і взагалі використовувала незаконні засоби та способи. Змістом його репліки можуть бути і всі інші питання, пов’язані з предметом дебатів. Якщо репліка прокурора є завжди відповіддю на захисну промову сторони захисту, то репліка захисника – відповіддю на власне репліку прокурора, а не на його обвинувальну промову. Причому захисник не зобов’язаний на репліку на його адресу відповідати тим самим. Він може заявити, і захисники так часто і чинять, що репліка прокурора його не переконала і він залишається при своїй думці. У репліках не забороняється наводити положення, які доповнюють, уточнюють або навіть змінюють основну промову. Так, прокурор після виступу захисника може у репліці заявити суду, що він погоджується з тими чи іншими доводами та висновками сторони захисту і просить врахувати це при постановленні вироку. Право репліки належить усім учасникам судових дебатів, в тому числі потерпілому та його представнику, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їхнім представникам, підсудному. Вважаю, що репліки можливі не тільки між суб’єктами протилежних сторін, а й однойменних. Наприклад, якщо сторона обвинувачення не скористалася правом на репліку при наявності серйозних для цього підстав, при суперечливих інтересах підсудних, один захисник може скористатися реплікою на адресу другого. Але слід мати на увазі, що правом репліки можна скористатися лише один раз, причому на репліку сторони обвинувачення сторона захисту може відповісти завжди, на репліку ж сторони захисту сторона обвинувачення не має права відповісти в жодному разі. За всіх умов право останньої репліки належить підсудному (ч.5 ст.318КПК). Репліки – винятково гостра форма полеміки в суді. Але ця форма спору між обвинуваченням та захистом, як правило, мусить зводитися до дискредитації позицій сторін, а не до дискредитації учасників, які виконують протилежні функції, не до приниження їхньої честі, гідності та ділової репутації, що іноді трапляється. Тому головуючий мусить рішуче покласти 192
Глава 6. Судові дебати (дебати сторін) і останнє слово підсудного
край надмірній полеміці і спрямовувати її у корисне для справи русло.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Репліки» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
