Допит підсудного на судовому слідстві характеризується тим, що на відміну від досудового слідства він проводиться гласно, не однією особою, а сторонами та судом, сторони та суд знайомі з показаннями підсудного із досудового слідства, сам він знайомий з усіма матеріалами справи і є власне стороною процесу, його показання є доказами у справі, а сам він активний учасник дослідження доказів, який має право допитувати інших підсудних, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів, цивільного позивача і цивільного відповідача, брати участь у судових дебатах тощо. Предметом показань підсудного на судовому слідстві в першу чергу є обставини справи, що становлять зміст пред’явленого йому обвинувачення, які він може підтверджувати чи спростовувати. Крім того, допит підсудного проводиться щодо обставин його особи, взаємовідносин з іншими підсудними, потерпілими, свідками, що може мати значення для оцінки їх показань. Допит підсудного стосується також здійснення тих чи інших процесуальних дій на досудовому слідстві, що важливо для перевірки законності та обґрунтованості останнього. Оскільки пред’явлене підсудному обвинувачення – на суді лише гіпотеза, версія обвинувачення, для сторони обвинувачення його допит є одним із засобів підтримання обвинувачення та доведення вини підсудного у вчиненні злочину, для сторони ж захисту, навпаки — спосіб спростування обвинувачення, з’ясування меншої вини підсудного, з’ясування обставин, що пом’якшують його покарання. Допит підсудного судом необхідний для отримання повної інформації про всі інкриміновані йому факти, щоб потім цю інформацію можна було всебічно перевірити і переконатися в правильності чи неправильності пояснень підсудного. Вважається, що підсудний найбільше знає про обставини справи. Тому його допит є одним з найважливіших слідчих дій в суді, спрямований на всебічне та повне їх дослідження. Від глибини та всебічності отриманої від підсудного інформації залежить організація судового слідства в цілому. Показання підсудного в подальшому стають предметом допиту потерпілого, свідків, експертів, предметом експертного дослідження, 139
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
підставою для витребування нових доказів тощо, а в кінцевому підсумку сприяють з’ясуванню дійсних обставин справи, встановленню істини. Тому допит підсудного (крім випадків його відмови від давання показань) є обов’язковим. Допит підсудного здійснюється в установленому законом порядку. Він складається з двох взаємопов’язаних та взаємообумовлених частин: вільної розповіді підсудного з приводу обвинувачення і відомих йому обставин справи та його відповідей на запитання сторін та суду. Допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати в справі показання (ч.І ст. 300 КПК). Підсудний повідомляє все те, що йому відомо по справі, і так, як вважає за необхідне. Під час дачі вільних показань учасники процесу та судді не мають права переривати підсудного шляхом постановки йому запитань, навіть уточнюючих, чи обмежувати його певним часом. Головуючий зупиняє підсудного тільки тоді, коли він ухиляється від суті справи і пояснює обставини, які не мають до неї стосунку. Після викладення підсудним своїх показань його допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач та їхні представники (сторона обвинувачення), цивільний відповідач та його представник, захисник (сторона захисту). Після цього підсудному можуть бути поставлені питання іншими підсудними (ч.І ст.300 КПК). Запитання підсудному мають право ставити також експерт, спеціаліст (ст.310, 2701 КПК). Потім підсудного допитують суддя та народні засідателі. Суд дає право протягом всього допиту підсудного учасниками судового розгляду ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей (ч.2 ст.300 КПК). У судовому засіданні підсудний має право користуватися нотатками (ч.4 ст.300 КПК). Такий порядок допиту підсудного повністю відповідає принципу змагальності процесу, керівній та вирішальній ролі суду в процесі судового розгляду кримінальних справ. Постановка підсудному запитань має на меті уточнити, поглибити, доповнити його вільні показання, з’ясувати обставини, суттєві для справи. Але при цьому слід мати на увазі таке. Перше. При допиті підсудного сторони та суд не мають права посилатися на докази справи, які ще не були досліджені на су140
Глава 5. Судове слідство
довому слідстві, наприклад, на показання свідків, потерпілого із досудового слідства тощо. Це викликано тим, що кримінально-процесуальний закон чітко визначає порядок дослідження та перевірки кожного виду доказів. Так, оголошення показань свідка може мати місце лише у випадках, передбачених статтею 306 КПК. І якщо допит підсудного буде проведений з посиланням на показання свідка без додержання виказаних правил, то показання підсудного в цій частині не буде вважатися доказом, отриманим з додержанням кримінально-процесуальної форми і в передбаченому законом порядку. Вони стануть доказом, недопустимим у справі. Друге. Підсудному (як і обвинуваченому – ст.143 КПК) забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання). Головуючий зобов’язаний відводити (знімати) навідні запитання, як і запитання, що не мають відношення до справи. Третє. Забороняється здійснювати будь який тиск на підсудного для отримання бажаних для допитуючого показань (ст.22 КПК), а також застосовувати так звані тактичні психологічні «ловушки» у вигляді постановки «раптових» запитань, не пов’язаних зі змістом допиту, чи відволікати підсудного («паралізувати пильність того, кого допитують», «дозволити йому легенду»1), щоб потім викрити давання ним неправдивих показань. Суд мусить виходити з реального стану речей, не користуватися і не давати можливості сторонам використовувати тактичні прийоми та засоби, які б дезорієнтували підсудного при відповіді на поставлене запитання. При нечітких відповідях сторони та суд можуть резюмувати показання підсудного, з обов’язковим з’ясуванням у нього, чи правильно вони зрозуміли його відповідь. Підсудний може бути допитаний з приводу однієї і тієї обставини кількома учасниками судового розгляду. Такий допит називається перехресним. При перехресному допиті кожна із сторін, кожен учасник процесу ставить підсудному запитання з приводу певної обставини, виходячи з власної позиції у справі. Такий допит дозволяє всебічно та повно з’ясувати до_______________________________________________________ 1 Аукер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса. – Л., 1969, С.43-44.
141
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
сліджувану обставину, з’ясувати причини розбіжностей у показаннях підсудного, що суттєво для їхньої об’єктивної оцінки, а в кінцевому результаті для встановлення істини. Наведене належить до тієї частини судового слідства, в якій підсудний дає показання з приводу пред’явленого йому обвинувачення, після цього відповідає на запитання сторін та суду. Тим часом допит підсудного цим не обмежується. Йому можуть ставитися запитання і в подальшому перебігу судового слідства, в будь-який його момент, наприклад, з приводу показань свідків, при дослідженні документів, речових доказів, висновку експерта і т.д. Крім того, підсудний має право з власної ініціативи давати показання по суті справи в кожен момент судового слідства (п.5 ст.263 КПК). Давання показань — право, а не обов’язок підсудного. Якщо він відмовляється від давання показань, така відмова фіксується в протоколі судового засідання. Однак відмова підсудного від давання показань (такі випадки на практиці трапляються доволі рідко) не позбавляє його права брати участь у судовому засіданні та в дослідженні інших доказів. Підсудний може в будь-який момент судового слідства змінити свою позицію і дати показання з приводу пред’явленого йому обвинувачення в цілому чи окремих його обставин. Відмова підсудного від давання показань не може бути підставою видалення його із залу судового засідання. Головуючий повинен з’ясувати причини відмови і, якщо вони заслуговують на увагу, вжити відповідних заходів до їх усунення. Одночасно головуючий роз’яснює підсудному, що давання ним показань є активною формою здійснення ним свого права на захист, сприянням правильному вирішенню справи. Слід мати на увазі, що поведінка підсудного в суді взагалі не може мати ніякого доказового значення по суті справи, в тому числі для доведеності чи недоведеності його вини, покарання тощо. Правосуддя не залежить від бажання підсудного щодо давання показань, інших факторів його поведінки. Показання підсудного є рядовим доказом у справі. А тому при її вирішенні суд мусить виходити із дослідження та оцінки всіх інших наявних доказів, а не керуватися своїми враженнями від поведінки підсудного в судовому засіданні. 142
Глава 5. Судове слідство
Якщо підсудних по справі кілька, допит підсудного, як правило, проводиться в присутності решти підсудних. Допит підсудного за відсутності іншого підсудного допускається за мотивованим рішенням суду тільки у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи або безпеки підсудного. Після повернення підсудного до залу суду головуючий ознайомлює його з показаннями, які були дані за його відсутності, і надає йому можливість поставити питання підсудному, що був допитаний за його відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань (ч.З ст.ЗОО КПК). На практиці рідкісні випадки допиту одного підсудного (співучасника) за відсутності (при видаленні із залу суду) іншого мають місце при здійсненні погроз і тому подібного негативного впливу на підсудного з метою перешкодити йому дати вільні показання по справі, чого вимагають інтереси встановлення істини, запобігання негативного впливу на неповнолітнього підсудного і т.п. Допит підсудного в присутності інших підсудних слід відрізняти від випадків, коли, наприклад, виникає необхідність допитати співучасника, справа стосовно якого виділена в окреме провадження, а він на момент допиту є обвинуваченим або, навпаки, уже засудженим. Такі особи, з одного боку, не можуть допитуватися за правилами допиту свідка, так як будуть суттєво порушені їхні права, оскільки свідок несе кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і давання явно неправдивих показань, і в той же час вони не можуть допитуватися як підсудні, оскільки ще не набули або уже втратили надані підсудним права. Очевидно, що такі особи мусять допитуватися у їхньому фактичному статусі, як співучасники. Відповідний підхід повинен мати місце і при оцінці їх показань. Однак статус цих осіб потребує свого законодавчого врегулювання, і не тільки з наведеної причини, а й для вирішення інших процесуальних питань. Підміна вільних усних показань підсудного на судовому слідстві, відповіді на поставлені запитання, пояснення з приводу досліджуваних доказів оголошенням протоколів його допитів із досудового слідства не допускається. Оголошення судом показань підсудного, даних під час дізнання, досудового слідства або на суді, дозволяється за ініціативою суду чи за кло143
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
потанням сторін тільки у трьох випадках: 1) при наявності істотних суперечностей між показаннями, які підсудний дав на суді і під час досудового слідства або дізнання; 2) в разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві; 3) коли справа розглядається за відсутності підсудного (ст.301 КПК). В двох останніх випадках оголошення показань підсудного замінює дачу ним усних показань у суді і практичних та теоретичних ускладнень не викликає. Оголошення судом показань підсудного, даних ним на суді, означає, що такі показання він давав, вони записані в оформленому протоколі судового засідання, з дотриманням прав сторін на ознайомлення з протоколом та подачею на нього своїх зауважень. Такі показання можуть міститись у протоколі відкладеної слуханням справи, виділеної щодо підсудного з іншої кримінальної справи та справи, рішення по якій було скасовано вищестоящим судом з поверненням на новий розгляд. Оголошення показань підсудного з причини істотності суперечностей між раніше даними показаннями та показаннями в суді є питання великої значимості, так як тут має місце певне відхилення від принципу безпосередності дослідження доказів, та викликає значні труднощі, оскільки є процесуально-правовим засобом перевірки достовірності його показань. Практика напрацювала ряд умов, дотримання яких обов’язкове у таких випадках. Умова перша. Оголошення раніше даних підсудним показань можливе лише після того, як він буде повністю допитаний на судовому слідстві, відповість на всі запитання сторін та суду. Умова друга. Відтворення раніше даних підсудним показань не повинно ставити за мету досягти їх підтвердження чи повторення. Саме питання: «Чи підтверджуєте Ви оголошені показання?» – неприпустиме, незаконне. Єдине, що в цьому плані може з’ясувати суд – у яких процесуальних та фактичних умовах здійснювався допит, чи було забезпечено обвинуваченому при його допиті право на захист (наприклад, чи був при допиті захисник, чи було роз’яснено право не свідчити проти самого себе і т.п.). Умова третя. Оголошення раніше даних підсудним показань можливе не при будь – яких суперечностях у показаннях, а лише істотних, тобто таких, які стосуються самої суті справи. Істотними суперечно144
Глава 5. Судове слідство
стями є, наприклад, такі, коли на досудовому слідстві підсудний визнавав себе винним і розказував про здійснення інкримінованих йому дій, а в суді наполягає на своїй невинуватості та заперечує вчинення цих дій; коли обвинувачений звертав вину на досудовому слідстві на свого співучасника (співвинуватця), а на суді відмовився від цього і т.п. Питання про те, чи є суперечності істотними, вирішуються судом залежно від обставин кожного конкретного випадку. Рішення про оголошення раніше даних показань мусить бути вмотивованим, викладеним у вигляді окремого процесуального документа чи з занесенням до протоколу судового засідання. Не існує презумпції істинності показань підсудного на досудовому слідстві та неправдивості його показань на суді, а сам факт зміни показань доказового значення не має. Доказове значення можуть мати лише ті фактичні дані, які свідчать про правдивість чи неправдивість показань підсудного взагалі (неправдивими можуть бути як показання на досудовому слідстві, так і на суді). Тому завдання суду полягає в перевірці обох суперечливих одне одному показань сукупністю всіх інших доказів справи. Практично це означає, що після оголошення показань підсудного суд заслуховує його пояснення, з’ясовує причину зміни показань, ставить інші необхідні для встановлення істини запитання, надає можливість сторонам з’ясувати всі питання, які виникли у них у зв’язку з оголошенням показань підсудного, вислуховує пояснення потерпілих, свідків, інших підсудних, досліджує в цій частині документи, речові та інші докази справи і оцінює їх у сукупності. Якщо на досудовому слідстві при допиті обвинуваченого застосовувався звукозапис, відеозапис чи кінозйомка, при оголошенні його показань у суді можуть бути відтворені і показання, зафіксовані цими технічними засобами. Але при цьому слід мати на увазі, що таке відтворення, по-перше, може мати місце лише після оголошення показань, по-друге, воно є засобом перевірки правильності запису показань у протоколі допиту і не більше, по-третє, відтворені технічними засобами показання самостійного доказового значення (без протоколу допиту) не мають.
145
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
§4. Допит свідка та потерпілого. Очна ставка Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи (ч.І ст.68 КПК). Правове становище та значення свідків, які допитувалися на досудовому слідстві і які викликані для допиту в суд вперше, рівні. Як свідок може бути допитаною також особа, яка не викликалась до суду як свідок і перебувала в залі судового засідання при розгляді справи. Але той факт, що особі відома певна інформація по справі, мусить враховуватися при оцінці її показань. Не можуть бути допитані як свідки: 1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі – з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; 2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача – про обставин, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям; 3) особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них; 4) свідок, який відповідно до статті 523 КПК дає показання під псевдонімом, – щодо дійсних даних про його» особу; 5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до статті 523 КПК дає показання під псевдонімом, – щодо цих даних (ч.І ст.69 КПК). Свідки допитуються по одному за відсутності інших, ще не допитаних свідків (ч.І ст.ЗОЗ КПК). Перед даванням свідком показань головуючий встановлює його особу шляхом постановки запитань та за необхідності перевірки документів. Запитання про особу свідка можуть ставити також учасники судового розгляду. Як правило, повинні з’ясовуватися прізвище, ім’я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання. Кожному свідкові перед допитом його по суті 146
Глава 5. Судове слідство
ставляться запитання, щоб з’ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим (ч.2 ст.ЗОЗ КПК). З’ясування цього питання необхідне з точки зору оцінки його показань та наявності чи відсутності у свідка права не свідчити проти підсудного та потерпілого (ч. 1 ст.63 Конституції). Після встановлення особи свідка, головуючий роз’яснює свідкові права, зокрема: 1) право давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; 2) заявляти відвід перекладачу; 3) знати у зв’язку з чим і у якій справі від допитується; 4) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті; 5) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів; 6) знайомитися з протоколом судового засідання в частині, що стосується свідка та його показань, подавати зауваження на протокол; 7) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань; 8) у разі наявності відповідних підстав – на гарантування безпеки (ст.691, 302, 305 КПК). Відмовитися давати показання мають право: 1)члени сім’ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підсудного; 2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім’ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину. Не можуть без їхньої згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного представника (ч.2,3 ст.69 КПК). Головуючий з’ясовує, чи розуміє свідок свої процесуальні права, а в свідка, який має право відмовитися від давання показань, чи бажає він дати показання. У разі згоди роз’яснює обов’язок дати правдиві показання та повідомити все, що він знає в справі, і попереджає його про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК за давання суду явно неправдивих показань. Свідка, не наділеного свідоцьким імунітетом, головуючий попереджає також про кримінальну відповідальність за статтею 385 КК за відмову дати показання (ч.І ст.70, ч.2 ст.302 КПК). Якщо свідок на момент допиту не досяг шістнадцятирічного віку, йому роз’яснюється його обов’язок говорити тільки 147
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за свідомо неправдиві показання він не попереджається (ч.4 ст.168, ч.І т.307 КПК). Про роз’яснення прав та обов’язків свідка, а також про попередження його про кримінальну відповідальність обов’язково зазначається в протоколі судового засідання. Допит свідка, як і допит підсудного, ділиться на дві частини: вільну розповідь про все те, що йому відомо в справі; запитання сторін та суду і відповіді на них свідка. Вільна розповідь свідка не може перериватися. Головуючий має право, коли свідок повідомляє про обставини, що не стосуються справи, звернути на це його увагу та порадити говорити по суті справи. Свідкові дозволяється зачитувати документи, які стосуються даного ним показання. Ці документи належить пред’явити суду та учасникам судового розгляду на їх вимогу; за ухвалою (постановою) суду вони можуть бути приєднані до справи (ст.305 КПК). Після того, як свідок розповів усе, що йому відомо в справі, його допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач (сторона обвинувачення), потім цивільний відповідач, захисник, підсудний (сторона захисту), і останніми судді та народні засідателі. Якщо свідка викликано в судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка викликано. Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей (ч.3,4,5 ст.ЗОЗ КПК). Таким чином, допит свідка в суді суттєво відрізняється від його допиту на досудовому слідстві обстановкою, оскільки ведеться гласно як у присутності сторін та публіки, так і учасниками судового розгляду, і порядком допиту, який відповідає змагальній структурі процесу і є, по суті, однією із процесуальних гарантій прав учасників судового розгляду – сторін. Річ у тому, що свідок викликається за ініціативою сторони обвинувачення для підтвердження тези обвинувачення в цілому чи окремих її обставин, а за ініціативою сторони захисту – для спростування цієї тези чи окремих її обставин. А тому саме цій 148
Глава 5. Судове слідство
стороні надається можливість першою здійснити допит. Не є винятком із цього правила порядок допиту свідків згідно зі списком, доданим до обвинувального висновку, бо ініціатива допиту цих свідків завжди належить прокуророві. На сьогодні в законі не врегульовано питання про порядок допиту свідка, викликаного за ініціативою суду при призначенні справи до судового розгляду чи в процесі самого судового розгляду. Думаю, щоб не надавалася перевага якійсь із сторін, як і раніше, такого свідка першим повинен допитувати суд, а потім, при наявності у них запитань, – інші учасники судового розгляду, без урахування належності їх до тієї чи іншої сторони. В якому порядку із числа бажаючих можуть ставити запитання свідку – слід вирішувати головуючому залежно від змісту показань свідка та конкретної процесуальної ситуації. Правило про те, що суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей, означає, по-перше, що суд не може розпочати допит свідка, викликаного за ініціативою сторони, до допиту його цією стороною, по-друге, що запитання суду мусять мати такий же характер, не порушувати структури та системи допиту, обраних стороною, по-третє, запитання суддів повинні стосуватися лише обставин, про які веде допит сторона, а уточнення та доповнення відноситися до уточнення запитання, розуміння запитання свідком, неповноти, незрозумілості відповіді і тому подібні. Предметом показань свідка є головним чином відомі йому фактичні обставини, що виявилися предметом доказування справи та обставини, що вплинули на формування свідоцьких показань: причини перебування в певному місці, обстановка, в якій був свідок, його стан і т.і. Останні виступають доказовими фактами, тобто фактами, які містять непряму доказову інформацію про обставини предмета доказування і водночас дозволяють перевірити та оцінити показання свідка. Тому головуючий повинен спрямовувати допит свідка так, щоб він вівся предметно, усувати все, що не стосується справи, не допускати постановки свідкові навідних питань. Неприпустимо зводити допит свідка в судовому засіданні до відтворення ним показань із досудового слідства, як і не зводити його тільки до перевірки попередніх показань. Не відпо149
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
відають вимогам закону випадки, коли під час допиту судді та учасники процесу «стежать» за «відповідністю» в показаннях свідка і в разі найменшого відхилення у відповіді від того, як записано у протоколі допиту слідчим, зупиняють свідка і запитують, чи пояснював він так само слідчому. Такий метод допиту вкрай негативно впливає на можливість вільного викладення свідком всього того, що йому відомо по справі. Дієвим процесуальним засобом повного та всестороннього висвітлення свідком всіх відомих йому обставин справи і водночас засобом ретельної перевірки його показань є перехресний допит – допит свідка сторонами з приводу одних і тих ж обставин. Можливість перехресного допиту свідка сторонами в суді та порядок його проведення передбачені частиною першою ст.304 КПК, де сказано, що «кожний учасник судового розгляду має право ставити свідкові додаткові запитання для з’ясування або доповнення відповідей, даних на запитання інших осіб». Отже, перехресний допит не є окремою судово-слідчою дією. Його проведення не потребує ні окремого судового рішення, ні розпорядження головуючого. Реалізація учасниками судового розгляду наданого їх права допитувати свідка з метою уточнення і конкретизації його відповідей з приводу тієї чи іншої обставини сама собою призводить до перехресного допиту. Допит є перехресним тільки тоді, коли в ньому беруть участь лише рівноправні сторони, наділені законом правом відстоювати свої інтереси на рівних, заперечувати висновки іншої сторони, захищати свою позицію по справі. Він дозволяє кожне свідчення свідка перевірити і з точки зору обвинувачення, і з точки зору захисту виявити все, що підтверджує обвинувачення, чи, навпаки, спростовує його. Прокурор, захисник, інші учасники процесу під час перехресного допиту знову і знову повертаються до одних і тих же обставин, ставлять запитання, спрямовані на більш всебічне та глибоке їх розкриття. Це нерідко виявляє суперечності в показаннях свідка, усуває їх неповноту, іноді дозволяє з’ясувати добросовісну помилку чи недостатню обізнаність і навіть явну надуманість його показань. У цьому плані перехресний допит є ефективним засобом змагання сторін. 150
Глава 5. Судове слідство
Але перехресний допит, як правило, характеризується досить високим психологічним навантаженням. Він відчутно впливає на психіку свідка, що заважає йому адекватно сприймати запитання та критично ставитися до своїх показань. Неодноразове з’ясування однієї і тієї ж обставини з цих причин може призводити до навіювання сумнівів свідка у правильності його показань, а звідси – до зміни ним показань на догоду тій стороні, що допитує. Тому головуючий мусить ретельно стежити за правильністю перехресного допиту, не допускати виходу його за межі коректності та ділового русла. При наявності для цього підстав, наприклад, при з’ясуванні нових обставин, свідка з приводу цих обставин можна допитати додатково. При виявленні істотних суперечностей у показаннях свідка з показаннями інших свідків, підсудного чи потерпілого, свідка можна передопитати і з обставин, які вже були предметом допиту свідка в присутності вже допитаних свідків або на очній ставці (ч.2 ст.304 КПК). Порядок додаткового та повторного допиту свідка такий же, як і першого, а їх кількість законом не обмежена. Очна ставка – це одночасний допит сторонами та судом двох або кількох осіб. Оскільки свідки допитуються в присутності підсудного та потерпілого і останні мають право ставити їм запитання, але не навпаки, а підсудний, крім того, в будь-який момент може давати пояснення з приводу показань свідка, очна ставка між даними особами як окрема судово-слідча дія, відмінна від допиту, неможлива. Очна ставка в прямому розумінні цього слова можлива лише між свідками. Причому очна ставка на судовому слідстві відрізняється від однойменної процесуальної дії на досудовому слідстві. Особливості очної ставки в суді полягають у тому, що в ній бере участь більш широке коло учасників, з іншим процесуальним статусом, вона може повторюватися кілька разів, під час її проведення можуть досліджуватися інші докази (висновки експертів, протоколи слідчих дій, документи, речові докази тощо). Закон дозволяє в суді проводити очну ставку між більш як двома свідками. Але слід мати на увазі, що очна ставка може мати місце тільки між свідками, уже допитаними в ході судового слідства по даній справі. Суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показан151
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
ня свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді. Закон дає вичерпний перелік таких випадків (ст.306 КПК). Показання свідка суд може оголосити, по-перше, при наявності істотних суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання. Критерії визначення істотних суперечностей між показаннями свідка ті ж, що й між показаннями підсудного. По-друге, оголошення показань свідка можливе у разі його неявки в судове засідання і тоді, коли явка свідка з тих чи інших причин неможлива. Це означає, що в даному разі оголошення показань свідка можливе тільки тоді, коли причини його неявки суду відомі і вони виключають можливість з’явитися в суд. Практика такими причинами визнає: вибуття з місця проживання і неможливість встановлення місця перебування, смерть свідка, важка хвороба, виїзд на роботу за кордон і т.п. Ні в якому разі не можуть бути оголошені показання свідка, коли причина його неявки не є поважною, або коли вона невідома, а також свідка, який в судове засідання не викликався. По-третє, закон допускає можливість у виняткових випадках оголошення показань свідка, щодо якого здійснюються заходи безпеки, якщо суд звільнив свідка від обов’язку з’являтися в судове засідання – за наявності письмового підтвердження показань, даних ним раніше (ч.2 ст.292, п.З ч.І ст.306 КПК). Однак даний випадок можливості оголошення показань свідка (як і потерпілого – ч.2 ст.290 КПК) слід визнати неприйнятним, оскільки він не тільки суперечить принципу безпосередності дослідження доказів судом, а й суттєво обмежує надане сторонам право в їх дослідженні. Більше того, наведені правила надають перевагу в суді одній із сторін, і із зрозумілих причин – стороні обвинувачення, що порушує рівноправність сторін, суперечить самій суті змагальності процесу і є нічим іншим, як елементом його обвинувального ухилу. В суді повинні допитуватися всі свідки, показання яких істотні для з’ясування дійсних обставин справи, в тому числі ті, щодо яких здійснюються заходи безпеки. Хоча не виключена можливість (у справді виняткових випадках) допиту останніх не в залі суду, а в іншому приміщенні, із застосуванням технічних засобів, з наданням сторонам можливості поставити таким свідкам питання, допитати додатково, передопитати, в тому числі пере152
Глава 5. Судове слідство
хресно та у формі очної ставки. Отже, від розглядуваного випадку можливості оголошення показань слід якнайшвидше відмовитись. Нарешті, у судовому засіданні може бути також оголошено показання свідка, допитаного судом відповідно до статті 292' КПК (ч.2 ст.306 КПК), тобто допитаного в підготовчій частині судового засідання при відкладенні розгляду справи. Оголошення показань свідка у даному разі означає оголошення саме показань, даних у підготовчій частині судового засідання, а не із досудового слідства, і можливе воно лише за умови незмінності складу суду. Якщо ж хоча б один учасник процесу наполягає на виклику і допиті такого свідка повторно, в ході судового слідства, йому в цьому відмовити не можна і оголошувати попередні показання свідка неприпустимо. При оголошенні показань свідка, після їх оголошення, суд може відтворити запис його показань тим чи іншим технічним засобом. Особливі положення існують для допиту неповнолітнього свідка (ст.307 КПК). Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а за розсудом суду – до шістнадцяти років проводиться в суді в присутності педагога, а при необхідності – лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. До початку допиту зазначеним особам роз’яснюється їх обов’язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої зауваження і з дозволу суду ставити свідкові запитання. Зауваження можуть стосуватися порядку допиту, характеру запитань, які учасники процесу ставлять перед неповнолітнім, роз’яснень його показань та відповідей тощо, тобто сприяти суду у встановленні психологічного контакту із свідком, у виробленні адекватної тактики та методики допиту, а в кінцевому результаті для отримання належних та достовірних показань неповнолітнього свідка. Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Суд має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу. По закінченні допиту неповнолітній свідок видаляється із залу суду, крім випадків, коли суд з власної ініціативи або за 153
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду визнає присутність цього свідка в залі суду необхідною. У виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи або безпека свідка, допит неповнолітнього свідка за рішенням суду може бути проведений за відсутності підсудного. Після повернення підсудного до залу суд зобов’язаний ознайомити його з показаннями свідка і надати йому можливість ставити питання свідкові, а також дати пояснення з приводу показань свідка (ч.3,4 ст.307 КПК). Потерпілий допитується за правилами допиту свідків, однак його допит проводиться перед допитом свідків (ст.308 КПК). Допит потерпілого відрізняється від допиту свідка тим, що потерпілий є зацікавленим учасником, стороною процесу з усіма правами, наданими йому законом для відстоювання своїх законних інтересів, в тому числі шляхом участі в допиті свідків. Потерпілий, на відміну від свідка, не видаляється із залу суду. Перед дачею потерпілим показань головуючий встановлює його особу, роз’яснює його права і попереджає його про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за явно неправдиві показання (ст.302 КПК). Правило про те, що допит потерпілого проводиться перед допитом свідків, є гарантією, яка дає потерпілому реальну можливість активної участі впродовж усього судового розгляду справи. Допит потерпілого за відсутності свідків, крім того, виключає вплив показань свідків у суді на показання потерпілого і навпаки. При цьому слід мати на увазі, що потерпілий знайомий з усіма матеріалами справи і це не може не відображатись на його показаннях. А тому головуючий повинен спрямовувати його допит тільки на те, що потерпілий знає особисто, як особа, яка безпосередньо постраждала від злочину. На докази із досудового слідства при даванні показань потерпілий посилатися не має права. Якщо потерпілий є одночасно позивачем, він допитується в судовому засіданні тільки як потерпілий. При розгляді справ приватного обвинувачення, при наявності зустрічних обвинувачень потерпілий є одночасно підсудним. Тому його допит повинен проводитися без попередження про кримінальну відповідальність за давання явно неправдивих показань.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Допит підсудного» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
