Призначення справи до судового розгляду за загальним правилом означає, що він завершиться постановленням щодо підсудного обвинувального чи виправдального вироку, оскільки суддя при попередньому розгляді справи не знайшов підстав для закриття справи. Тим часом закон передбачає можливість, а в окремих випадках необхідність закриття справи в стадії її судового розгляду. Викликано це щонайменше трьома причинами. По-перше, з часу попереднього розгляду справи до її судового розгляду передбачені законом обставини для закриття кримінальної справи можуть виникнути. По-друге, суд при розгляді кримінальної справи по суті має більше можливостей для встановлення фактичних обставин справи, а отже, і для з’ясування їх кримінально- та процесуально-правових властивостей. По-третє, застосування деяких підстав закриття справи можливе тільки при судовому розгляді справи, в процесі проведення судового слідства зокрема. Характерно, що закон передбачає можливість закриття справ в судовому засіданні тільки з підстав нереабілітуючих та нейтральних підстав (підстав, не пов’язаних з питанням про винуватість чи невинуватість підсудного). При встановленні в суді реабілітуючих особу обставин обов’язково мусить постановлятися виправдальний вирок. Частина перша статті 282 КПК передбачає, що якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 72, 8, 9, 10, 11і КПК, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя – постановою закриває справу. Зміст наведених підстав закриття справи розкритий в § 6 попередньої глави. Додатково слід зазначити таке. Закриття справи на підставі пункту 8 частини першої статті 6 КПК допускається, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Зазвичай питання про реабілітацію померлого постає на прохання його близьких родичів чи громадських організацій, 105
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
зацікавлених у поновленні його честі та репутації. У такому разі суд продовжує розгляд справи і при встановленні відповідних підстав (відсутність події, складу злочину) постановляє виправдальний вирок (ч.5 ст.327 КПК). Якщо ж буде встановлено, що в діях померлого присутній склад злочину, суд зобов’язаний поновити судове слідство, вислухати думку учасників процесу і висновок прокурора та своїм мотивованим рішенням справу закрити як щодо померлого. Аналогічними є і продовження провадження щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про закриття кримінальної справи відповідно до статей 7, 7і, 72, 8, 9, 10, 111 (у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням підсудного з потерпілим (у справах публічного обвинувачення), застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки, закінченням строків давності) суд обов’язково зобов’язаний з’ясувати думку потерпілого (ст.12 КПК). Але думка потерпілого не є обов’язковою для суду. В разі закриття справи суд мусить лише повідомити про це потерпілого та його представника, щоб вони могли вчасно оскаржити судове рішення. Якщо в ході судового слідства поряд з обставинами, зазначеними у пунктах 6, 7, 9-11 частини першої статті 6 КПК, що виключають провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, суд або суддя зобов’язані направити відповідні матеріали органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення. Стаття 282 КПК розширює перелік підстав закриття справи приватного обвинувачення, зазначених у пункті шостому частини першої статті 6 КПК. Суд своєю ухвалою (постановою), говориться в ній, закриває справу про злочин, зазначений у частині першій статті 27 КПК (ст.125, ч.І ст.126, 356 КК) за примиренням сторін (що відповідає п.6 ч.І ст.6 КПК) чи у зв’язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин (ч.З ст.282 КПК). Оскільки в справах приватного обвинувачення неявка потерпілого в судове засідання без поважних причин є нейтральною підставою для закриття справи і виключає провадження, 106
Глава 3. Загальні положення судового розгляду
суд при вирішенні цього питання не входить в обговорення мотивів неявки потерпілого, а тим більше про можливість розгляду справи у його відсутність. Достатньо з’ясувати, що потерпілий завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи і без поважних причин в суд не з’явився. Суд своєю ухвалою (постановою) також закриває справу, якщо прокурор відмовиться підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим частиною другою статті 267 КПК (ч.2 ст.282 КПК), тобто не вимагатиме продовження розгляду справи. Це теж нейтральна підстава для закриття справи. Предметом доказування у таких справах є сам факт відмови прокурора від обвинувачення та факт відмови потерпілого від продовження розгляду. Мотиви відмови прокурора від обвинувачення, як і мотиви відмови потерпілого від продовження розгляду справи правового значення у таких випадках не мають.1 Аналіз підстав закриття кримінальних справ під час судового розгляду дає підстави для поділу їх на обов’язкові (при їх наявності суд зобов’язаний закрити справу) та факультативні (при їх наявності суд має право закрити справу). До обов’язкових належать передбачені у пунктах 6-11 статті 6, частинах 2 та 3 статті 282 КПК. При наявності даних підстав суд за власної ініціативи чи за клопотанням будь-кого із учасників процесу зобов’язаний закрити справу незалежно від того, злочин мав місце в дійсності чи не мав. Решта підстав є факультативними. Для закриття справи з таких підстав суд мусить з’ясувати у межах пред’явленого обвинувачення всі фактичні обставини справи, особу підсудного, а також обставини кореспондуючих норм Кримінального кодексу (ст.7 КПК – ст.48 КК, ст.72 КПК – ст.45 КК, ст.8 КПК – ст.4б КК, ст.9 КПК – ст.97 КК, ст.10 КПК – ст.47 КК, ст.111 КПК – ст.49 КК). Слід також зазначити, що за всіма передбаченими статтею 282 КПК підставами суд може закрити справу повністю або частково. Частково суд може закрити справу в двох випадках – щодо обвинувачення за певною статтею Кримінального кодексу, якщо підсудному інкриміновано кілька злочинів, та щодо _______________ 1
Інші точки зору з цього питання див.: Шибіко В.П. “Мала реформа судового розгляду кримінальної справи: рух від істини до змагальності. – Судові реформи в Україні”. – С. 100 – 104. окремих підсудних, якщо справа розглядається стосовно кількох. За рештою обвинувачення чи щодо решти підсудних суд продовжує розглядати справу в звичайному порядку. При закритті кримінальної справи в цілому, ухвалою (постановою) слід одночасно вирішити питання про скасування щодо підсудного запобіжного заходу, заходів щодо забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати, про залишення цивільного позову без розгляду, якщо він був заявлений тощо. Ухвала (постанова) про закриття справи виноситься в нарадчій кімнаті і повинна бути мотивованою. На ухвалу (постанову) протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом – касаційне подання чи скаргу до касаційного суду.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Закриття справи у місцевому суді» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
