Конституційні засади правосуддя втілюються в кримінальному процесі безпосередньо і через систему норм та інститутів кримінально-процесуального права, які деталізують дані засади та встановлюють процесуальну форму (порядок) їх забезпечення та реалізації. Відповідно до них закон встановив ряд загальних правил, що визначають порядок розгляду справ судом першої інстанції на кожному з його етапів упродовж всього судового розгляду. У КПК ці правила сформульовані в ряді норм Розділу першого та виділені окремою главою (глава 24). Вони передують приписам окремих етапів судового розгляду і названі «Загальні положення» (Розділ перший), «Загальні положення судового розгляду» (глава 24). Загальні умови судового розгляду – це закріплені законом обов’язкові правила розгляду кримінальних справ у суді першої інстанції, які виражають характерні особливості судового розгляду як центральної і основної стадії кримінального про44 цесу і які забезпечують втілення у цій стадії всіх принципів кримінального судочинства. До загальних умов судового розгляду належать приписи про безпосередність і усність судового розгляду, незмінність складу суду, повноваження головуючого в судовому засіданні, рівність прав сторін у судовому засіданні, права та обов’язки учасників судового розгляду, розпорядок судового засідання, межі судового розгляду, порядок і підстави винесення судом рішень про запобіжні заходи, зупинення та закриття кримінальної справи, направлення справи на додаткове розслідування, протокол судового засідання та ін. Слід зазначити, що загальні положення судового розгляду були закріплені з прийняттям КПК України у 1960 році і розраховані на розгляд кримінальних справи судом першої інстанції дещо по-іншому, зокрема, наприклад, з участю народних засідателів. Упродовж усього часу дії КПК у нього вносилися численні зміни та доповнення, в тому числі про одноособовий розгляд справи професійним суддею. Однак загальні умови судового розгляду зберігають чинність для всіх його етапів і кожної конкретної процесуальної ситуації, з урахуванням норм закону „Про судоустрій України» та правил Загальних положень КПК (Розділ перший). Так, у ст.274 КПК, яка залишилася в незмінній редакції, говориться про можливість суду під час судового розгляду справи своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного. Це положення сьогодні абсолютно правильне стосовно апеляційного суду як суду першої інстанції. Але ст.17 КПК в нинішній редакції передбачає судовий розгляд справ у місцевому суді суддею одноособово, який діє від імені суду, а в п.14 ст.32 КПК сказано, що в такому разі рішення судді іменується постановою. Тому правила ст.274 КПК шляхом системного тлумачення закону слід розуміти так, що коли справа розглядається суддею одноособово, про запобіжні заходи стосовно підсудного він виносить постанову. Подібним чином слід тлумачити і деякі інші приписи загальних положень судового розгляду (і не тільки загальних, і не тільки, до речі, судового розгляду).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальні умови судового розгляду» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
0
