Оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможності
На цьому етапі аудиту вирішуються завдання: o аналізуються оборотні активи; o визначається рівень ліквідності активів; o оцінюється платоспроможність підприємства; o визначається, як виконуються умови забезпечення фінансової рівноваги. В процесі аудиту активи підприємства та їх структура вивчаються як з погляду їхньої участі у виробництві, так і з погляду оцінки їх ліквідності. Ліквідність означає здатність окремих елементів активів трансформуватися в грошові кошти. Платоспроможністю (ліквідністю) підприємства називається його спроможність здійснювати платежі наявними засобами або такими, що безперервно поповнюються за рахунок його діяльності. Для дослідження фінансової рівноваги застосовують групу показників ліквідності та платоспроможності, що є пріоритетними під час визначення глибини фінансової кризи та оцінювання санаційної спроможності підприємства. Порядок обчислення показників наведено в таблиці 3 додатків до теми. Здіснюючи оцінку ліквідності активів підприємства та його короткостроковорї платоспроможності , обчислюються наступні основні показники: величина власних оборотних коштів (робочий, функціонуючий капітал), коефіцієнти абсолютної, швидкої(проміжної) та загальної(поточної) ліквідності, коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів, частка оборотних коштів в активах, частка запасів в поточних активах, частка власних оборотних коштів у покритті запасів та інші. Різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями становить чистий робочий ( функціонуючий) капітал підприємства або величину власних оборотних коштів. Показник величина власних оборотних коштів характеризує частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства. Наявність чистого робочого капіталу (позитивне значення показника) свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Оптимальний розмір показника залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку. Для оцінки достатності чистого робочого капіталу можна провести його порівпяння з аналогічним показником інших підприємств. Але в будь-якому випадку зростання цього показника розглядається як позитивна тенденція. Логіка обчислення коефіцієнту поточної ліквідності (покриття) полягає в тому, що підприємство погашає поточні зобов'язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів , показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно фукціонуюче. Коефіцієнт покриття , більший 2, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно якої при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизно половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів знизиться наполовину, виручки, що залишилася, буде досить для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт дорівнював 2. Але за нормальних обставин підприємство не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютним показником спроможності повернути борги, оскільки він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість. Коефіцієнт швидкої ліквідності ( в літературі має ще назву показник "кислотного тесту") на відміну від попереднього враховує якість активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи ( запаси не враховуються).Слід зазначити, що хоча в літературі визначено орієнтовне нижнє значення показника 1, ця оцінка носить умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, слід звертати увагу на фактори, що обумовили його зміну. Так, наприклад, якщо зростання коефіцієнта відбулося за рахунок збільшення розмірів дебіторської заборгованості, то це навряд характеризуватиме діяльність підприємства з позитивної сторони.Тому доповненням до цього показника є коефіцієнт абсолютної діквідності. Коефіщієшт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має можливість погасити негайно.Є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. Не менше 20 % поточних зобов'язань підприємство повинно мати змогу погасити в будь-який момент. Коефіцієнт маневрування фукціонуючого капіталу характеризує частину власних оборотних коштів, яка має абсолютну ліквідність. Зростання цього показника є позитивною тенденцією . Часка оборотних коштів в активах відображає, яка частина всіх коштів підприємства припадає на поточні активи. Частка запасів в поточних активах відображає, яку частину поточних активів складають виробничі запаси. Часка власних оборотних коштів у покритті запасів характеризує частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко й тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому, оперативному плануванні та координуванні виплат за борговими зобов'язаннями з огляду на грошові надходження на рахунок підприємства. Активи залежно від швидкості перетворення їх на грошові кошти поділяють на чотири групи. 1. Найбільш ліквідні активи (А1) — грошові кошти в касі, на поточному рахунку, валютному та інших рахунках, а також поточні фінансові інвестиції. 2. Активи, які можна швидко реалізувати (А2) — дебіторська заборгованість . 3. Активи, які повільно реалізуються (АЗ), — статті другого розділу активу за вирахуванням А2 та А1 (переважно запаси) 4. Активи, що важко реалізуються (А4), — переважно статті першого розділу активу балансу. Групування є досить умовним, оскільки окремі об'єкти основних фондів досить часто можуть бути набагато ліквіднішими, ніж окремі позиції дебіторської заборгованості чи запасів і витрат. Окремі активи можна віднести також до категорії неліквідних, наприклад дебіторську заборгованість, яка має ознаки безнадійної, деякі види застарілого обладнання і т. ін. Пасиви балансу розбиваються на чотири групи залежно від терміну їх сплати . 1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) — слід віднести кредити та позики, не погашені в строк, а також розрахунки за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк. 2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокова заборгованість за вирахуванням найбільш термінових зобов'язань. 3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити та позики. 4. Постійні пасиви (П4) — власний капітал. Поточна ліквідність балансу підприємства визначається порівнянням окремих груп пасивів та активів. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються такі нерівності: А 1 П 1; А 2 П 2; А З П З; А 4 П 4. Невиконання цих нерівностей означає, що на підприємстві порушена фінансова рівновага. Якщо наявних активів у ліквідній формі недостатньо для задоволення в установлений строк вимог, висунутих до підприємства з боку кредиторів, та виконання зобов'язань перед бюджетом, то такий суб 'єкт підприємницької діяльності вважається неплатоспроможним. У разі, коли підприємство не здатне виконати грошові зобов'язання протягом трьох місяців після настання строку їх погашення, кредитори можуть звернутися до господарського суду із заявою про оголошення боржника банкрутом. Для того щоб зробити правильні висновки про причини зміни пропорції у структурі активів, докладно аналізують розділи й окремі статті активу балансу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможності» з дисципліни «Управління фінансовою санацією підприємства»
