Судова фотографія — метод криміналістичної техніки, що є системою наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів. Завдання судової фотографії: • забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації; • здійснювати об’єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів; • удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження доказів; • забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання. Суб’єкти застосування судової фотографії: • слідчий у процесі розкриття та розслідування злочинів; • оперативний працівник під час виконання оперативно-розшукової роботи; • експерт під час здійснення експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст; • представники громадських організацій та окремі особи, які беруть участь в охороні громадського порядку та безпеки. Останні не знають прийомів судової фотографії і застосовують звичайну відображувальну зйомку подій, об’єктів, документів, осіб. Судову фотографію прийнято поділяти на відображувальну (за С. Потаповим) і дослідну. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об’єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити неможливо чи майже неможливо. 118
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ» з дисципліни «Кримінологія»
