Хоч іноземне інвестування в Україні здійснюєтся без спеціального дозволу, однак для надання іноземним інвестиціям відповідного режиму передбачається їх державна реєстрація. Така реєстрація здійснюється згідно із ст. 13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» і в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій» від 7 серпня 1996 р. № 928. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто- * Див.: БНА України.- 1996.- № 4. 184 польською міськими державними адміністраціями /далі — органи державної реєстрації) після їх фактичного внесення. Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі — заявник) подає органу державної реєстрації такі документи: •інформаційне повідомлення встановленої форми про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення; • документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо); • документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування»); •документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію. Орган державної реєстрації: фіксує дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій; протягом трьох робочих днів, починаючи з цієї дати, розглядає подані документи; приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції чи про відмову в ній. Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера, який на усіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації. Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземної інвестиції, другий — надсилається поштовим відправленням Мінфіну України в день здійснення реєстрації іноземної інвестиції, третій — залишається в органі, що здійснив її реєстрацію. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, якщо здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України, чи подані документи не відповідають вимогам зазначеного Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається. Відмова у державній реєстрації оформляється письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку. За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції. При цьому кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перераховуються до республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів (50 відсотків) і до Державного бюджету України (50 відсотків). У разі відмови у реєстрації кошти, сплачені за реєстрацію іноземних інвестицій, заявникові не повертаються. Додаткові обсяги іноземних інвестицій після їх фактичного внесення також підлягають державній реєстрації відповідно до зазначеного Положення. Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. В разі повної чи часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відмітка на інформаційному повідомленні та відповідний запис у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказу) іноземної інвестиції за кордон відповідно до законодавства. Інформацію про зареєстровані іноземні інвестиції та репатріацію іноземних інвестицій за кордон органи державної реєстрації щоквартально надають Мінфіну України та Мінстату України за встановленими ними формами. 6. Правове становище іноземного інвестора. Підприємства з іноземними інвестиціями Іноземними інвесторами визнаються суб'єкти — нерезиденти, які проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме: • юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави; • фізичні особи — іноземні громадяни, які не мають постійного місця проживання в Україні та не обмежені у дієздатності; • іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; • інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. Іноземні інвестори стають учасниками інвестиційних правовідносин лише за умови здійснення ними на території України інвестиційної діяльності (ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування»). Отже, за українським законодавством особа визнається іноземним інвестором за наявності таких умов: •для фізичної особи — іноземця — постійного місця проживання, а для інших суб'єктів — постійного місця знаходження за межами України; • здійснення зазначеними особами господарської дяльності, пов'язаної з реалізацією іноземних інвестицій у передбачених законодавством формах'. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про страхування»2 страхова діяльність в Україні може здійснюватися виключно страховиками — резидентами України. Іноземні інвестори можуть брати участь у приватизації майна державних підприємств у порядку, визначеному приватизаційним законодавством (див. Розділ V). Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються вщповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та те- Див.: В. Коссак. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект).— С. 50. Див.: Відомості Верховної Ради України.— 1996. № 18.
риторій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями обмежується чи забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. Водночас у разі, якщо є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угрупування обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України на своїй території, в т. ч. пов'язаних із здійсненням ними інвестиційної діяльності, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльністі (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі) відповідно до їхньої компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. До заходів, що зазначені органи можуть застосовувати у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань, належать: • застосування повної чи часткової заборони (повного чи часткового ембарго) на торгівлю; • позбавлення режиму повного сприяння чи пільгового спеціального режиму; • запровадження спеціального мита; • запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій; • запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів; • інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами.' Серед суб'єктів іноземного інвестування особливе становище посідає підприємство з іноземними інвестиціями — одна з найрозповсюдженіших форм, в якій здійснюється таке інвестування. Підприємство з іноземними інвестиціями — це господарська організація (зазвичай низової ланки економіки) будь-якої організаційно-правової фор- * Див.: Ст. 29 Закону України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» в редакції Закону України від II лютого 1999 р. «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Урядовий кур'єр.— 1999.— 16 лютого.— С. 4. ми створена відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якої (за його наявності) становить не менше 10 відсотюв. Така організація набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на її баланс. Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, в т. ч. внески до статутного фонду підприємства, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України. До установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями ставляться спеціальні вимоги: крім відомостей, передбачених законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони також мають містити відомості про державну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями. Іноземна юридична особа, засновуючи чи беручи участь у заснуванні на території України суб єкта підприємницької діяльності, повинна засвідчити свою реєстрацію у країні місцезнаходження відповідним документом, яким може бути витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо (п. 5 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998р. №740) Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації чи власного споживання), звільняється від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на територію України визначається ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з Див.: Урядовий кур'єр.— 1998.— 2 червня. 189 іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна» від 7 серпня 1996 р. Підприємство з іноземними інвестиціями є самостійним у здійсненні господарської діяльності. Воно самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України. Продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню та квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється у загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, порядку, тобто відповідно до податкового законодавства України. Охорона та здійснення підприємствами з іноземними інвестиціями прав інтелектуальної власності забезпечується згідно з законодавством України. Ці підприємства самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) в Україні та за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних^ знаків, інших об'єктів інтелектуальної власності, щош належать, керуючись при цьому українським законодавством. Участь іноземного інвестора у підприємстві з іноземними інвестиціями може обмежуватися законодавством. Це стосується, наприклад, страхових організацій. Згідно з ч. З ст. 2 Закону України «Про страхування» загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика, як правило, не може перевищувати 49 відсотків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державна реєстрація іноземних інвестицій» з дисципліни «Інвестиційне право»
