Трудові ресурси — це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в економіці. До трудових ресурсів належать: 1) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років, за винятком непрацюючих інвалідів праці і вій-ни І і II груп, та непрацюючих осіб працездатного віку, які отри-мують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 16—54 років); 2) населення, старше й молодше від працездатного віку, яке зайняте в економіці. До населення в працездатному віці належать чоловіки у віці 16—59 років і жінки у віці 16—54 роки. Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному віці. Працездатне населення — це су-купність людей переважно робочого віку, здатних за своїми пси-хофізіологічними даними до участі в трудовому процесі. У будь-якому суспільстві працездатне населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно неактивне. Співвідношення між цими групами залежить від соціальних, економічних, полі-тичних і демографічних умов. Економічно активне населення — це частина населення, яка за-йнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток. До економічно неактивного населення відносять тих, хто про-тягом певного тривалого періоду не належить до зайнятих та без-робітних. Це, зокрема, такі категорії населення: учні та студенти; домогосподарки; отримувачі доходів (пенсіонери та ін.); інші (отримувачі державної або приватної допомоги, діти, які не відвідують школи, тощо). Зайнятість — це діяльність громадян, спрямована на задово-лення особистих і суспільних потреб. Вона пов’язана з затратами праці на виготовлення продукції, на виконання робіт чи надання послуг і забезпечує відповідні доходи за працю. Розрізняють по-няття «зайнятість» і «використання трудових ресурсів». «Зайнятість» розуміють як категорію, яка виражає одну зі сто-рін виробничих відносин, пов’язану з залученням робітника до конкретної кооперації праці на відповідному робочому місці. Зайнятість показує, як працездатне населення забезпечене робочими місцями. Під «використанням трудових ресурсів» розуміють: а) рівень зайнятості працездатного населення в суспільно ко-рисній праці; б) його розподіл між галузями і сферами національної еконо-міки і по території країни; в) ефективність використання робочої сили на виробництві. Розрізняють так звані потенційні і фактичні трудові ресурси. Потенційними трудовими ресурсами, які не використову-ються, називаються трудові резерви даного часу, які необхідно залучити в суспільне виробництво. До них відносять населен-ня, зайняте у своєму домашньому господарстві, доглядом за дітьми та інше населення, яке не бере участі в суспільному ви-робництві. До потенційних трудових ресурсів, які не використовуються, належать також учні працездатного віку, які навчаються з відри-вом від виробництва у вищих та середніх навчальних закладах, в училищах, особи, які перебувають на військовій службі. Ці кон-тингенти являють собою потенційні трудові ресурси, але не да-ного часу, а деякої невіддаленої перспективи. Трудові ресурси, які фактично використовуються, — це за-йняте населення, тобто населення, яке має заняття, що приносить доход. «Зайняті» — це всі особи, старші визначеного віку (у віці 16 років і старше), які протягом певного кратного періоду — або одно-го тижня, або одного дня — належали до таких категорій: а) наймані робітники; б) наймані на особистому підприємстві («самозайнятість»); в) тимчасово відсутні на роботі через хвороби, травми, відпустки та з інших причин. До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку, старші за працездатний вік та підлітки, які протягом року були зайняті економічною діяльні-стю: працювали за наймом або не за наймом, на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня) незалежно від характеру робо-ти (постійна, тимчасова, сезонна, випадкова, разова). До населен-ня, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, належать за-йняті на державних, колективних, приватних, індивідуальних, сімейних підприємствах, включаючи безкоштовно працюючих членів сімей; зайняті в установах, організаціях, незалежно від форми власності; у міжнародних організаціях; зайняті в окремих громадян; підприємці; ті, хто самостійно забезпечує себе робо-тою (зайняті індивідуальною трудовою діяльністю), зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, в селянському (фермерському) господарстві; служителі релігійних культів та ін. Тобто населення, зайняте в усіх сферах економічної діяльності, складається з населення, зайнятого в галузях економіки, та насе-лення, зайнятого в інших сферах економічної діяльності. У кількості зайнятого населення не враховуються: учні праце-здатного віку, які навчаються з відривом від виробництва (денна форма навчання); військові строкової служби та жінки, які пере-бувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни. До населення, зайнятого в галузях економіки, віднесені робіт-ники та службовці державних, колективних (включаючи колек-тивні сільськогосподарські підприємства), громадських та приватних підприємств, установ і організацій; міжнародних організацій; зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; у се-лянських (фермерських) господарствах та ін. До населення, зайнятого в інших сферах економічної діяльно-сті, належать працюючі на приватних, індивідуальних або сімей-них підприємствах, підприємці, зайняті індивідуальною (само-стійною) трудовою діяльністю, служителі релігійних культів тощо. До населення, зайнятого на підприємствах, установах, органі-заціях державної форми власності, зараховуються особи, що пра-цюють на підприємствах, установах, організаціях, заснованих на засадах загальнодержавної та комунальної (власності адміністра-тивно-територіальних одиниць) форм власності. До населення, зайнятого на підприємствах, організаціях ко-лективної форми власності, належать особи, які працюють на підприємствах, організаціях, заснованих на принципі спіль-ного володіння майном, можливості одержувати дивіденди з індивідуальною часткою, залежно від результатів роботи під-приємства, організації (орендні, кооперативні підприємства, господарські товариства та господарські об’єднання всіх ти-пів тощо). До населення, зайнятого у сфері виробництва приватної фор-ми власності, зараховуються особи, які працюють на індивідуа-льних, сімейних, приватних підприємствах; особи, що самостійно забезпечують себе роботою (зайняті індивідуальною трудовою діяльністю); підприємці; зайняті в селянському (фермерському) господарстві; зайняті в особистому підсобному сільському гос-подарстві; служителі релігійного культу та ін. Безробіття — економічна категорія, яка показує економічні відхилення з приводу вимушеної незайнятості працездатного на-селення. До безробітних належать особи, старші визначеного віку (16 років і старші), які протягом звітного періоду: а) не мали роботи (доходного заняття); б) шукали роботу (звертались до служби зайнятості, до адмі-ністрації підприємства; використовували особисті зв’язки і т. д.) або вживали заходи для організації особистої справи; в) були готові до виконання роботи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ» з дисципліни «Статистика праці»
