126.Розкрийте зміст поняття «міжнар правосуб’єктність» щодо суверен держ.
Правосуб'єктність - здатність виступати суб'єктом у правовідносинах, складається з право-, діє-, деліктоздатності. Міжнар правоздатність держави — це її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держави-її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають ситуації, коли держави як суб'єкти МП є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони. Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання,— в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб' єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правосубєктності. Вона, а не хто іїшіий, несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з міжнар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Характер і зміст МЕВ, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітнішими. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли, приміром, укладаються угоди про організацію міжнар ек співробітництва, або відносини майнового характеру, коли, наприклад, укладаються конкретні зовнішньоек договори (угоди) між державою (її органом) про передачу майна, виконання робіт, надання послуг тощо. Держава може вступати у міжнародні відносини ек змісту і не з суб'єктами МП чи МЕП. В цьому разі відносини регулюватимуться не нормами МП або МЕП, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами МПривП. Такого роду відносини не слід розглядати як відносини міжнар-правові, міждержавні.
127.Роль і знач Віденської Конвенції про право МДог 1969 в регулюванні порядку уклад МЕДог.
Віденська конвенція прийнята 69 року, регулює питання різного хар-ру (політ, ек, гуманітарного). Ця конвенція вступила в дію 80р. Складається з 8 частин, (85 статей).
1-ша частина. Вступ. Дає тлумачення категорій, що використовуються в конвенції, специфіку її застосування. 2-га частина.Укладення і вступ в силу. Зазначається, що кожна Д правоздатна укладати договори. Перелік посадових осіб, що мають безпосередньо укладати МД від імені Д, без делегування їм спец. повноважень: -глава держави, глава уряду,міністр закордон. справ, глава дипломатичного представництва, представники країни при МО.Також відмічено, що тексти договорів приймаються за згодою всіх Д, що приймають участь в їх складанні. Договори набирають чинності від дати погодженої в договорі (може бути визначена дата з моменту підписання або окрема дата). 3-тья частина. Додержання, застосування та тлумачення договорів. 4-та частина. Поправки до договорів і зміни до них. Статті 39-41. Жоден договір не може бути змінений без згоди всіх учасників. 5-та частина Недійсність, припин і призупин договорів.
Випадки, коли договор недійсний: коли припущена помилка , коли встановлені факти обдурювання, підкупу або примусу підписати договір, коли використовувалась сила або загроза силою. Закріплені норми стосовно призупинення договору:-вихід учасників із договору (повинно залишатись 90%).-припинення договору за згодою сторін.-денонсація договора-припинення договору в зв’язку з грубим порушенням своїх обов’язків учасниками договору.-в зв’язку з припиненням дипломатичних відносин між країнами, оголошення війни;-договор може бути припинений за рішенням арбітражу або суду. 6-та частина Інші постанови .
Мова йде про випадки правонаступності Д, відповідальності Д, про встановлення і припинення дипломатичних і консульских стосунків. Коли розпався СРСР, булаприйнята постанова про правонаступництво – Україна згодна була відповідати по боргам.
7-ма частина Депозитарій, повідомлення, виправлення, реєстрація. Статті 76-80. Депозитарій – той, хто зберігає договор(зберігач)
8-ма частина Заключні положення Статті 81-85
Регулює питання, пов’язані з підписанням, ратифікацією, приєднанням, а також набуттям чинності договором.
128.СОТ як МЕО.
СОТ є міжнар структурою, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також на домовленостях, досягнутих під час Уругв раунду,— це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм МТ. Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще майже 30 країн . В 1995 р. СОТ замінила ГАТТ, яка існувала з 1947 року. Головними задачами СОТ є лібералізація МТ, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння ек зростанню та підвищенню добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатостор угод, проведення торгов-х переговорів, врегулюв торгов суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної ек політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються. СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією ГАТТ та пов’язаних з нею угод, Генер угоди з торг посл(ГАТС), Угоди з торгов аспектів прав інтелект власності (ТРІПС); проводяться періодичні огляди торгов політики країн-членів; відбувається врегулювання торговсуперечок на основі правил, закладених в її правових нормах. Слід також підкреслити, що організація відповідає за впровадження як всіх багатостор угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які будуть розроблятися в рамках організації у майбутньому. Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця ІІ світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 році МО торгівлі. Цим було завершено формув основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торгов операцій – товари, послуги, інтелект власність – до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди. Багатостор міжнар торгов систему, в центрі якої знаходиться СОТ, в широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнар правил, яких країни мусять дотримуватись у торгов відносинах між собою. Правила ці спрямовані на те, щоб всебічно сприяти відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ слугує як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами. За понад 50 років існування система ГАТТ/СОТ довела свою ефективність і досягла значного прогресу в лібералізації МТ шляхом низки міжнародних переговорів, відомих під назвою „раунди багатостор торгов переговорів”. Передостанній, восьмий або Уруґвайський раунд переговорів завершився 1994 року підписанням Марракеської угоди про заснування СОТ. Нині триває дев‘ятий, так званий “раунд розвитку”. Крім того, кілька МО – ООН, МВФ, МБРР тощо – мають статус спостерігача в окремих структурах СОТ. Сфера діяльності СОТ визначається угодами та іншими правовими документами. Найважливішими функціями СОТ є: -контроль за виконанням угод і домовленостей; -проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами; -врегулювання торговельних суперечок; -огляд національної торговельної політики країн-членів; -технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, які належать до компетенції СОТ; -співр-во з між нар спеціалізованими організ-ми.
129.Система держ органів Укр, які здійснюють функції у сфері МЕСпівр і закон закріплення їх повноваж.
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання ЗЕД, є ВРУ. До її компетенції належать: прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються ЗЕД; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання ЗЕД; укладання міжнародних договорів України; встановлення спеціальних режимів ЗЕД на території України. КМУ має такі повноваження у ЗЕД: розробляє заходи, спрямовані на здійснення зовнішньо-економічної політики України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України щодо регулювання ЗЕД; координує роботу торгов представництв України в іноземних державах; приймає нормативні акти; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України. НБУ у ЗЕД виконує такі функції: здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України ;представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; здійснює облік і розрахунки за наданими і одержаними державними кредитами і позиками, проводить операції з центральними валютними ресурсами.Мін-во зовнішньоек відносин Укр: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, координацію їх ЗЕД, втому числі відповідно до міжнародних договорів України; виконує інші функції відповідно до законів України . Держ Митний комітет України здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України. Звичайно, окремими повноваженнями у сфері ЗЕД наділені і деякі інші центральні державні органи. До органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю належать: місцеві Ради народних депутатів України та їхні виконавчі і розпорядчі органи; територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД України. Компетенція місцевих Рад народних депутатів Укр та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається законами України " Про ЗЕД" та "Про місцеві Ради народних депутатів Укр та місцеве і регіональне самоврядування". Органи державного регулювання ЗЕД України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їхньої компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.
130.Система МЕП: поняття і загальна хар-ка складових елементів.
МЕП-це система норм та принципів, які регулюють відносини між державами, між держ і МО, між МО в процесі міжн екон співробітництва.
Розглядаючи співвідношення МЕП з МП,слід зазначити, що воно базується на нормах і принципах останнього. Саме МП є основою МЕП. Водночас МЕП перебуває у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв'язках з іншими галузями міжнародного права: міжнар морським правом, міжнар авторським правом, міжнар космічним правом та ін. Як складова частина МП МЕП може і розглядається як самостійна правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи — підсистеми (підгалузі та правові інститути). Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі МЕП виділяють: міжнар торгове право, міжнар валютне право, міжнар транспортне право, а також норми, які регламентують міжнародно-правові відносини промислового і с\г співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін. Систему МЕП можна розділити на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині об'єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання МЕП, його джерела і принципи, дають уявлення про суб'єкти МЕВ і, зокрема, про державу як основний суб'єкт МП. У Загальній частині також розглядаються правовий статус МЕО, питання правового регулювання діяльності ТНК, між нар ек договорів та забезпеч їх виконання. Щодо Особл частини МЕП, то вона зводиться до харак-ки правових норм і особл-тей правового регул-ня м\н торгівлі, м\н валют відносин, м\н перевезень та інш напрямів м\н співроб-ва. В ії межах має вивчатися м\н торг право, м\н валют право, м\н трансп право, питання мі\н-прав регул-ня промислового, с\г і науково-технічного співр-ва.
131.Спеціалізовані установи системи ООН в системі МЕО.
Характеризуючи статус спеціалізованих установ системи ООН, необхідно насамперед звернути увагу на докорінну відміну курсів ООН і Ліги націй в цьому питанні. Ліга націй в останні роки своєї діяльності тримала лінію на централізацію керівництва установами, що діяли в її системі. ООН взяла курс на децентралізацію системи СУ, вбачаючи в них цілком автономні організації. Ця концепція чітко проглядається в ст. 63 Статуту ООН, де говориться, що ООН через Економічну і Соціальну Раду укладає із спеціалізованими установами угоди, які визначають умови їхнього зв'язку з ООН. Рада уповноважується погоджувати діяльність СУ шляхом консультацій з ними і рекомендацій. Відповідно до ст.64 Рада уповноважена також "вживати відповідні заходи для одержання від спеціалізованих установ регулярних звітів", у тому числі звітів пре виконання її рекомендацій, а також відповідних рекомендацій Генеральної Асамблеї.
Отже, хоча СУ і надсилають звіти Раді, проте координуюча її роль виглядає дуже умовною, оскільки проблеми вирішуються лише шляхом консультацій і рекомендацій, які не є обов'яз-ковими. Правові основи, компетенція СУ визначаються Статутом ООН, статутами спеціалізованих установ, їх угодами з ООН. Взаємовідносини між ООН і спеціалізованими установами будуються на основі укладених угод, які підписує Ек і Соц Рада. У кожної такої угоди є свої особливості залежно від специфіки СУ. Але всі угоди мають багато спільного, оскільки існує перелік питань, які повинні бути в кожній подібній угоді. Угоди передбачають: 1) регулярні звіти Раді; 2) обмін інформацією, документами; 3) взаємне представництво між ООН і спеціалізованою установою, а також між спеціалі-зованими установами; 4) забезпечення однакових умов длг персоналу в інтересах запобігання конкуренції; 5) взаємовідносини з бюджетних і фінансових питань; Генеральна Асамблея мас право робити відповідні рекомендації. Але поза цими домовленостями СУ ніякою мірою не є підконтрольними Ек і Соціальній Раді. Це цілком незалежні й автономні організації, які мають свої статути, структури, бюджети.
Рекомендаційний характер резолюцій ГА і Ради віддзеркалюється у їхньому змісті і стилі. Резолюції "закликають", "настійно рекомендують", "настійно прохають" і т. ін. Але всі ці побажання не є обов'язковими для спеціалізованих установ, що зумовлює слабкість системи ООН, відсутність ефективної координації й централізованого керів-ництва.
Хоча кожна СУ мас свій статут, що враховує специфіку її діяльності, структурам СУ властиві спільні риси. Вони мають керівні органи, в яких представлені всі держави — члени організації. Це — Асамблея або Конференція, що збирається раз на два й більше років. Вони мають виконавчий орган — Раду, відповідальну за керівництво діяльністю організації, а також постійний секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем або Генеральним директором, що обираються на чотири (інколи на шість) років і, як правило, переобираються принаймні ще на один термін. Кожна СУ мас свій бюджет. Фінансові ресурси надходять головним чином з трьох джерел: внески членів; добровільні внески членів ООН на виконання певних програм, які вико куються спеціалізованими установами, особливо по лінії Програми розвитку ООН; добровільні обмежені внески деяких країн до окремих спеціалізованих установ
П'ять груп спецустанов:1. ФІНАНС (МВФ, МБРР, Міжнародна Фінансова Корпорація, Міжнародна Асоціація Розвитку, БАГІ, Міжнародний Фонд з С\Г Розвитку)2 ЕК (ООН з Промислового Розвитку, Продовольча та С\Г організація ООН) 3.ТЕХН (Міжнар Орг Цивільної Авіації, Всесв Поштов Союз, Міжнар Союз Електрозв'язку, Міжнар Морська Орг, Всесвітня Метереологічна організація) 4. СОЦ (МОП, Всесвітня Організація Охорони Здоров'я) 5. ГУМАНІТАРНІ (Всесвітня Орг Інтелект Вл-ті, ООН з питань Освіти, Науки і Культ
Головною універсальною МО є ООН, в межах якої в свою чергу також можна виділити дві підгрупи. Перша — спеціалізовані установи 00Н і друга — допоміжні органи 00Н, які користуються статусом МО-цій. До першої групи, наприклад, можна віднести ООН з промислового розвитку, а до другої — Конференцію з торгівлі та розвитку.
ГА є одним із вищих, головних органів 00Н. Поряд із вирішенням інших завдань, вона займається питаннями співр-ва держав в ек, соц та інших сферах. На неї покладені функції кер-тва діял.тю Ек та Соц Ради (ЕКОСОР). Ек і Соц Рада була створена у 1946 р. як один із головних органів 00Н, покликаний розв'язувати конкретні завдання міжн ек співробітництва. Вона складається із 54 членів, які обираються ГенАсамблеєю на три роки. Через кожен рік склад ЕКОСОР обновлюється на одну третину, тобто переобираються 18 членів.
При ЕКОСОР діє 5 регіональних ек комісій ООН. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій (з природних ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в цілях розвитку, становища жінок, народонаселення, прав людини .). Важливу роль у розвитку МЕВ відіграє Організація 00Н з пром. розвитку — міжн, міжурядова організація. Вона створена відповідно до резолюції Ген.Ас. 00Н 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку. До складу ОПР входять країни-члени 00Н (>140 держав), її спеціалізовані установи. Важливе місце серед спеціалізованих установ ООН посідає МВФ, створений у 1945; до складу у 2001 р. вход. 181 держ.
Важливе місце в системі МО посідає Конференція 00Н з торгівлі та розвитку, заснована у 1964 р. як орган Ген.Ас. 00Н. Підставою для її заснування стала резолюція Ген.Ас. 00Н 1964 р., яка, в свою чергу, була прийнята відповідно до рекомендацій І Конференції 00Н з торгівлі та розвитку, що проходила в Женеві з 23 березня по 15 червня 1964 р. До складу КТР входять держави-члени 00Н.
132.Спец принципи МЕП: поняття, джерела і перелік.
Принцип- керівна ідея,основоположнаі засада або правило здійснення якоїсь діяльності. Група спеціальних принципів МЕП відтворює специфіку правового регулювання у міжнар-економ сфері.1. П-п розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. З цих міжнародно-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів ООН є розвиток міжнародних економічних і, особливо, торгових відносин, усунення штучних перепон у цій справі. 2.П-п юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав. Цей п-п є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. 3.П-п свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей п-п закріплений у ст. 4 Хартії 1974 р. 4.П-п невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю "Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію"(Хартія 1974р.)+Декларація 1974.5.Відповідно до п-пу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6.П-п національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом міжнародних економічних відносин, юридичним і фізичним особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов'язки, що і юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів.
Ці принципи знайшли своє закріплення в. Декларації про встановлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради.
133.Способи виріш спорів, що випливають з МЕДог, і їх загальна хар-ка.
МЕП зокрема, як і МПублП загалом, не передбачає міжнар інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання норм права. Сторони міжнар ек договорів мусять діяти так, щоб укладені ними договори виконувалися самостійно.
Розділ VI Статуту ООН передбачає мирні засоби розв’язання всіх спорів між державами. Це стосується і спорів на терені економіки. безпосередні переговори держав, які конфліктують, є першим прийомом вирішення міжнародних економічних спорів.
Окрім переговорів застосовують також інші узгоджувальної процедури.“Добрі послуги”-коли в конфлікт держав втручається третя сторона. Ця сторона організовує контакти між конфліктуючими сторонами та докладає зусиль для того, щоб їх посадити за стіл переговорів. Коли конфліктуючі сторони розпочали переговорний процес, третя сторона може вважати себе вільною. Проте часто такі доброзичливі треті сторони беруть участь і у процесі переговорів. Посер-во означає активну участь третіх сторін у процесі безпосередніх переговорів між сторонами, що сперечаються. Стороною-доброзичливицею, або стороною-посередником, може бути держава, МО, міжнародна посадова особа, керівні діячі держав, а то й просто приватні особи, які мають необхідні для такої місії авторитет і досвід. Такими приватними особами часто стають державні діячі, які вийшли у відставку.
