59. Види МЕДогов, їх хар-ка.
МЕД-добров-но укладені між державами рівноправні угоди ек хар-ру, в яких закр-ся норми і принц-пи, що рег-ть МЕВ. Види договорів: 1) односторонні, двосторонні та багатосторонні; 2) сплатні й безоплатні; 3) формальні, реальні й консенсуальні.
Якщо договірні зобов'язання має лише одна сторона- одностор договір, якщо дві-це двостор договір. Більшість договорів є двостор. До одностор належать лише окремі види договорів, напр, договір позики, договір дарування. Двостор договори-договори, в яких обидві сторони мають взаємні зобов'яз і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає і як кредитор, і як боржник. Друга група договорів-сплатні і безоплатні. Практика міжнар ек співр-ва свідчить про те, що переважно договори укладаються на взаємовигідній, оплатній основі. Це відповідає одному із уже згадуваних загальних принципів МП-принципу взаємовигоди. В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отрмує якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну вигоду. Безоплатн-дог, для яких не характерна взаємна компенсація, їх називають ще благодійними, дог(дарування, безвідсотк позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатн послуг). Формальні - для укладення яких, крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної чіткої форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма негативними наслідками, що випливають з цього. Реальними визнаються договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, зберігання. Консенс-ні - за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинн не в момент виконан,а в момент досягнення згоди. Виділ.торгов договори, угоди про товарообіг, угоди про ек і техн. співр-во,угоди про інвестиц,податкові угоди та кредитні угоди. Торгові Д- встановлюють принципи торго-ек.відн-н між 2 країнами і закріплюють певні норми, що створ. правову базу таких відн-н. Угоди про ек і техн. співр-во- мають універс, довгостр хар-р, здійсн-ся в різних галузях ек і пром-техн співр-ва.
Кредитні уг-догов,в яких визнач-ся основні умови та принц надання між нар кредитів. Податк угоди-спрямров на усун подвійного оподаткув тов, посл, що надаю-ся в межах ек та наук-техн співр-ва. Багатостор конвенції- містять кодифіковані норми+стабільність змісту,що забезпеч висок рівень передбачуваності поведінки учасників МВ, вони відрізняються якістю та науков обгрунтов-тю.
60. Види міжн ек співр-ва в рамках МО та їх заг хар-ка
Важливим елементом світов ек системи є МО, через які здійсн-ся між нар співр-во в усіх напрямках. МО-стабільний інститут багатостор між нар-х відносин, який створ-ся, щонайменше, 3ма сторонами і має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи. Нині у світі нараховується понад 4 тис МО. У міру розвитку ек відносин стає неможливим і не-доцільним укладення лише двосторонніх договорів та угод. Чимало країн заінтересовані у розширенні співр-ва з ряду важливих загальних напрямів зовнішньоек діяльності (торгівлі, науки та техніки, транс по перевезень, будівництва) на основі багатостор між нар ек відносин. Один з ефективних шляхів побудови багатостор ек співр-ва-створення міжнар ек орг, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, формуванню міжнародних механізмів з нагляду і контролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм. Видами міжн ек співр-ва в рамках МО є провадження торгівельної, наукової, технічної, освітньої, миротворчої, дослідницької, врегулювання спорів і суперечок, валютно-кредитн, транспортної і т.д. співпраці між країнами в рамках МО. Торгівельна діяльність відбувається в рамках таких МО, як СОТ,СНД,Конференц ООН з торг та розв(юнктад), Міжн Торг Центр, в рамках міжнар товарних організацій, Групи 77, ОПЕК тощо. Науково-технічна (Міжуряд комітет з наук і техн з метою розвитку, Центр з питань науки і техн, Всесв орг з пит зах інтелект вл-і,ПРОООН, ЮНЕСКО, Центр з науки і техн ), Транспортна (Міжн Морськ Орг, Рада СНД з зал трансп., Спілк автодорожн служб залізниць, Міжнар авіатр асоціац, Міжнар орг-ція цив авіац-ІКАО, Міжурядова морська консультативна організ,), Миротворча та консультативна (миротв місії ООН, група «восьми», Всесвітня поштова спілка,Бюро між нар-х виставок), Бізнесова(Св.Банк, Міжн банк ек співр-ва, Європейськ діловий конгрес),Кредитна(МБРР, ЄБРР,МВФ, Між нар асоціац розвитку), Інвестиційна (БагатостАгенцГарантувІнвестиц, Центр по вир івн спорів, Європ-й Інвест-й банк,Чорном банк торгівлі та розвитку).
61. Основні етапи і зміст порядку укладення міжнар договорів Укр.
ЗУ про міжн ек договори У від 2004 р
До міждерж між нар-х договорів Укр належать:а) політ, мирні, територіальні і такі, що стосуються держ кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу У;б) що стос. прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в) про участь У в міждержавн. союзах та інших міждержав. об'єднаннях (організаціях), сис-мах колективної безпеки;г) про військ. допомогу та направлення підрозділів Збройних сил У. до інших держав чи допуску підрозділів збройн. сил іноземних держав на територію У., умови їх тимчас. перебування, у тому числі терміни виведення, фінанс.-економ.і, еколог. та ін.і наслідки і компенсації; д) про використання території та прир. ресурсів У.;є) яким за згодою сторін надається міждерж. характер. 1.Пропозиції щодо укладання міждерж. договорів подаються Президентові У. Пропозиції щодо укладання міжнародних договорів України подаються Мін. закордонних справ У. Інші мін. та центр. органи виконавч. влади, а також Верх суд У., НБУ, Ген. прокуратура У. подають пропозиції щодо укладення міжнар. договорів У. разом з Мін. Закорд справ У. Рада міністрів АРК, обл. держ. Адм-іністрації подають пропозиції щодо укладення міжнар. договорів У. через Мін. закордонних справ У., інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які пропо-нуються для врегулювання міжнар. договором.
У пропозиціях обґрунтовується необхідність укладення міжн. договору, визначаються можливі політ., правові, соц.-економ., фін., гуманітарні та ін. наслідки його укладення, вказуються суб'єкти виконання міжнар. договору, пропонується склад делегації чи представник У. для ведення переговорів, прийняття тексту міжнар. договору чи встановлення його автентичності. До них додається проект міжнар. договору та у разі необхідності проект рекомендацій делегації чи представникові У.. Уряд У. розглядає внесені пропозиції і не пізніше як у 10денний термін подає їх разом з відповідними висновками Президентові У.
Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів У. можуть подаватися АРК в особі її вищих органів законод. і виконавч. влади. 2.Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнар договорів Укрприймаються През У.;
Згідно Закону ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнар договору, його прийняття, встановл його автентичності або підписання міжнар договору У. здійснюються лише уповноваженими на те особами. Президент України, Прем'єр-Міністр України і Міністр закордонних справ України мають право вести переговори і підписувати міжнар. договори України без спеціальних повноважень. Крім того, глава дипломатичного представництва У. в іноземній державі або глава представництва У. при міжнародній організації також має право вести без спеціальних повноважень переговори про укладення міжнародного договору, підготовку тексту міжнародного договору та його прийняття з державою акредитації або в рамках відповідної міжнародної організації.
Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України надаються През-м Укр. Делегація чи представник України, наділені відповідними повноваженнями, зобов'язані вести переговори чи здійснювати інші дії відповідно до наданих їм повноважень та директив.
3.Делегація чи представник України подають Президентові звіт про виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з Мін. закордонних справ У. висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладання міжнар. договору.
4. Надання згоди Укр на обов'язковість для неї міжнар договору. 5. Ратифікація міжнародних договорів України (прийняття тексту, встановлення автентичності тексту (перев-ка, що 2 вар-ти догов мають однаков Юр силу), парафіювання-ініціали
6. Обмін ратифікаційними грамотами. 7. Затвердження міжнар договорів Укр..8. Приєднання Укр до міжнар договорів або їх прийняття
9. Набрання чинності міжнар договорами Укр
62. Осн полож ЗУ “Про міжнар комерц арбітр”.
Вводиться в дію в 94, Із змінами 2003, та 2005
До міжнар комерц. арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:
-спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсн. зовн. торгов. та інших видів міжнародних економ. зв'язків,
-якщо комерційне п-во хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори п-в з іноз. інвестиціями і міжнар. об'єднань та орг-цій, створених на території У., між собою,
-спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права У.
"арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів. "суд" - відповідний орган судової системи держави; термін "комерційний" тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, - як договірних, так і недоговірних
Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.
Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору,припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Сторони можуть за власним розсудом визначати к-сть арбітрів. Якщо сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри.
При арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного арбітра, і двоє призначених таким чином арбітрів призначають третього арбітра;
Якщо сторона не призначить арбітра протягом 30 днів після отримання прохання про це від другої сторони або якщо двоє арбітрів протягом 30 днів з моменту їх призначення не домовляться про призначення третього арбітра, на прохання будь-якої сторони арбітр призначається Президентом Торгово-промислової палати У. Якщо під час процедури призначення, узгодженої сторонами:
- одна із сторін не дотримується такої процедури;
- сторони або два арбітри не можуть досягти згоди згідно з такою процедурою;
- третя особа, включаючи установу, не виконує яку-небудь ф-цію, покладену на неї згідно з такою процедурою, будь-яка сторона може просити Президента Торгово-промисл. палати У. вжити необхід. заходів, якщо тільки угода про процедуру призначення не передбачає інших способів забезпечення призначення.
Рішення з будь-якого питання Президента Торгово-промисл. палати У. не підлягає оскарженню.
Відвід арбітру може бути заявлено якщо існують обставини, що викликають обгрунтовані сумніви щодо його неупередженості або незалежності, або якщо він не має кваліфікації, обумовленої угодою сторін. Сторона може заявити відвід арбітру, якого вона призначила або у призначенні якого вона брала участь, лише з причин, які стали їй відомі після його призначення.
У разі, коли арбітр юридично або фактично виявляється неспроможним виконувати свої функції або невиправдано довго не виконує їх з інших причин, його мандат втрачає чинність, якщо арбітр бере самовідвід або сторони домовляються про припинення мандата.
Якщо мандат арбітра припиняє чинність або арбітр сам бере самовідвід з будь-якої іншої причини, або через те, що його мандат скасовується угодою сторін, а також в будь-якому іншому випадку припинення чинності мандата арбітра, новий арбітр призначається згідно з правилами, які були застосовані при призначенні арбітра, якого замінюють.
Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
Третейський суд або сторона за згодою третейського суду можуть звернутися до компетентного суду цієї держави з проханням про сприяння в отриманні доказів. Суд може виконати це прохання вмежах своєї компетенції і згідно із своїми правилами отримання доказів.Третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди. Третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли:
- позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача
остаточному врегулюванні спору;
- сторони домовляються про припинення розгляду;
- третейський суд визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.
Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статей цього закону
64.Особл і світовий досвід регулюв діяльн ТНК на рег рівні.
Міжнар.-правове регулюв діяльності ТНК як на регіональн., так i на універсальн. рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнар.-правові документи, які використ. для регулюв. діяльності ТНК. Щодо регіональ. рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 1976р Декларацію про міжнародні інвестиції- та багатонаціональні підприемства
До Декларації додавався ще й такий документ, як Kepівніi принципи для багатонаціональних підприемств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. їх виконання е добровільною справою
Керівні принципи ТНК:
-дотримання міжнародного права;
-підпорядк.праву країни перебуван;-урахування політики цієї країни у галузі розвитку та права; -співр-во з країною перебування з недопущ практики підкупу та субсидій, - обов'язкове невтруч у внутр. справи
Важливу роль у регулюванні міжнар. правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи—субрегіональн. торгов.-економ. об'еднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 p.) i Еквадором. Основн цілями групи цих країн є використ інтеграції для прискорення економ. розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в нац. i змішані; врівноваж. впливу Аргентини, Мексики i Бразилії в цій Асоціації. Країни-члени Андської групи виступають за розвиток торговельно-економ. співроб., проти засилля іноз. к-лу в країнах регіону.
У межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонац. i транснац. п-ва.
Багатонац.і п-ва—це акціонерні п-ва, місце перебування та центр управління якими знаходяться в peгіонi країн-учасниць. Контро-люються вони ззовні. Транснац. п-ва — це такі п-ва, центр управління якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійсн. в межах цього регіону через дочірні п-ва, відділення чи якісь інші їх структурні ланки.
У межах країн цієї групи у 1970р був прийнятий i Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноз. інвесторів, зокрема i ТНК.
Отже, міжнар.-правове регулювання діяльності ТНК на регіональн. рівні відіграе певну роль, але воно ще не спромжне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни i висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах яко-го здіснювалося б правове регулювання діяльн. ТНК
65.Особл.і міжнар. інвест. спорів, правові підстави і порядок їх виріш.
Конвенція про порядок вирішення інв. Спорів між держ та іноз. Особами 1965. До компетенції Міжнар. центру з урегулювання інвестиц. Спорів (ств на підставі Конвенції) належить виріш правових cпopiв, що виникають безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиц, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим її органом) та особою іншої Договірної держ., за наявності письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправіi відмовитися від неї в односторонньому порядку.
Будь-яка Договірна держ. вправі в момент ратифікації, приєднання або схвалення Конвенції, а також у будь-який час після цього повідомити Центр про категорію чи категорії cпорів які підлягають або не підлягають вирішенню Центром. Ген. секретар сповіщае про вказане повідомлення вci інші Договірні держ.
Жодна з Дог. Держ. не може забезпечувати захист або звертатися з позовами міжнар.-правового х-ру, якщо мова йде про спори між її особами та іншою Дог. Держ., з приводу яких е згода про передання чи про передання їх у майб. для вирішення через арбітраж, за винятком випад-ків, коли Дог. Держ. відмовиться виконувати дії відповідно до рішень, прийнятих стосовно такого спору. Примирювальна комісія скл. з одного або непарної к-кості посередників, що признач. за згодою Cторін. Якщо останні не домовилися про к-ть посередників та порядок їx признач., до Koмісії входять 3 посередники, одного з яких признач. кожна зi сторін, а третій, що е головою Koмiciї, признач. за їx згодою. Посередн. може бути особа, що не належить до числа посередн., за винятком випадків, коли признач. здійснюеться головою Адміністративної ради.До обов'язів Koмiciї належить з'ясування обставин, за яких між сторонами виник cпip. 3 ціею метою Комісія користуеться правом розглядати cпip на будь-якій стадії та час від часу пропонувати ім умови, за яких cпip може бути врегульований. Сторони зобов'язані добросовісно співр-чати з Koмicieю, щоб вона могла виконувати покладені на нeї обов'язки, i серйозно ставитись до її рекомендац.
Б-яка Догов. Держ. або її особа може звернутися до арбіражної процедури.
Арбітраж скл. з одного або непарн. к-кості арбітpiв признач. за згодою сторін. У випадку, якщо сторони не домов. про к—ть ap6iтpiв та порядок їx признач., до арбітражу входять три арбітри, одного з яких признач. кожна iз сторін, а третій, що е головою арбітражу, призначаеться за їx зго-дою. Арбітром може бути призначено особу, що не входить до списку ap6iтpiв, за винятком випадків, коли признач. здійснюеться Головою Адмістр. ради. Якщо сторони не домовились про інше, арбітраж на вимогу однієї з них приймае pi-шення стосовно додатк. або зустрічних вимог, пов'язаних безпосер. з предметом спору, за умови, що це відповідае згоді стopiн, порядку виріш. cпopiвi компетенції Центру.
Рішення арбітражу е обов'язковим для сторін i не підлягае апеляції або іншому способу оскаржения, за винятком передба-чених у Конвенції.
Дог. Держ. визнае рішення арбітражу, прийняте відповідно до цієї Конвенції, як обов'язкове та таке, що забезпеч. виконання грошових зобов'язань, покладених рішенням арбітражу, в межах cвoeї тepитopiї так само, якби це було остаточне рішення її судового органу.
Примир. та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше.
66.Ос-сті міжнарКод поведінки як джерела МЕП
Своєрідними джерелами МЕП є м\н кодекси поведінки. Вони почали створюватись наприкінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються. В цих м\но-правов документах систематизовані правила поведінки відповідних суб'єктів м\н ек відносин (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі ек діял-ті (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конфер/, норми якого рег. орг. лінійних перевезень у галузі торг. мореплавства.
Важливим кодексом е Міжнародний кодекс рекламної діяльно-сті, який був розроблений Міжнародною торговельною палатою. Biн поширюеться на Bci види реклами будь-яких товарів i послуг.
Поведінку державних службовців регулюе Міжнародний кодекс поведінки державних посадових oci6, який був прийнятий відповід-но до резолюції Генеральноі Асамблеі ООН 12 грудня 1996 р
67. Особл.і правового регулюв. міжнар. морських перевезень
Важливе значення для регулюв. морських перевезень має ММП — с-ма правових норм і принципів, що регул. відносини, які виникають у процесі використ. Світового океану для торг. і військ. мореплавства, риболов. і морськ. промислу, добування біолог. і мін. рес-сів, проведення наук. дослідж.
В основі таких відносин лежить принцип свободи відкритого моря, відповідно до якого всі держ. і народи мають рівні права на корист. Світ. океаном.
Джерелами міжнар. морськ. права є Статут ООН, Женевські Конвенції 1958 р. (Про територіальне море і зону, яка прилягає до нього; Про відкрите море; Про континент. шельф; Про рибальство і охорону живих ресурсів), Конвенц. охорони людського життя на морі 1960 р. Особливо важливе значення має Конвенція ООН з морського права 1982 р. Вона охоплює питання, пов'язані з мореплавством і перельотами, розвідкою і розробкою рес-сів, рибальством і судноплавством та ін. Конвенція визнач. морські зони, правила проведення морських кордонів, права, обов'язки та відповідальність держав, механізм урегулюв. Спорів. Правове регулюв. міжнар. морських перевезень передб. також з'ясування питань, пов'язаних з визнач., 1)режиму торг. суден у відкр. морі та в територ. водах і, 2) режиму торг. суден у міжнар. протоках і каналах, а також у портах.
"Відкрите море" (всі ч-ни моря, які не входять як до територ., так і до внутр. вод якої-небудь держави) вільне для доступу всіх держав і жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його ч-ни своєму суверенітету. Перебуваючи у «відкритому мopi», судна повинні плавати під прапором лише однєї держави (крім випадків, передбачених у Міжнародних договорах), підкорятись юрисдикції тієї держави, під прапором якої вони перебувають. Не дозволяеться під час плавания або стоянки при заході в порт міняти свій прапор (крім випадків переходу права власності на судно або зміни реестра-ції). Судно мае свою приписку у порту відповідної держави, мае прапор цієї держави i підпорядковуеться у відкритому Mopi лише її юрисдикції.
