Головна » Шпаргалки! - Міжнародне економічне право (МЕП)
92. Порівняйте зміст і практику застосув принц найб сприяння і надання нац режиму в МТ Відповідно до принц найб сприяння (коли він включається до міжнар договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та інших суб'єктів МЕВ. Цей принцип знайшов своє закріплення в Принципах 1964 р. і Хартії 1974 р. Так, у загальному восьмому прин-ципі записано: «МТ повинна бути взаємовигідною і здійснюватися на основі режиму найб сприяння; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн». Майже аналогічною є редакція Хартії 1974 р. Практична реалізація принципу найб сприяння здійснюється через його закріплення у відповідних договорах, угодах та інших міжнар актах. Практика міжнар ек відносин має приклади, які свідчать про недотримання цього принципу з боку окремих держав. Так, у середині 80-х років режим найбільшого сприяння був наданий США понад 120 країнам світу, однак у ньому було відмовлено СРСР, що певною мірою негативно позначилося на експорті його товарів. Це була не лише одна із форм політичного тиску, а й акт дискримінаційного характеру. Одночасно слід підкреслити, що в окремих випадках як виняток із принципу найбільшого сприяння є надання країнам, що розвиваються, преференційних поступок. Це — правомірні винятки, передбачені Принципами і Хартією. Принцип національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом МЕВ, юрид і фіз. особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов'язки, що й юрид та фіз. особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів. Цей принцип нерідко застосовується в інтересах окремих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип нац режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не нац партнеру, що дає можливість фактичного отримання переваг іноземному партнеру. Зазначений принцип широко використовується в торгов-договірних відносинах США. Принцип найб.сприян. кожна сторона зобов’язується надати другій стороні такий режим , який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні Принц. Націон.режиму-у кожній державі, яка виступає суб’єктом між екон відносин , юридич і фізик особам іншої держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки , що й юр. І фізч особи першої держави Спільне є те ці два принципи є режимами .П. найб сприяння закріпленний у договорах.( у системі ГАТТ) і він є більш вигідніший. Нац режим надаться всім юр і фіз. особам державам, які перетинають кордон і виходять на національний режим. 93. Порівняйте поняття «ЗЕД» та «МЕВ? МЕВ – це форма зв’язку між державами, між державами та міжнародними організаціями та між МО з різних аспектів міжнародного економічного життя. МЕВ: суб-ти – держ-ва і МО; джерела – міжн дог, ріш МО, міжн звичаї. Об-т однаковий – міжн ек спів роб-во. ЗЕД-форма торговельно-економічної міжнар діяльності держави, організацій, установ усіх форм власності, пов'язана з експортом та імпортом товарів, послуг, реалізацією спільних проектів, утворенням спільних виробничих, торговельних, транспортних структур з участю між нар фінансового капіталу, кредитів, інвестицій. Цей механізм зовнішньоекономічних зв'язків передбачає відкритий характер економіки, інтеграцію її в міжнар торговельно-економічну систему, в міжнар регіональні і товарні ринки. ЗЕД: суб-ти – юр і фіз. Особи; джерела – нац зак-во, міжн дог. ЗЕД є складовою системи існуючих міжн відносин. Поняття «міжн відносини» досить широке. Воно включає в себе насамперед міждержавні відносини, в яких суб'єктами виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади. Суб'єктами цих відносин можуть бути також і міжнародні організацій зокрема економічні, та ін. Як і будь-які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами надбудовного характеру. Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права. Міждержавні ек відносини виникають і встановлюються передусім між державами як політичними формами організації суспільства, що виражають обумовлену економічним ладом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також, як уже зазначалося, і між державами та міжн організаціями, між міжн організаціями. Отже, МЕВ - не особлива форма суспільно-виробничих зв'язків між окремими державами, між державами та міжн орган націям н, між міжн організаціями. 94. Порядок вступу до СОТ. Як перший крок держава або незалежна митна територія, яка бажає вступити до СОТ, подає заявку на ім'я Генер директора з висловленням свого наміру вступити до СОТ. Дана заявка поширюється серед усіх Членів СОТ. Заявка розглядається Генер радою, яка призначає спеціальну Робочу групу по приєднанню країни-заявника. Завданням Робоч групи є вивчення заявки про прийом до Членів СОТ і представлення Генеральній раді або Конференції міністрів рекомендацій, у число яких може входити проект Протоколу про приєднання. Членом Робочої групи може бути будь-який із зацікавлених Членів СОТ. Голова Робочої групи призначається після консультацій Голови Генеральної ради із заявником і членами Робочої групи. Після формув Робочої групи Секретаріат інформує заявника про процедури, яких дотримуються робочі групи при розгляді питання про прийом нових Членів СОТ. В цілому, процедура прийняття нових членів передбачає: 1)вивчення режиму зовнішньої торгівлі держави або незалежної митної території, що бажає вступити до СОТ;2) проведення переговорів і визначення переліку поступок і зобов'язань відповідно до ҐАТТ 1994, а також переліку окремих зобов'язань відповідно до ГАТС;3)досягнення згоди сторін щодо Звіту Робочої групи, Рішення і Протоколу про приєднання, якими визначаються умови вступу до СОТ. Водночас, спершу на п'ятирічний період, країні надається статус спостерігача у Генер раді. Спостерігач може бути присутнім на Конференції міністрів, засіданнях Робочих комісій, груп, допоміжних органів Генер ради, що дає йому можливість більш докладно ознайомитись з діяльністю СОТ. При цьому спостерігач має робити фінансові внески до бюджету СОТ. Вивчення режиму зовнішньої торгівлі: Заявник представляє для поширення серед Членів СОТ Мемор, де докладно описується режим його зовнішньої торгівлі і наводяться відповідні статистичні дані. Одночасно серед членів Робочої групи поширю-ються копії діючої сітки тарифних ставок і номенклатури Гармонізов системи (ГС), а також інших законів та інструкцій заявника, що мають відношення до питання про прийняття його в Члени СОТ. При підготовці Меморанд та іншої документації Секретаріатом та окремими Членами СОТ заявнику може надаватися технічна допомога. Після поширення Мемор, з метою прояснення режиму зовн торгівлі та залежно від повноти поданої інформації, може бути організовано кілька раундів обміну питаннями і відповідями між членами Робочої групи та заявником. Проведення переговорів про доступ на ринки товарів і послуг.На тій стадії, коли вивчення режиму зовнішньої торгівлі просунулося достатньо далеко, члени Робочої групи можуть розпочати двосторонні переговори щодо доступу на ринки товарів і послуг та з інших питань, що вимагають узгодження. Робота з вивчення фактів, що стосуються режиму зовнішньої торгівлі, та переговори можуть збігатися в часі і вестися паралельно. Порядок проведення переговорів щодо поступок і зобов'язань у галузі торгівлі товарами й окремих зобов'язань в галузі торгівлі послугами є наступним: у випадку торгівлі товарами зацікавлені Члени подають свої вимоги, а заявник на цій основі готує свої початкові пропозиції, або заявник подає свій проект переліку поступок і зобов'язань як основу для переговорів; О у випадку торгівлі послугами зацікавлені Члени СОТ подають свої вимоги, а заявник готує свій проект Переліку окремих зобо в'язань, або за поданням заявником проекту Переліку надходять зустрічні вимоги зацікавлених Членів СОТ; у будь-якому випадку переговори ведуться на двосторонній основі виходячи з початкових документів; після завершення двосторонніх переговорів готується Розклад поступок і зобов'язань у рамках ҐАТТ 1994 і Розклад зобов'язань у рамках ГАТС, що розглядаються на багатосторонній основі і додаються до проекту Протоколу про приєднання до СОТ як його невід'ємні частини. Підготовка та узгодження Звіту Робочої групи.У підсумковому Звіті Робочої групи Генеральній раді або Конференції міністрів коротко викладається зміст дискусій, що відбулися. До Звіту додаються проекти Рішення і Протоколу про приєднання до СОТ. Протокол про приєднання до СОТ містить умови приєднання, узгоджені між заявником і членами Робочої групи, та положення про членство. Т.ч., Протокол відображає умови приєднання конкретного заявника. Після прийняття Звіту Робочої групи Генеральною радою або Конференцією міністрів і схвалення проекту Рішення не менше ніж двома третинами Членів СОТ, Протокол про приєднання до СОТ набуває чинності через ЗО днів після згоди заявника, вираженої або підписом, або представленням документа про ратифікацію, якщо такого роду угода потребує схвалення парламентом заявника. 95. Порядок уклад догов між нар куп-прод товару. Конвенція ООН про договори між нар купівлі-про-дажу товарів визначає порядок їх укладення. Відповідно до цієї Конвенції пропозиція про укладення договору, яка адресована одному або кільком особам, є офертою. У ній вказується товар, його кількість і ціна. Оферта набирає чинності, коли вона отримана адресатом. Доки договір не укладений, оферта може бути відкликана оферентом, але за умови, якщо повідомлення про її відклик буде отримано адресатом оферти до відправки акцепту. Проте оферта не може бути відкликана у деяких випадках, коли, наприклад, в оферті вказується через встановлення певного строку для акцепту або іншим способом, що вона не може бути відкликана. Оферта, яку неможливо відкликати, втрачає свою силу після отримання оферентом повідомлення про її відхилення. Заява або інша поведінка адресата оферти, що свідчить про згоду з офертою, є акцептом. Слід підкреслити, що мовчання або бездіяльність з боку акцептанта не слід розглядати як акцепт, його згоду. Акцепт оферти набуває чинності в момент його отримання оферентом. Акцепт не має сили, коли оферент не дістав згоди у встановлений ним строк, а якщо строк не встановлено, то в розу-мний строк, беручи при цьому до уваги обставини угоди, швидкість засобів зв'язку. Усна оферта може бути акцептована негайно, якщо із обставин не випливає інше. Якщо на оферту прийшла відповідь з доповненнями, обмеженнями або змінами, то її слід розглядати як пропозицію зустрічної оферти. Проте відповідь на оферту, яка має розглядатись як акцепт, але містить додаткові або відмітні умови, що суттєво не змі-нюють умов оферти, є акцептом, якщо оферент без затримки не заперечить усно проти цих розбіжностей або не надішле повідомлення про це. Якщо він цього не зробить, то умовами договору будуть умови оферти зі змінами, які викладені в акцепті. Додаткові умови щодо ціни, платежів, якості і кількості товарів, місця і строків поставки, обсягу відповідальності однієї" зі сторін перед іншою або розгляду спорів є такими, які суттєво змінюють умови оферти. Слід звернути увагу на те, що перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом у телеграмі або листі, розпочинається з моменту подання телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або, якщо така дата не вказана, з дати, що зазначена на конверті. Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого зв'язку, розпочинається з моменту отримання оферти її адресатом. Акцепт може бути скасований, якщо повідомлення про скасу-вання одержано оферентом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би набути чинності. Договір вважається укладеним у момент, коли акцепт оферти набирає чинності. 96. Порядок уклад зовнішн дог за зак-вом Укр. Зовнішньоек договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоек діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановл, зміну або припин їх взаємних прав та обов'язків у зовн-ек діяльності. Уклад зовн-ек договору Укр - дії щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов'язковість для України. Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоек договору, мають бути здатними до укладання договору відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору. Зовнішньоек договір складається відповідно до ЗУ Про ЗЕД 1991, ЗУ про між нар догов Укр. 2004р. та інших законів України з урахуванням міжнар договорів Укр. Суб'єкти зовнішньоек діяльності при складанні тексту зовнішньоек договору мають право використовувати відомі міжнар звичаї, рекомендації між нар органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекдоговір укладається суб'єктом зовнішньоек діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнаро догов Укр чи законом. Повноваж представника на укладення зовнішньоеко договору може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоек діяльності суб'єктом зовнішньоек діяльності Укр, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоек діяльності. Для підписання зовнішньоек договору суб'єкту зовнішньоек діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоек діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоек договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоек договір може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів Укр або міжнаро договорів Укр. 97. Порядок укладання міжнар ек-х та зовн-х договорів за зак-вом Укр. Міжнар ек договори складаються відповідно до ЗУ Про міжнар дог Ук 2004 року, а Зовнішньоек договір (контракт) складається відповідно до ЗУ Про ЗЕД 1991 року та інших законів Укр з урахуванням міжнар договорів Укр. Порядок укладання міжнар ек-х- Пропозиції щодо укладення від імені України, Уряду України між нар договорів України подаються відповідно През У або Каб Мін Укр. Пропозиції щодо укладення міжнар дог Укр подаються Мін-м закорд справ Укр. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, а також Верх Суд У, Нац банк Укр, Генеральна прокуратура Укр подають пропозиції щодо укладення міжнар договорів Укр разом з Мін закорд справ Укр. Рада міністрів АРК, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Мін закорд справ Укр. Пропозиції про укладення міжнар дог Укр подаються після проведення Міністерством юстиції Укр правової експертизи щодо відповідності проекту міжнар дого Конституцта законам Укр. Рішення про провед перегов і про підпис міжнар дог Укр. приймаються:а) щодо міжнар договорів, від імені Укр,— През Укр;б) щодо МД, від імені Уряду Укр,— КМУ;в) щодо міжвідомчих договорів — у порядку, встановленому КМУ. Потім- надання згоди України на обов'язковість для неї міжнар договору. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Голова Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами. Затвердження- підлягають міжнародні договори Укр, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах През Укр або Каб Мін Укр. Приєднання України до міжнародних договорів або їх прийняття.Потім Міжнар дог набирають чинності для Укр після надання нею згоди на обов’язковість міжнар договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбач договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Порядок уклад зовнішньоек догов див 96,61 98. Правове забезпеч виконан між нар ек догов. Однією з особливостей МЕП, як і МП в цілому, є відсутність міжнародних інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання його норм. Тому головна роль у цій справі належить самим державам, які діють самостійно, індивідуально або об'єднуються у відповідні МО. Зазначену особливість слід враховувати і під час з'ясування питання про забезпечення виконання міжнар ек договорів. Як свідчить практика міжнар ек співр-ва, абсолютна більшість міжн ек дог, а отже і зобов'язань, що закріплюються в них, виконується належним чином. Будь-які порушення норм, що діють у цій сфері, невиконання або неналежне виконання своїх міжнародних зобов'язань є правопорушенням, тобто міжнар деліктом, який потребує свого відповідного розгляду, з тим щоб у певний спосіб зреагувати на такий факт. Норми багатьох міжнар-правових актів спрямовані на правове забезпечення виконання зобов'язань між нар ек договорів. Так, у Статуті ООН передбачені мирні засоби розв'язання всіх спорів між державами, зокрема і спорів міжнар ек характеру. Держави, між якими виникли спірні питання, з метою забезпечення міжнар миру і без-пеки повинні передусім намагатися вирішувати їх через дипломатичні переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітражний або судовий розгляд, звернення до регіональних ор-ганів або іншими мирними засобами. Які засоби - справа держав, між якими виник спір.У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може застосовувати відносно іншої або заохочувати використання економічних, політичних або будь-яких інших заходів примусового характеру, спрямованих на ущемлення її суверенних прав або отримання з цього якої-небудь вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співр-ва в Європі,1975 р. Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Конвенція ООН про договори міжна-родної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем. На забезпечення виконання зобов'язань між нар ек договорів спрямована діяльність Міжнар арбітражу, Міжнар суду та деяких інших міжнародних структур, їх функціонування і використання при цьому міжнар-правових норм слід розглядати як один із важливих напрямів правового регулювання забезпечення виконання міжнар ек дог. Арбітражний розгляд міжнародних спорів передбачений рядом міжнародно-правових документів, серед яких можна назвати Гаазьку конвенцію про мирне розв'язання міжнародних зіткнень 1907 p., Загальний акт про мирне розв'язання міжнародних спорів 1928 p., Статут ООН, статути регіональних міжнародних ор-ганізацій, Зразкові правила арбітражного процесу 1958 p., арбітражні договори та інші угоди між окремими країнами.Водночас слід зазначити, що й національне законодавство багатьох країн також спрямоване на забезпечення належного виконання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Наприклад, шостий розділ Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить норми, які передбачають відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майно-вих санкцій. Кримінальна відповідаїьність у зовнішньоекономічній діяльності застосовується у випадках, передбачених кримінальним законодавством Укр.УКР: Правове регулювання укладання міжн ек договорів має ЗУ від 2004р. "Про міжн договори", нормат акт, який регулює ЗЕД, є Закон "Про ЗЕД", від 16.04. 91, Інші норми: "Про іноземні інвестиції", "Митн кодекс Укр" та ін. З деяких питань ЗЕД приймаються постанови ВРУ. Ряд норм, що використовуються у цій галузі правового регулювання, міститься у Цивільному Кодексі Укр. КабМін Укр також приймає постанови щодо рег-ня ЗЕД. Можуть використовуватися норми адміністр, митного, валютно-фін, трудового, податкового та ін зак-ва. Отже, правове рег-ня відносин, що виникають на осн МЕВ, має комплексний міжгалузевий характер. Відмінності між нормами нац і міжн права, що регулюють ЗЕД негативно впливають на міжн співроб-во тому виникає необхідність в уніфікації нац нормативів. Цим займається Комісія 00Н з права міжн торгівлі, нею були розроблені важливі міжн-правові акти, Конвенція про договори міжн купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжн купівлі-продажу, Акт про міжн комерц арбітраж та ін. Немало зроблено у створенні правової основи міжн ек договорів Євр Ек Комісією 00Н (Керівництво по складанню договорів на спорудж крупних пром об'єктів; К-во по складанню міжн договорів про промислове співроб-во; Ряд доків розроблено Міжн торговою палатою. (Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів. Уніфіковані правила по інкасо торгових доків та ін. 99. Правове закріпл і зміст принц невід’ємн сувер держав над їх прир рес. Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю випливає із загального принципу державного суверенітету. Юридичне закріплення цей принцип знайшов насамперед у Декларації 1974 р. і в Хартії 1974 р. ст. У Хартії зазначено:«Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами й економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання та експлуатацію». У Декларації 1974 р передбачає право країн, що розвиваються, або тих, які перебувають під колоніальним і расовим пануванням, іноземною окупацією, на своє звільнення і відновлення контролю над власними природними ресурсами та економічною діяльністю. У розвиток цієї ідеї Хартія проголошує право і обов'язок усіх держав індивідуально і колективно боротися за ліквідацію колоніалізму, апартеїду, расової дискримінації, неоколоніалізму і всіх зовнішніх форм агресії, проти окупації і панування та всіх економічних і політичних наслідків, що випливають із цього. Держави, які проводять політику примушування, несуть економічну відповідальність перед країнами, територіями і народами, повинні відшкодовувати чи повністю компенсувати використання і скорочення їх природних та інших ресурсів. Принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також їх економічною діяльністю дістав розвиток і юридичну фіксацію у ряді міжнародних угод, кон-венцій. Водночас слід зазначити, що такі держави, як США, Англія і ряд інших капіталістичних країн, намагалися через голо-сування перешкодити включенню цього принципу у зміст Хартії 1974 р. і Декларації 1974 р. І лише активна і послідовна позиція насамперед країн — членів колишньої Ради Економічної Взаємо-допомоги дала можливість юридично закріпити цей принцип.
|