ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 7
Гостей: 7
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Міжнародне економічне право (МЕП)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Міжнародне економічне право (МЕП)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

117. Принц сувер рівності держав та його закріпл в міжнар-правових документах.
Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це загаль-й! Принцип визнаний Статутом ООН і закріплений у міжнар договорах і деклараціях. Термін «суверенітет» означає «верховенство», «верховна влада». У більш широкому розумінні він означає не-залежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. Державний суверенітет є однією з головних ознак держави. Якщо його немає, то не може бути і самої держави. Тому багато держав офіційно проголошує свій суверенітет. Так, Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою ВРУ 1990 р., проголошено її державний суве-ренітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в Укр в межах її території та незалежність і рівноправність у зовн відносинах. На важливість і значення цього принципу у міжнар відносинах взагалі і МЕВ зокрема вказує те, що він знайшов своє юридичне закріплення насамперед у Статуті ООН.Це означає, що всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-ек-ї системи, масштабів їх території, кількості і складу населення, ек чи військової могутності, а також інших характерних для них ознак, є рівноправними, суверенними суб'єктами міжнар відносин. Як зазначалося на Женевській конференції 1964 р., економічні відносини між країнами мають будуватися на основі поваги принципів суверенної рівності держав. У Декларації про принципи міжнародного права, прийнятій у 1970 р. -розширене трактування суверенної рівності, яке зводиться до такого: 1) держави юридично рівні; 2) кожна держава здійснює права відповідно до свого повного суверенітету;
3) кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав; 4) територіальна цілісність і політична незалежність держав є недоторканними, непорушними; 5) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи; 6) кожна держава зобов'язана виконувати повністю і добровільно свої міжнародні зобов'язання й жити у мирі з іншими державами.
Особливе значення принцип суверенної рівності має для країн, що розвиваються. Адже він певною мірою перешкоджає здійсненню відносно них політики неоколоніалізму, непомірної експлуатації їх природних багатств. Принцип закріпл у багатьох міжнародно-правових актах: Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.

118. Принципи зовнішньоек діяльності за зак-вом Укр.
Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті.
Згідно ЗУ»про ЗЕД», суб'єкти господарської діяльності Укр та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні
зовнішньоек діяльності керуються такими принципами: Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоек діяльності, що полягає у: - виключному праві народу Укрсамостійно та незалежно здійснювати зовнішньоек діяльність на території Укр, керуючись законами, що діють на території Укр; - обов'язку Укр неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі МЕВ;
Принципом свободи зовнішньоек підпр-цтва:
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
- праві суб'єктів зовнішньоек діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юр рівності і недискримінації, що полягає у: - рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоек діяльності; - забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоек діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; -неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Принципом верховенства закону, що полягає у - регулюванні зовнішньоек діяльності тільки законами Укр; -забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоек діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами Укр; Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Укр як держава: - забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; -здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; -здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права; Принц еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

119. Природа і особливості реалізації правосуб’єктності держави в МЕП.
Розглядаючи правовий статус держави як суб'єкта міжнародного права, зокрема економічного, важливо звернути увагу на таку категорію, як правосуб'єктність держави, що має два прояви: міжнар правоздатність, міжнар дієздатність, міжнар деліктоздатність, міжнар правосуд’єктність. Міжн правос-ть Д носить абсолютний хар-р, вона обмежена лишеФ принципами МП. Міжнар правоздатність держави — це її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держави — це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з міжнародного права. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають ситуації, коли держави як суб'єкти міжнародного права є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони.

120. Проблеми правового регулюв участі ТНК в системі сучасних МЕВ: їх природа, зміст і можливі шляхи вирішення.
ТНК- єдине ек угрупов підпр-в різної державн належн-ті, що здійсн-ть свою діяльн, керовано з одного центру на територ кількох країн на основі їх націон зак-ва; це відповідні об'єднання, спілки, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави. к правило, ТНК створювалися в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет країн, що розвиваються, а й посягають на національні інтереси і ряду розвинутих капіталістичних держав.
Міжнар-правове рег-ння діяльн ТНК відб-ся на 3х рівнях: 1.національний- материнськ комп, дочірні п-ва, філії ТНК зобов’язані виконувати вимоги нац зак-ва тієї країни, де представлена їх діяльність. 2.регіон-й-передбачає об’єднання країн певного регіону зі схожими соціально-ек проблемами (країни Лат.Америки). Док-т: Декларація про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства 76р. 3.універс-й-передбач об’єднання зусиль по врег-нню діяльності ТНК в планетарному масштабі. З цією метою було створено Центр ООН при ТНК, а також ряд міжурядових Комісії ООН з ТНК. Одним з найб важливих рез-тів діяльності цих органів булла розробка Кодексу правил поведінки ТНК. Напрями цього док-ту є рекомендаційними. Кодекси принципів діяльності ТНК: *повага до суверенітету країни; * повага до зак-ва; * повага до соц-культ цінностей країни перебування. Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торговельно-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торговельно-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.Хартія економічних прав та обов'язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 р. були створені міжурядові комісії ООН з ТНК і Центр по ТНК, які приступили до розроблення проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташовані їхні філії, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де розміщені їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхньою діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнар співтовариства.
Дискусії відбувалися з приводу інших питань, що стосувалися міжнар-правового регулювання ТНК. Позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки, легалізувати їх, виробити зобов'язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відділення, філії), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам. Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу по-ведінки ТНК. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН з ТНК.

121.Ратифікація міжнар договорів за зак-вом Укр: поняття, процедура і юр знач.
Ратифікація (затвердження, прийняття, приєднання)-форма надання згоди Укр на обов'язковість для неї міжнар договору; закріплено в ЗУ «Про міжнар договори Укр», 2004р, ст.9:
1. Ратифікація між нар договорів Укр здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнар договору. На підставі підписаного та офіційно оприлюдненого През України закону Голова ВРУ підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується підписом Міністра закорд справ Укр, якщо договором передбачено обмін такими грамотами.
2. Ратифікац підлягають між нар договори Укр: а) політичні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) ек зони і континентального шельфу Укр, мирні; б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина; в)про економічне та науково-технічне співр-во, з загальних фінансових питань, з питань надання Укр позик і ек допомоги іноземним державам та МО, а також про одержання Укр від іноземних держав і міжнар фінансових організацій позик, не передбачених Держ бюджетом Укр; г) про участь України у міждерж союзах та інших міждерж об'єднаннях, системах колективної безпеки; ґ) про військову д) що стосуються питань передачі історичних та культурних цінностей ук.-го народу е) виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України 3. Пропозиції щодо ратифікації міжнар договору Укр подаються Міністерством закордонних справ України протягом шести місяців з дня його підписання: а) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені України, - Презид Укр; б) стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені Уряду України, - Кабінету Міністрів України. 5.Підготовка пропозицій щодо ратифікації міжнародних договорів України здійснюється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, відповідальним за укладення міжнародного договору України.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади готує пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і подає їх Міністерству закордонних справ України протягом двох місяців з дня його підписання.
Міністерство закордонних справ України подає зазначені пропозиції відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України.
6. Президент України або Кабінет Міністрів України розглядають пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і приймають рішення про внесення на розгляд ВРУ в порядку законодавчої ініціативи проекту закону про ратифікацію МД Укр. 7. Якщо на ратифікацію подається міжнар договір, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів Укр, проекти таких законів подаються на розгляд ВРУ разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно. 8. Державні органи, зазначені у частині шостій цієї статті, на вимогу ВРУ або її комітетів та у строки, визначені ними, надають додаткову інформацію, що стосується проекту закону про ратифікацію міжнар договору Укр. 9. ВРУ розглядає внесений Презид Укр або КМУ проект закону про ратифікацію міжнар договору Укр і приймає відповідне рішення.

122.Рег-не об’єднання ГУАМ: загальна хар-ка.
Організація за демократію й ек розвиток- ГУАМє міжн регіональною орг-ією, до складу якої входять Азербайдж, Грузия, Молдова і Укр.
Створена 2006 р. на Київському саміті ГУАМ, у ході якого глави держав підписали Устав Организації.
Відповідно до Уставу основними цілями ГУАМ є: - Відповідно до Уставу основними цілями ГУАМ є: - ствердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права й поваги прав людини; - забезпечення стійкого розвитку; - укріплення міжнар й регіональної безпеки й стабільності; - поглиблення європейської інтеграції для створення спільного простору безпеки, а також розширення економічного й гуманітарного співр-ва; - розвиток соціально-ек, транспортного, енергетичного, науково-технічного й гуманітарного потенціалу; - активізація політичної взаємодії й практичного співр-ва в сферах, що представляють взаємний інтерес.
Структура Організації складається з Ради й Секретаріату. Рада є основним органом Організації. Він провадить свою роботу на рівнях голів держав (саміт), міністрів закордонних справ, національних координаторів і постійних представників.
Координация співр-ва на галузевому рівні покладена на рабочі групи. Робочі й допоміжні органи Організації, що діють на постійній або тимчасовій основі, створюються за рішенням Ради міністрів закордонних справ. З метою розвитку співробітництва ділових кіл в Організації діє Деловой совет ГУАМ. В 2004 році заснована Парламентская Ассамблея ГУАМ, до складу якої входять три комітети: політ; торгово-ек; з питань науки, культури й освіти. Держави-члени ГУАМ взаємодіють у рамках МО зокрема ООН й ОБСЄ. В 2003 році ГУАМ був наданий ГА ООН. ГУАМ активно співробітничає з іншими державами. Відповідно до Рамочной программой ГУАМ-США по содействию торговле и транспортировке, обеспечению пограничного и таможенного контроля, борьбе с терроризмом, организованной преступностью и распространением наркотиков державами ГУАМ при сприянні США, Центра SECI, експертів Болгарії, Румунії й Угорщині був реалізований ряд спільних проектів. Зокрема, створений Віртуальний центр ГУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, поширенням наркотиків й інших небезпечних видів злочинів. У цей момент проводиться робота з реалізації Проекту по сприянню торгівлі й транспортуванню. У ГУАМА існує статус наглядача і партнера. Організація заявляє про свою відкритість до співробітництва із третіми державами й міжнар організаціями, які розділяють її мети й принципи, а також готові брати участь у реалізації спільних ініціатив.

123.Режим і принц МТ та їх правове рег-ння.
МТП — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі МТ, і є складовою частиною МЕП. Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах і у док-тах Конференції 00Н з торгівлі і розвитку (1964 р.).Система загальних основних принципів склад з 14 наступних принц: 1) торгові відносини базуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав; 2) недопущення дискримінації. 3) суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами; 4) економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати загальною справою усього міжнар співр-ва; 5) національна і міжнар економічна політика повинна бути спрямована на досягнення міжнар поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому; 6) міжнар торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу; 7) розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються; 8) міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння; 10) МТ має сприяти розвитку регіональних ек угруповань, інтеграції та інших форм ек співр-ва між країнами, що розвиваються; 11) міжнар установи і країни, що розвиваються, мають забезпечити збільшення притоку міжнар фінансової, технічної і ек допомоги для підкріплення і підтримки шляхом поповнення експортної виручки країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення свого ек зростання; 12) значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на ек розвиток країн, що розв-ся; 13) державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутріконтинентального положення на їхню торгівлю. Деякі правові принципи МТ біли вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі та розвитку (Делі, 1968). Режими МТ: 1. префер-й- особлив пільгов режим, що надається однією кр іншій без поширення на треті кр.2. Дискримінац-й- юр і фіз особ одн країни надаються у їх торгов діяльн на територ кр, що проводить диским-ю, гірші умови, ніж ті, що надані на цій територ юр і фіз особ 3х країн. 3.Звич-й- існує між державами в разі відсутності міжнар торгов угоди і не передбач надання пільг у торгівлі. 4. найб-го сприян-держ на взаємн основі надають одна-одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митн зборів,податків, якими користув-ся будь-як 3тя держ.

124.Рішення МО, як джерела МЕП.
Одним з предметів дискусій, які ведуться в межах МЕП, є питання про те, чи є рішення МО джерелом МЕП. Рішення МО є правовими актами, містять у собі відповідні правила та принц здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата. Їх можна розглядати як джерело МЕП. Рішення МО, як правило, мають рекомендаційний хар-р. Відповідно до Статуту ООН її ГА з основних питань діяльності ООН формує лише рекомендації. Такі норми не є імперативними. Їх виконання не може здійснюватися примусово. Вони надають правомірності діям, які були б неправомірними за відсутності рекомендаційної норми. Напр, Конференція ООН з торгівлі та розвитку 1964 р. рекомендувала надавати преференційні митні пільги країнам, що розвиваються. Якби не було цієї рекомендації, то винятки на користь країн, що розвиваються, з режиму найбільшого сприяння були б незаконними.
Західні фахівці з МП назвали рекомендаційні норми “м’яким законодавством” (тобто не обов’язковим, але таким, що має юридичне значення). Як свідчить досвід, резолюції ГА ООН використовують при розробці міжнар договорів. Текст рекомендацій трансформується в текст статей договору. Положення резолюцій часто набирають обов’язкового характеру з огляду на те, що відбувається процес створення норм права за допомогою звичаю.Резолюції можуть застосовуватись і для констатування чи тлумачення чинних міжнар-правових норм.
Рішення окремих організацій мають обов’язковий характер. Напр, рішення Ради ЄС є обов’язковими для держав—учасниць. Фундаментальними для МЕП є такі прийняті ГА ООН у 1974 р. документи, як Хартія ек прав та обов’язків держав, Декларація про новий міжнар ек порядок, Програма дій щодо встановлення нового міжнар ек порядку, а також резолюція ГА ООН 1979р“Об’єднання і прогресивн розвиток принципів і норм МП, які стосуються правових аспектів нового міжнар ек порядку”.

125.Розк-те зміст поняття «між нар
правосуб’єктність» щодо МЕО.
Правосуб'єктність - здатність виступати суб'єктом у правовідносинах, складається з право-, діє-, деліктоздатності. Міжнар правоздатність держави - її здатність мати права й обов'язки з міжнародного права, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнар дієздатність держави — це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з МП. Як правило, ці прояви правосуб'єктності держави збігаються, але інколи виникають ситуації, коли держави як суб'єкти МП є правоздатними, проте внаслідок певних причин можуть бути повністю або частково недієздатними. Міжн деліктозд- здатність Д нести між нар правову відповідальність за вчинення між нар-х право поруш. Міжнар правотв-ть- здатність держави створювати зак-давчі акти, закони.
Обсяг правосуб'єктності МО носить цільовий і функціональний характер. Щоб виконувати свої функції міжнародні організації забезпечуються необхідними юридичними коштами. У Статуті ООН передбачено-“ООН користується на території кожного зі своїх Членів такою правоздатністю, що може виявитися необхідної для виконання її функцій і досягнення її цілей”.
Правоздатність МО розкривається в наступних аспектах:* МО вправі укладати найрізноманітніші угоди в рамках своєї компетенції. Договірна правоздатність закріплюється в установчих актах МО двома способами: в загальному положенні, що передбачає право укладати будь-які договори, що сприяють виконанню завдань даної організації–Чиказька конвенції про міжнар цивільну авіацію 1944 р.; або в спеціальному положенні, що визначає можливість висновку організацією певних категорій угод (Устав ООН) і з певними сторонами.* МО мають здатність брати участь у дипломатичних зносинах. * МО і їхні посадові особи користуються імунітетом й привілеями (Конв про привілеї й імунітетах ООН 1946 р., Конв про привілеї й імунітетах спец-х установ ООН 1947 р., Конвенція про правовий статус, привілеї й імунітетах МО, що діють у певних областях співр-ва, 1980 р. й ін.).* як суб'єкти МП МО відповідають за правопорушення й завдання збитків своєю діяльністю й можуть виступати із претензіями про відповідальність.* кожна МО має у своєму розпорядженні фінансові кошти, що складаються із внесків держав-членів і витрачаються в спільної нтерес організації.* МО діють із усіма правами юр особи по внутрішньому праву держав.
Специфічний хар-р між нар правосуб'єктності. МО - вторинні, похідні суб'єкти МП. Своєрідність МО як суб'єктів МП насамперед у відсутності в них суверенітету. Права МО і повноваження їхніх вищих органів по своїй юридичній природі відрізняються від суверенних прав держав й їхніх верховних органів: вони мають договірне походження і є результатом узгодження воль суверенних держав - творців МО. Своєрідність МО як суб'єктів МП складається також у тім, що для МО не є необхідним володіння територією й населенням -і, отже, здійснення територіального верховенства. Для суверенної держави це - необхідні елементи, без яких воно не може існувати. Своєрідність МО як суб'єктів МП проявляється й у специфічності міжнародних прав організації. Напр, МО не можуть бути стороною в справі в Міжнародному Суді ООН; представництво при МО носить однобічний характер. Як суб'єкти МП МО мають свою волю. Вона є результат узгодження воль держав-членів, існує паралельно з їх волевиявленням (а не над ними) і проявляється в тих або інших діях МО, здійснюваних відповідними органами, які реалізують цю її волю.
Однак та обставина, що МО є вторинними суб'єктами МП, що не володіють суверенітетом, територією й населенням, звужує сферу можливих правопорушень і коло підстав для настання їхньої відповідальності.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП