Поняття та загальні засади правового регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів
До категорії ресурсно-екологічних платежів звичайно відно-сять платежі, що справляються у зв’язку з використанням природних ресурсів та охороною навколишнього природного середови-ща. Загальні засади ресурсно-екологічних платежів регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, Водним Кодексом України, Лісовим Кодексом України, Земельним Кодексом України та Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про радіочас-тотний ресурс», «Про плату за землю», «Про систему оподатку-вання». Справляння ресурсно-екологічних платежів звичайно обумовлюється народною чи державною власністю на природні ресурси та обов’язком держави забезпечувати екологічну безпе-ку. Так, відповідно до Конституції України, земля, її надра, атмо-сферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами пра-ва власності народу України, а забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України, по-долання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження гено-фонду українського народу є обов’язком держави. Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами. Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середови-ща та використання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, проведенням референду-мів, так і через органи державної влади відповідно до законодав-ства України. Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України. Одними з основних принципів охорони навколишнього при-родного середовища є такі: принцип безоплатності загального і платності спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності та принцип стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища й погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середо-вища. Державній охороні й регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, приро-дні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористо-вувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання природних ре-сурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, мате-ріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами й надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам й організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на під-ставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому по-рядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільго-вих умовах. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать: 1) територіальні та внутрішні морські води; 2) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; 3) атмосферне повітря; 4) підземні води; 5) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; 6) лісові ресурси державного значення; 7) природні ресурси в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; 8) дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а та-кож інші об’єкти тваринного світу у межах територіальних і вну-трішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державно-го значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України; 9) корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси. До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ре-сурсів загальнодержавного значення. До економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед інших, відноситься встановлення нормативів збору та розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на утворення і розміщення відходів та ін-ші види шкідливого впливу. Збір за спеціальне використання природних ресурсів установлю-ється на основі нормативів зборів і лімітів їхнього використання. Нормативи збору за використання природних ресурсів визна-чаються з урахуванням їхньої розповсюдженості, якості, можли-вості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки знешкодження й ути-лізації відходів та інших факторів. Нормативи збору за використання природних ресурсів, а та-кож порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Мініст-рів України. Ліміти використання природних ресурсів установлюються в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного зна-чення) Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення. Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Збори за використання природних ресурсів у межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їхньої якості стягу-ються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середо-вище й розміщення відходів. Ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення й розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: 1) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших облас-тей, — спеціально уповноваженим центральним органом вико-навчої влади з питань екології та природних ресурсів; 2) в інших випадках — у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок встановлення нормативів збору та стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визнача-ється Кабінетом Міністрів України. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впли-ву в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, але не більше 0,15 % валових витрат для гірничо-металургійних підпри-ємств, які беруть участь в економічному експерименті, що про-водиться з 1 липня 1999 р. до 1 січня 2002 р., а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за забруд-нення навколишнього природного середовища визначається Ка-бінетом Міністрів України. Збори за використання природних ресурсів надходять до міс-цевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Респу-бліки Крим, Державного бюджету України та спрямовуються на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у на-лежному стані. Збори за використання природних ресурсів місцевого значен-ня надходять до республіканського бюджету Автономної Респуб-ліки Крим та місцевих бюджетів. Збори за використання природних ресурсів зараховуються до відповідних бюджетів згідно з чинним законодавством. Кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між місцевими (сільськими, селищ-ними, міськими), обласними, республіканським Автономної Рес-публіки Крим, а також Державним фондами охорони навколиш-нього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного се- редовища — у співвідношенні 70 і 30 відсотків. Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що над-ходять до Державного бюджету України, здійснюється Верхов-ною Радою України. Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що над-ходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, здійснюється Верховною Радою Ав-тономної Республіки Крим, відповідними обласними та міськими (міст загальнодержавного значення) Радами народних депутатів за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Для зручності розгляду всі платежі, що належать до класу ре-сурсно-екологічних, залежно від підстави їхнього справляння можна умовно поділити на сім категорій: платежі за користуван-ня надрами, водними ресурсами, лісовими ресурсами, землею, тваринними ресурсами, радіочастотним ресурсом і за забруднен-ня навколишнього природного середовища. Кожна з вказаних ка-тегорій, у свою чергу, може включати від одного до декількох
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та загальні засади правового регулювання ресурсно-екологічних обов’язкових платежів» з дисципліни «Податкове право»
