У теорії та практиці податкового права вирізняють поняття способів (методів) визначення бази оподаткування. Спосіб (ме-тод) визначення розміру бази оподаткування визначається харак-тером застосовуваних для визначення бази податку показників, які можуть бути прямими (безпосередніми) або непрямими (умовними, презумптивними). У літературі вирізняють такі способи визначення бази оподат-кування: прямий, непрямий (розрахунок за аналогією), умовний (презумптивний), паушальний. Прямий спосіб ґрунтується на визначенні реально й докумен-тально підтверджених показниках платника. При цьому, напри-клад, дані про доходи й витрати платника є основою для розра-хунку бази податку на прибуток. Непрямий спосіб ґрунтується на визначенні оподатковуваної бази на основі порівняння з діяльністю інших платників. За від-сутності обліку доходів і витрат розрахунок оподатковуваного доходу ведеться за аналогією. Умовний спосіб ґрунтується на визначенні умовної суми до-ходу за допомогою вторинних ознак. Дохід особи може визнача-тись виходячи із суми оренди, середньої суми витрат на прожи-вання тощо. Паушальний спосіб ґрунтується на визначенні умовної суми податку (а не доходу) за допомогою вторинних ознак. Наприклад, податок пенсіонерів у Ліхтенштейні становить 12 % їхніх витрат на проживання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Способи (методи) визначення бази податку» з дисципліни «Податкове право»
