У теорії заведено визначати власне податок як окремий специфі-чний обов’язковий платіж. Вирізняють декілька ознак податку, як спільних для всіх обов’язкових платежів, так і специфічних: 1) односторонній характер установлення — податок уста-новлюється державою в особі парламенту, а отже, погоджується з усім народом, представником якого є парламент, проте не з кож-ним конкретним громадянином; ст. 74 Конституції України забо-роняє проведення референдуму з питань податків; 2) адресність до бюджету полягає в тому, що податок, на від-міну від деяких інших обов’язкових платежів, може бути сплаче-ний лише до бюджету, а не до іншого централізованого грошово-го фонду; 3) відсутність цільового призначення полягає в тому, що метою справляння податків, на відміну від інших обов’язкових платежів, є забезпечення державних видатків взагалі, а не якогось конкретного з них; 4) індивідуальна безвідплатність податку виражається в то-му, що при його стягненні, на відміну від інших видів обов’язкових платежів, держава не бере на себе обов’язків по наданню кожному окремому платнику певного еквівалента сплаченого по-датку, тобто податок сплачується незалежно від отримання яки-хось послуг чи благ із боку держави; 5) безповоротність стягнення податку полягає в тому, що за-конно сплачений до бюджету податок не підлягає поверненню ні за яких умов; повернення суми податку у разі його переплати не суперечить принципу безповоротності, оскільки всі ці випадки визначаються державою в односторонньому порядку й не впли-вають на характер платежу в цілому; 6) обов’язковість (примусовий характер стягнення) подат-ку полягає в тому, що за порушення встановлених правил справ-ляння податку, зокрема строків сплати, розміру платежу, за ухи-лення від сплати тощо законодавством передбачена юридична відповідальність платника; обов’язковість також передбачає можливість примусового стягнення платежу в разі несплати у добро-вільному порядку; 7) перехід права власності випливає з економічної суті пода-тку як форми перерозподілу національного доходу й полягає в тому, що при сплаті податку відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність держави; такого пере-ходу права власності немає при внесенні до бюджету обов’язкових платежів державними підприємствами: ці платежі є податка-ми лише за формою, а не за змістом; 8) регулярність (постійність, стабільність) внесення подат-ку полягає в тому, що він вноситься періодично, у чітко встанов-лені законодавством строки, на відміну від деяких інших обов’язкових платежів, адже держава може існувати лише в умо-вах стабільних надходжень до бюджету і, відповідно, забезпечу-вати стабільні видатки; 9) конкретний розмір суми податку визначається плато-спроможністю платника, розміром доходу; отже, податок спла-чується лише за наявності у платника самостійного джерела до-ходу: нема доходу — нема податку. Одне із вдалих визначень поняття власне податку в теорії є таким: податок — це встановлена законом форма відчуження влас-ності фізичних та юридичних осіб на засадах обов’язковості, ін-дивідуальної безвідплатності, безповоротності, забезпечена дер-жавним примусом, яка не має характеру покарання чи контрибуції і має на меті забезпечення платоспроможності суб’єктів публічної влади. Можна виділити такі специфічні ознаки податків: ― сплачуються лише до бюджетів; ― безвідплатність; ― відсутність цільового призначення; ― сума податку для конкретного платника визначається його платоспроможністю (доходом).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визначення поняття власне податків» з дисципліни «Податкове право»
