Юридичне визначення сфери податків та інших обов’язкових платежів, їхнє місце в системі державних доходів України
Як відомо, норми податкового права регулюють відносини у сфері встановлення, введення і справляння податків. Тому питання про сферу податків, тобто про те, які власне явища слід розуміти під терміном «податки», яким є коло платежів, що входять до сфери регулювання податкового права, безумовно, є визначальним для курсу податкового права. Іншими словами, необхідно визначити коло обов’язкових платежів, що підлягають режиму правового регулювання податкової системи. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. При цьому система оподаткування законодавчо визначається як сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про систему оподаткування», а обов’язкові платежі, справляння яких не передбачене цим Законом, сплаті не підлягають. Таким чином, у контексті податкового законодавства під терміном «податки» звичайно розуміють сукупність обов’язкових платежів, що містяться у переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів) Закону України «Про систему оподаткування». Визначення сфери податків не може бути повним без їхнього розгляду в системі вищого порядку. З теорії фінансового права відомо, що податки належать до системи державних доходів. Щоб визначити місце податків у системі державних доходів, коротко згадаємо структуру останніх. Під державними доходами звичайно розуміють сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що вико-ристовуються нею для здійснення її завдань і функцій. За порядком формування державні доходи поділяють на централізовані та децентралізовані. Децентралізовані доходи — це доходи державних підпри-ємств, установ, організацій, що формуються в основному за ра-хунок їхніх прибутків. Централізовані доходи — це доходи Державного та місцево-го бюджетів, Пенсійного фонду, фонду соціального страхування та інших державних цільових фондів. Залежно від того, який метод фінансової діяльності застосо-вують при залученні того чи іншого виду державного доходу розрізняють обов’язкові платежі й добровільні надходження. Як відомо, поняття державних доходів є ширшим за поняття доходів Державного бюджету і, крім останніх, охоплює також доходи інших централізованих і децентралізованих фондів коштів. Вирізняють особливості в правовому регулюванні відносин по залученню того чи іншого виду державного доходу. Це поясню-ється різноманітністю джерел надходження доходів і видів фон-дів, до яких ці доходи зараховуються. Ураховуючи особливості правового регулювання різних видів доходів, їх класифікують за спільністю ознак у кілька груп: 1) неподаткові доходи; 2) податки; 3) доходи від державного кредиту; 4) доходи від особистого й майнового страхування. Значна частина державних доходів формується за рахунок не-податкових платежів, до складу яких входять як неподаткові до-ходи державного та місцевих бюджетів, так і внески до держав-них цільових фондів. Доходи державного бюджету — це здійснювані на підставі правових норм обов’язкові й добровільні надходження до бю-джету, що використовуються державою для здійснення її функцій. За методами залучення коштів доходи бюджетів класифікують на: 1) обов’язкові платежі неподаткового характеру; 2) податки; 3) інші надходження. Доходи бюджетів за юридичними формами поділяють на по-даткові й неподаткові. Бюджетне законодавство класифікує доходи бюджету за п’ятьма розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) офіційні трансферти; 5) державні цільові фонди. При цьому податковими надходженнями визнаються перед-бачені податковими законами України загальнодержавні й місце-ві податки, збори та інші обов’язкові платежі. Неподатковими надходженнями визнаються доходи від вла-сності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, над-ходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження. Визначення обов’язкових платежів, поділ бюджетних доходів на податкові й неподаткові в податковому та бюджетному зако-нодавстві має більше формальний, аніж суттєвий характер. Предметом вивчення податкового права заведено вважати коло обов’язкових платежів, що містяться у переліку Закону України «Про систему оподаткування». Таким чином, з точки зору місця в системі однорідних явищ податки — це різновид державних централізованих доходів, що надходять до бюджетів та державних цільових фондів. Податки є, безумовно, найважливішим джерелом державних доходів. За оцінками фахівців, їхня частка в складі Державного бюджету України в останні роки становить близько 80 %. Для порівняння, у США частка податкових надходжень становить 90 % бюджету, у Німеччині — 80 %, у Японії — 75 %, у Росії — 80 %.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Юридичне визначення сфери податків та інших обов’язкових платежів, їхнє місце в системі державних доходів України» з дисципліни «Податкове право»
