У Франції в 1791 р. з’явився перший буржуазний Криміналь-ний кодекс. 1992 року був прийнятий новий КК Франції. Він складається з чотирьох книг, перша з яких містить норми Загальної частини. Кодекс відображує концепцію охорони прав особи і правової держави: «немає злочину — немає покарання без встановлення його законом». У КК закріплена тричленна класифікація злочинів (злочини, проступки і порушення), відповідальність лише за ви-ражене зовні діяння і за наявності моральної вини. КК Франції регулює питання обмеженої осудності, відповідальності за замах (готування не карається), співучасть, містить розділ, в якому ре-гулюються обставини, що виключають відповідальність (необ-хідна оборона, крайня необхідність, примус, виконання наказу та ін.). Передбачається відповідальність юридичних осіб у вигля-ді штрафу, тимчасового припинення або ліквідації їх діяльності. Смертна кара у Франції скасована. Позбавлення волі існує у ви-гляді довічного ув’язнення або на певні строки — до тридцяти років, широко передбачені застосування штрафів, додаткові по-карання у вигляді позбавлення або заборони певних прав (напри-клад, прав водія, володіння зброєю та ін.). У разі рецидиву пока-рання збільшуються, а у деяких випадках можуть подвоюватися. У призначенні покарання суд має широкі повноваження з пом’якшення покарань, застосування їх нижче нижчої межі або переходу до іншого, більш м’якого покарання. Згідно з французьким кримінальним законодавством для ви-знання особи осудною необхідні медичний (відсутність психіч-ного чи нервово-психічного розладу) та психологічний (наявність здатності усвідомлювати або контролювати свої дії) критерії. Відповідно до § 20 КК Франції без вини діє той, хто, вчинюючи діяння, внаслідок хворобливого психічного розладу, глибокого розладу свідомості, недоумства або іншого тяжкого психічного відхилення нездатний усвідомлювати протиправність діяння чи діяти з усвідомленням його протиправності. Замах на злочин в теорії французького кримінального права визначається як початок виконання злочинного діяння за відсут-ності добровільної відмови від його виконання. За французьким правом розрізняються співучасть у вигляді підбурювання, керів-ництва виконавцями, надання засобів, допомоги та сприяння вчиненню злочину. Деякі статті Загальної частини КК Франції пов’язані з питан-нями боротьби з організованою злочинністю. Так, наводяться ви-значення банди, передумислу, злому, зброї, об’єднання злочин-ців, установлена відповідальність за участь у такому об’єднанні. Так, організованою бандою за КК Франції вважається будь-яка сформована група або будь-яка змова з метою підготування од-ного або декількох злочинних діянь. У Німеччині діє Кримінальне уложення 1871 р. у редакції від 1 січня 1975 р. У § 1 КК ФРН проголошений принцип «немає злочину без вказівки на те в законі». Злочинні діяння поділяють-ся на злочини і проступки. Наприклад, згідно з § 12(1) КК ФРН злочинами є протиправні діяння, за які передбачене в якості мі-німального покарання позбавлення волі на строк не менше одно-го року або більш суворе покарання. Підставою кримінальної відповідальності визнається склад злочину. Вина вважається необхідною умовою караності. По-няття вини як ознаки злочину відсутнє у чинному КК ФРН, хоча він і містить ряд норм, присвячених вині та її формам. У кримі-нальному законодавстві ФРН існують дві форми вини — умисел та необережність. Умисел, за цим законодавством, може бути прямим та непрямим (побічним). Прямий умисел має місце, ко-ли особа усвідомлює своє діяння та його наслідки та бажає як його вчинити, так і досягти передбачуваних наслідків. Необережність, за даним законодавством, має місце тоді, коли особа не передбачає, що її діяння відповідає складу злочину, хоча мо-гла це передбачати, а тому й усвідомлювати протиправність своєї поведінки. У § 15 КК Німеччини зазначено, що карається тільки умисна дія, якщо тільки закон прямо не передбачає покарання за необережну дію. У наступному параграфі зазначається: по-перше, як-що особа при вчиненні діяння не знає про обставину, яка стосу-ється передбаченого законом складу злочину, то діє ненавмисно; по-друге, якщо особа при вчиненні діяння помилково сприймає обставини, які могли б створити склад злочину, передбаченого більш м’яким законом, може бути покарана за умисне вчинення діяння саме за більш м’яким законом. За кримінальним законодавством ФРН протиправність не включається до змісту умислу, проте необхідними його ознаками є відповідність вчинюваних дій передбаченому законом складу злочину та бажання їх вчинити або припущення щодо можливос-ті їх вчинення, коли особа примирюється з настанням відповід-них обставин. Щодо інституту співучасті, то за законодавством ФРН розріз-няються лише вчинення злочину (у формі одноособового вико-нання, співвиконання та опосередкованого виконання) та підбу-рювання до скоєння злочину. КК ФРН передбачає змішану формулу неосудності, обмежену осудність, формулює поняття помилки в ознаках складу злочину і помилки «в забороні», тобто в протиправності діяння. У Загальній частині КК регулюється відповідальність за за-мах, яким вважається діяння, за якого особа безпосередньо роз-почала виконання складу злочину. Добровільна відмова звільняє особу від кримінальної відповідальності. Готування до злочину не є караним, окрім випадків, спеціально передбачених законом. КК виділяє як співучасників: виконавців, підмовників і пособни-ків, причому кожний карається згідно зі ступенем своєї вини. Серед обставин, що виключають злочинність діяння, КК нази-ває необхідну оборону, крайню необхідність. Так, необхідну обо-рону § 32 КК визначає як захист самої особи, яка обороняється, або іншої особи від наявного протиправного нападу на того, хто обороняється, або на іншу особу. Перевищення меж необхідної оборони виключає відповідальність, якщо особа, яка обороняєть-ся, діяла внаслідок помилки, страху чи переляку. Суб’єктом злочину може бути тільки фізична особа. Правовими наслідками вчинення злочину за КК ФРН є міри покарання і заходи виправлення та безпеки. До основних покарань належать позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років або дові-чне ув’язнення та штраф. КК обмежує застосування короткостро-кового позбавлення волі. Так, позбавлення волі на строк до шести місяців призначається судом тільки за особливих обставин. Якщо санкція закону не передбачає штрафу, то позбавлення волі на строк до шести місяців може бути замінене штрафом. Призначен-ня штрафу залежить від майнового стану суб’єкта, причому він обчислюється в спеціальній одиниці — «денний прибуток». Дода-тковими покараннями є позбавлення прав водія, права обіймати громадські посади, обирати і бути обраним. У КК Німеччини широко передбачене застосування «звіль-нення з випробуванням» у разі засудження до позбавлення волі на строк не більше двох років. На такого засудженого можуть бу-ти покладені певні обов’язки (наприклад, відшкодувати завдані збитки, пройти навчання та ін.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кримінальне право романо-германської сім’ї» з дисципліни «Кримінальне право України»
