Яка історія відкриття методів радіоімунологічного аналізу та їх роль у біологічних дослідженнях
Класичні методи імунохімічного аналізу, описані ще в кін- ці XIX століття в роботах таких видатних учених, як Ерліх, Бор- де, Ландштейнер, засновані на утворенні антитілами у присутно- сті антигену преципітату (осаду), проте для візуальної реєстрації процесу преципітації необхідні високі концентрації компонентів і тривалий час проведення реакції. Результати такого аналізу не завжди можна однозначно інтерпретувати, крім того, у більшості випадків вони носять якісний або напівкількісний характер. Крім цього, для багатьох одновалентних антигенів (гаптенів), напри- клад гормонів, лікарських сполук, ці методи непридатні. Індикація утвореного комплексу (антиген-антитіло) в розчи- ні може бути здійснена, якщо в один з початкових компонентів реакційної системи ввести мітку, яка легко виявляється відповід- ним високочутливим фізико-хімічним методом. Досить зручними для цієї мети виявилися ізотопні, фермент- ні, флуоресцентні, парамагнітні мітки, використання яких да- ло можливість збільшити чутливість імунохімічних методів у мі- льйони разів, а час аналізу зменшити до декількох годин. Нові імунохімічні методи, які базуються на застосуванні мі- чених реагентів, знайшли широке розповсюдження для кількіс- ного визначення біологічно активних сполук найрізноманітні- шої структури – від низькомолекулярних гормонів до високомолекулярних вірусів та цілих клітин. Найбільший розвиток серед них одер- жав радіоімунологічний аналіз (РІА), за- пропонований в кінці 50-х років. Завдя- ки можливості визначати мітку, якою був ізотоп 125 I в дуже малих концентраціях, вдалося досягти високої чутливості ана- лізу (на рівні пкг/мл). Розробка РІА ста- ла поворотним моментом у розвитку іму- нохімічних методів аналізу, що поклало початок цілій серії методів з використан- Р.Йалоу (1902-1992)ням різних мічених сполук. За розробку методу його автори Р.йа- лоу і С.берсон у 1977 р. були удостоєні Нобелівської премії. Ними вперше було визначено рівень інсуліну в сироватці крові. Пізніше, завдяки розвитку ядерної фізики та радіаційної хімії, було створе- но радіоімунні методи визначення в біологічних рідинах концен- трації гормонів, факторів росту, ферментів, аутоантитіл, маркерів злоякісних новоутворень, ліків, наркотиків та інших речовин. Існують різні варіанти радіоімуноаналізу. Так, наприклад, Майлс і Хейлс у 1968 році використовували йодовані антитіла в комбінації з антигеном на твердій фазі. 1978 року Лангон запро- понував мітити йодом білок А, який здатний специфічно зв’язу- ватися з Fc фрагментами антитіл. Таким чином, мічений білок А можна використовувати як універсальний реагент. У 1979р. Вей- лером і Зенком (був запропонований авторадіографічний РІА, в якому вони використали мультиканальні плашки. Крім того, в 1981 р. Аксельсон з колегами розробили ліпосомний імуноаналіз, де антиген включався в мічені йодом ліпідні везикули, які потім могли бути осаджені антитілами. Сьогодні метод радіоімунного ана- лізу широко використовується в лабора- торній діагностиці. Роль РІА в діагностиці захворю- вань та фундаментальних медичних, ве- теринарних та біологічних досліджен- нях важко переоцінити. Характерними ознаками РІА, які вигідно відрізняють його від інших імунохімічних методів аналізу, є його простота, висока чутли- вість, специфічність, точність, відсут- ність шкідливого променевого впливу на організм. Використання методів РІА дозволяє встановити критерії для диференціальної діагностики, визначення важкості стану пацієнта, оцінки ефективності ліку- вання та прогнозу різних захворювань, сприяє підбору патогене- тично обґрунтованої терапії. Методи радіоімунологічного аналізу
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Яка історія відкриття методів радіоімунологічного аналізу та їх роль у біологічних дослідженнях» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
