Реферати статті публікації

3.3. Узявши до уваги надзвичайно високі збитки та гострий дефіцит ліквідних засобів, акціонери на своїх позачергових збо-рах, що відбулися 23.06.81, прийняли рішення про мобілізацію фінансових ресурсів додатковим збільшенням статутного капіта-лу на 250 млн DM. Проте біржовий курс акцій підприємства зно-ву впав нижче за номінальний (43 DM за одну акцію номіналь-ною вартістю 50 DM). За таких обставин законодавство не допускає збільшення статутного капіталу.
3.4. Для поліпшення становища скористалися ще одним ін-струментом санації — конверсійними облігаціями. Була здійсне-на їх емісія на загальну суму 155 млн DM за умови конверсії об-лігацій у звичайні акції протягом двох років з відношенням 2 : 1. Відповідне збільшення статутного капіталу становило 77,5 млн DM. Крім того, зробили емісію звичайних облігацій на суму
315 млн DM. Загалом у результаті випуску різних видів облігацій вдалося залучити 470 млн DM.
3.5. Наприкінці жовтня 1981 року з кількома банками-кредиторами, які одночасно були і власниками корпоративних прав підприємства, домовилися про списання заборгованості за про-строченими кредитами на загальну суму в 250 млн DM.
3.6. Щоб уникнути неплатоспроможності, з рядом кредиторів дійшли згоди стосовно пролонгації кредитів на суму понад
2 млрд DM строком на 8 років. Водночас з одним із кредитуючих банків — співвласником підприємства уклали угоду про списан-ня заборгованості на суму 240 млн DM.
Проте масивне залучення капіталу з різних джерел не допомо-гло підприємству уникнути фінансової неспроможності. Заходи щодо структурної перебудови виробництва, зниження витрат та підвищення конкурентоспроможності продукції не були достат-ньо ефективними. Через те, що виробничі потужності багатьох підприємств концерну були недозавантажені, виробництво пра-цювало неритмічно, а продукція не знаходила своїх ринків збуту, підприємство й далі зазнавало великих збитків. Тим часом майже всі резерви довіри кредиторів до компанії були вичерпані. Банки більше не мали наміру списувати борги та надавати нові кредити, а виробничі партнери вимагали погашення кредиторської забор-гованості. У серпні 1982 року керівництво підприємства змушене було звернутися до суду із заявою щодо порушення справи про своє банкрутство. Було вирішено здійснити фінансове оздоров-лення в судовому порядку. Підприємство мало намір, поки про-вадиться справа про банкрутство, укласти мирову угоду з креди-торами, щоб виграти час, необхідний для проведення санаційних заходів виробничо-технічного та організаційного характеру.
Хронологія провадження справи
про банкрутство та укладання мирової угоди
концерном AEG –Telefunken
09.08.82. Керівництво концерну звернулося до суду Франкфу-рта-на-Майні із заявою щодо порушення справи про банкрутство з пропозицією укласти під час провадження справи мирову уго-ду. Необхідність цих заходів обгрунтовувалася так.
1. Підприємство є неплатоспроможним — усі можливості одержати кредити для обслуговування поточних зобов’язань ви-черпані.
2. Розроблену керівництвом підприємства санаційну концеп-цію можна реалізувати лише в тому разі, якщо буде пролонгова-но чи списано існуючу кредиторську заборгованість, тобто укла-дено мирову угоду.
До заяви додавалися відповідні документи:
• інформація про фінансово-майновий стан підприємства;
• список всіх кредиторів та дебіторів;
• санаційна концепція;
• проект мирової угоди.
Останній містив такі пропозиції:
1) вимоги кредиторів у сумі до 10 000 DM включно погаша-ються відразу в повному обсязі;
2) вимоги, сума яких перевищує 10 000 DM, погашаються в розмірі 40% (але не менш як 10 000 DM);
3) залишок заборгованості погашається протягом 18 місяців після укладення мирової угоди.
10.08.82. Банківський консорціум у складі Dresdner Bank, Deutsche Bank та WestLB надав концерну оперативну фінансову допомогу в сумі 200 млн DM, задовольнивши його прохання що-до 1,1 млрд DM лише частково.
Підприємство намагалося мобілізувати фінансові ресурси, не-обхідні для виконання стартових умов мирової угоди, оскільки інакше кредитори могли не підписати її, а вимагати оголошення боржника банкрутом.
12.08.82. Зустріч правління концерну з представниками 50 зарубіжних кредиторів, загальна сума заборгованості перед якими досягла близько 1,8 млрд DM. Основну частину цієї су-ми (близько 1,5 млрд DM) становили позики, що їх було нада-но іноземним дочірнім компаніям, поручителем яких виступа-ла материнська компанія — концерн AEG -Telefunken. Оскільки проти нього було порушено справу про банкрутство, іноземні кредитори зажадали негайного погашення заборгова-ності. Оскільки дочірні підприємства не мали змоги оператив-но погасити кредити, усі претензії були спрямовані на адресу материнської компанії, що істотно ускладнило укладання ми-рової угоди.
15.08.82. Керівництво концерну звернулося до федерального уряду Німеччини із заявою щодо одержання державної гарантії на суму 1,1 млрд DM.
17.08.82. Біржовий курс акцій концерну впав на 20%. Це сталося через те, що поширилися чутки про відмову банківсь-кого консорціуму надати кредит у розмірі 1,1 млрд DM, необ-хідний компанії для укладання мирової угоди. Якби так було насправді, виникла б реальна загроза оголошення боржника банкрутом.
Цього самого дня стало відомо, що Міністерство фінансів, з огляду на велике народногосподарське значення концерну, а та-кож з мотивів збереження робочих місць повідомило, що концерн може отримати державну гарантію на суму 1,1 млрд DM. Проте цьому має передувати масштабна аудиторська перевірка діяльно-сті концерну та наявної в нього концепції санації.
На той час потреба концерну у фінансових ресурсах для укла-дання мирової угоди перевищувала 2 млрд DM.
18 — 19.08.82. На засіданні членів банківського консорціуму було прийнято рішення про надання концернові кредиту в розмі-рі 1,1 млрд DM на таких умовах:
1) 700 млн DM перераховуються підприємству відразу;
2) решта 400 млн DM — після того, як буде прийнято остато-чне рішення про надання підприємству державної гарантії на су-му 1,1 млрд DM;
3) персонал підприємства та профспілки мають брати активну участь в його санації.
30.08.82. До Міністерства фінансів надійшов позитивний ви-сновок аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльно-сті концерну та концепції санації.
01.09.82. Кабінет міністрів прийняв рішення надати концерну AEG -Telefunken державну гарантію на суму 1,1 млрд DM. Підста-ви для цього дав висновок аудиторської перевірки компанії, в яко-му зазначалося, зокрема, що для укладання мирової угоди концер-ну необхідно мати в розпорядженні 2,66 млрд DM. Загалом заборгованість концерну становила близько 4 млрд DM, з яких близько 1,2 млрд планувалось пролонгувати в результаті укладан-ня мирової угоди; 1,1 млрд планувалося залучити під державні га-рантії; 1,1 млрд надавався банківським консорціумом; 600 млн пе-редбачалося залучити під надані урядом експортні гарантії.
Зауважимо, що в політичних та економічних колах Німеччини надання концерну AEG -Telefunken державної гарантії було част-ково засуджено, оскільки це суперечило законам ринкової конку-ренції.
31.10.82. Почато розгляд справи про укладання мирової угоди. На цей час фінансові проблеми щодо укладання та виконання мирової угоди були вирішені. Компанія отримала необхідну їй відстрочку у виконанні платіжних зобов’язань та час для прове-дення реструктуризації виробництва.
18.03.83. Суд затвердив підписану кредиторами мирову угоду. В результаті підписання угоди концерн погасив заборгованість на суму 2,6 млрд DM, решту заборгованості (1,4 млрд) було пролон-говано на 18 місяців.
18.09.84. Зобов’язання, які випливали з мирової угоди, кон-церн AEG-Telefunken виконав.
Проте ця угода не допомогла концерну здійснити санацію, оскільки відповідна концепція містила серйозні не виявлені під час санаційного аудиту прорахунки у виробничій та збутовій програ-мах. Підприємства концерну і далі зазнавали збитків від основної діяльності. Компанія більше не мала ні моральних ні фінансових можливостей вести конкурентну боротьбу. Поступово окремі під-приємства концерну поглинули їх виробничі партнери, зокрема материнську компанію — концерн Daimler-Benz AG (спочатку він придбав невеликий пакет акцій, потім заволодів контрольним па-кетом і зрештою остаточно «проковтнув» боржника).
Хронологія реорганізації та ліквідації
концерну AEG-Telefunken
14.10.85. Прийнято рішення про збільшення статутного капі-талу на суму 250 млн DM. Усю емісію викупив концерн Daimler-Benz AG. Після цього він став власником 24,9% корпоративних прав компанії.
12.02.86. Антимонопольне відомство дало дозвіл на те, щоб кон-церн Daimler-Benz AG викупив контрольний пакет акцій концерну AEG-Telefunken, оскільки останній перебував у затяжній фінансовій кризі. Після цього Daimler-Benz AG придбав великий пакет акцій і став власником загалом 56% корпоративних прав AEG-Telefunken.
27.07.88. На загальних зборах акціонерів було прийнято рі-шення про викуп у ряду акціонерів їхніх пакетів акцій концерном Daimler-Benz AG. Після цього частка останнього сягнула 80,2% статутного капіталу.
01.01.89. Увесь комплекс засобів, які забезпечували діяльність AEG у галузі літакобудування та космічних технологій, було продано Deutsche Aerospace AG.
31.12.91. Прийнято рішення про відокремлення та продаж двох великих структурних підрозділів AEG: підприємство з виробництва кабелю було продано французькій Alcatel-Gruppe, а підприємство з виробництва електроприладів — шведській фірмі Atlas Corpo.
31.12.92. У зв’язку зі збитковою діяльністю, яка тривала понад 10 років, було вирішено припинити діяльність у сфері виробниц-тва офісної оргтехніки та комунікацій. Провідне підприємство AEG Olumpia Office GmbH довелося закрити.
01.01.96. Прийнято рішення про остаточне поглинання конце-рном Daimler-Benz AG підприємства, про долю якого йдеться. Цьому передувала низка відокремлень структурних підрозділів та продажу їх виробничим партнерам. Остаточно акції AEG було обміняно на акції Daimler-Benz AG. Після цього правління та на-глядова рада AEG припинили виконувати свої функції. Фірма AEG була ліквідована як юридична особа.
Проаналізувавши історію санації та ліквідації концерну AEG-Telefunken, можна зробити кілька важливих висновків. По-перше, санаційні заходи у фінансовій сфері мають здійснюватися син-хронно із реструктуризацією організаційно-виробничої сфери. По-друге, вибір на користь санації підприємства (на противагу ліквідації) має базуватися лише на висновках санаційного аудиту, а той, у свою чергу, повинен бути неупередженим і вільним від усякого впливу. Інакше санація означатиме лише відстрочення ліквідації підприємства і нічого крім додаткових збитків для кре-диторів, власників та держави не принесе.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ НА ПРИКЛАДІ КОНЦЕРНУ AEG-TELEFUNKEN» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»

Реферати та публікації на інші теми:

ПРИЗНАЧЕННЯ, СТАТУС ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ Аудит нерозподіленого прибутку Кошмарна сенсація! Де знаходиться - ПЕКЛО?! Цифрові стільникові мережі WiMAX vs UMTS: послесловие (продолжение статьи: "3G… 4G… Кто...