Які періоди виділяють при виникненні променевого опіку
При виникненні променевого опіку виділяють 4 періоди: Період первинної реакції. Скритий, або інкубаційний, період. Період гострого запального процесу. Період відновлення. Перший період – період первинної реакції організму – відпо- відь на задіяний фізичний фактор, проявляється залежно від до- зи опромінення через декілька годин або діб після нанесеної раді- аційної травми та триває 2-3 доби. Найбільш чітко він виражений у тварин із слабо захищеною волосяним покривом шкірою та з депігментованою шкірою. Місця ураження гіперемійовані, набря- клі, болючі та сверблять, внаслідок чого тварини часто їх чухають, кусають зубами, що ще більше ускладнює перебіг цього процесу.Ветеринарна радіологія 204 Другий період – скритий, або латентний, триває, залеж- но від дози опромінення, від декількох годин до двох тижнів і характеризуєть ся підвищеним потовиділенням та свербінням уражених ділянок. Третій період – період вираженої загальної реакції шкіри, що характеризується ступеневим перебігом. Так, наприклад, при лег- кому ступені ураження спостерігається помірна еритема, а згодом незначна епіляція та злущення верхнього шару епідермісу. В цьо- му періоді – періоді гострого запального процесу – за важкістю ураження і розвитком клінічних ознак роз різняють 4 ступені. При променевому опіку І-го (легкого) ступеня безпосередньо після дії радіації спостерігається короткочасне збліднення опроміне- ної шкіри внаслідок спазму поверхневих судин, яка змінюється по- червонінням, як рання еритема, що спостерігається від декількох го- дин до однієї доби. Ці зміни помітні лише на тонкій та білій шкірі. При середньому, ІІ-му ступені, перші клінічні ознаки проме- невого опіку, такі як збільшення шкіри з наступним її почервонін- ням, стають чіткішими. Латентний період коротший, ніж при опі- ках І-го ступеня і, зазвичай, не перевищує 10 діб. Спостерігається сильна болючість, гіперемія та набряк пошкодженої шкіри, розви- вається ерозія, підвищується температура тіла. Характерним для цього ступеня є розвиток еритеми, яка швидко набуває синюш- ного відтінку та супроводжується набряком і болючістю. Через 1- 2 доби на обпеченій шкірі з’являються пухирі, наповнені прозо- рою рідиною жовтуватого відтінку. Епідерміс, що утворює пухир, швидко розривається, оголюючи мальпігієвий шар. Позбавлена епідермісу поверхня рани вкривається сірувато-білим нальотом, що складається з фібрину, лейкоцитів та мікро організмів. Епітелі- зація розпочинається в різний час: від декількох діб до декількох тижнів. Після завершення епітелізації опромінена ділянка шкіри має вигляд атрофованої. Шкіра тонка, депігментована, суха, епі- льована. Через декілька місяців на рубцях спостерігаються по- рушення структури еластичних волокон та дегенеративні зміни базального шару (телеангіектазія). Гістологічні дослідження вияв- ляють значні порушення, зокрема такі, як: нерів номірність рого- вого шару, зменшення кількості капілярів та телеангіектазій. Че- рез декілька місяців після променевого опіку виявляють атрофію 205 прилеглих тканин, зокрема підшкірної основи, м’язів, іноді розви- вається остеопороз кісток. Зміни в кістках спостерігаються в тих випадках, коли кістки вкриті тонким шаром м’яких тканин. При променевому опіку ІІІ-го (важкого) ступеня клінічні симптоми наростають за дуже короткий час. Латентний період скорочується і пухи рі можуть з’явитись навіть на 5-6 добу після нанесення радіаційної травми. Поява еритеми супроводжується сильним болем, що не стихає протягом тривалого часу. Вміст пу- хирів мутний, іноді геморагічний. Після відторгнення епідермі- су оголюється вкрита виразками поверхня з плоскими краями, з сірувато-білим нальотом, який не знімається. Виразка протягом тривалого часу залишається без будь-яких змін. Ураження захо- плює не лише шкіру, але й поширюється на м’які тканини. Лише через декілька місяців починається очищення від нальоту – не- кротизованої тканини. Особливо довго відокремлюється некро- тизована тканина в ділянці сухожиль. Грануляції, що розвивають- ся, синюшні, кровоточиві, нестійкі. Уражена поверхня повільно вкривається епітелієм. У процесі загоювання нерідко спостері- гаються рецидиви, повторне розплавлення епітелію та зникнення грануляцій. Процес загоювання виразки завершується утворен- ням нестійкого атрофованого рубця з різко вираженим витон- ченням шкіри, сухістю, епіляцією та депігментацією. На рубцях достроково розвиваються телеангіектазії. Опіки ІІІ-го ступеня су- проводжуються значною атрофією прилеглої м’язової тканини та ураженням кісток. Зміни в кістках можуть відбуватись асептич- но та прояв лятись дифузним або вогнищевим остеопорозом, змі- ною кісткової структури, потовщенням кортикального шару або остеосклерозом. У ділянці суглобів розвиваються зміни типу де- формуючого остеоартрозу. Такі кістки неміцні, часто ламаються. Одночасно розвиваються такі загальні клінічні зміни, як підви- щення температури тіла, збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів, погіршується або втрачається апетит. У крові виявляється нейтрофільний лейко цитоз, моноцитоз, еозинофілія, тромбоци- тоз, ретикулоцитоз, прискорюється ШОЕ. В сироватці крові спо- стерігається зменшення кількості білків, ліпідів та підвищення вмісту калію. Часто розвиваються ознаки загальної інтоксикації. Променевий опік IV-го (надважкого) ступеня, характеризу- Патології сільськогосподарських тваринВетеринарна радіологія 206 ється від сутністю помітного латентного періоду та дуже важким перебігом. Всі озна ки гострого запалення та загальної реакції ор- ганізму виражені найбільш інтенсивно. Безпосередньо після на- несення радіаційної травми виникає різкий біль, що посилюєть- ся з часом, з’являються набряк і почервоніння. Проте, при важких опіках, які супроводжуються різким ознобом, обпечена шкіра стає блідою, через декілька діб виникають великі пухирі з гемора- гічною рідиною. Після відшарування епідермісу оголюється по- верхня криваво-червоного кольору з ділянками геморагій. Ура- жена поверхня некротизується. Некроз поширюється на прилеглі м’язову та кісткову тканини і внутрішні органи. Розвиваються глибокі гнійно-некротичні процеси, які ведуть до утворення ви- разок, що служать причиною постійної патологічної імпульсації в центральну нервову систему, а також довготривала інтоксика- ція та септичний стан організму. Різко погіршується загальний стан тварини, підвищується температура тіла, розвивається лей- коцитоз, який згодом змі нюється лейкопенією. Симптоми захво- рювання значною мірою залежать від локалізації опіку. При опіку голови уражується ЦНС внаслідок порушення кровообігу голов- ного мозку та пошкодження нервових елементів. При опіках груд- ної клітки часто розвивається пневмонія, що має затяжний харак- тер і часто зумовлює летальний кінець. Четвертий період – період відновлення. При легкому ступе- ні ураження процес закінчується повним видужанням через 1-2 мі- сяці, при середньому – через 3-4 місяці, проте в уражених тварин спостерігається протягом довгого часу атрофія шкіри та підвищен- ня болючої реакції. З часом відзначають згладженість рисунка шкі- ри, що є ознакою її передчасного старіння. Однією із типових ознак ураження шкіри є порушення ороговіння – потовщення рогового шару, посилення злущування – поява обмежених папіломатозних розростань, нерідко болісних. Порушується потовиділення, розви- вається гіпергідроз, який згодом змінюється сухістю шкіри, внас- лідок атрофії сальних і потових залоз. На сухій шкірі часто утво- рюються болісні тріщини, які протягом перших років гояться, але, у міру прогресування процесу, при повторній появі гояться дуже повільно або поступово перетворюються у виразку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які періоди виділяють при виникненні променевого опіку» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
