Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її світогосподарських зв’язків здійснюється на підставі платіжно-го балансу. Функціонально платіжний баланс відіграє роль мак-роекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіка-ми інших країн світу. Така модель складається з метою розроб-лення та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньо-економічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зістав-лень, наукових досліджень тощо. Розроблення і складання платі-жного балансу є обов’язковою умовою для всіх країн — членів Міжнародного валютного фонду і базується на єдиній методоло-гії відповідно до стандартної класифікації компонентів і структу-ри зведеної інформації. В Україні відповідальність за складання платіжного балансу на законодавчому рівні покладено на Національний банк (Закон України «Про Національний банк України», Декрет Кабінету Мі-ністрів України «Про систему валютного регулювання і валютно-го контролю» від 19.02.1993 р.). Спільною Постановою Націона-льного банку і Кабінету Міністрів України № 517 «Про складання платіжного балансу» встановлено порядок координації дій міністерств і відомств щодо формування інформаційної бази платіжного балансу. Складання платіжного балансу базується на системі обліку операцій з нерезидентами під егідою НБУ. Ця система постійно доповнюється статистичними даними. А також під егідою Дер-жавного комітету статистики України існує система збору інфо-рмації, що базується на банківських операціях, яка була започат-кована в січні 1993 р. У рамках цієї системи надають інформацію дві категорії респондентів: банки, котрі декларують здійснені протягом кожного міся-ця операції з нерезидентами, які було проведено за дорученням клієнтів та від власного імені (форма № 1-ПБ); підприємства та організації, які відкрили рахунки в інозе-мних банках (форма № 2-ПБ). В Україні організовано замкнуту систему збору інформації. Мається на увазі, що, крім дебетових та кредитових оборотів за коррахунками з розбивкою за операціями, уповноважені банки надають інформацію щодо залишків на коррахунках на початок та кінець звітного періоду. Форми надаються в оригінальній ва-люті за кожним кореспондентським рахунком (ностро та лоро). Операції надаються в агрегованому та закодованому вигляді від-повідно до стандартної класифікації керівництва щодо складання платіжного балансу МВФ (п’яте видання). Національний банк України конвертує ці дані в еквівалент доларів США за серед-ньомісячним курсом. Держкомстатом запроваджена щоквартальна звітність для від-стежування руху прямих інвестицій в Україну та за кордон, а та-кож руху операцій та послуг. Для складання платіжного балансу Національний банк України також використовує офіційну торго-вельну статистику Державного комітету статистики України, яка базується на даних митної статистики. Координація дій усіх установ та концентрація інформації, не-обхідної для складання платіжного балансу, здійснюється Націо-нальним банком України. Функцією Національного банку є та-кож безпосереднє складання балансу розроблення методологічної та методичної бази для аналізу і прогнозування платіжного бала-нсу, проведення відповідних розробок. Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одер-жанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компо-ненти: товари; послуги; доходи; поточні трансферти. Товари. Головним джерелом даних з зовнішньо-торгівельного обігу є інформація Державного комітету статистики, яка базуєть-ся на даних вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митного декларування (риба, вилов-лена в нейтральних водах і продана за кордоном, товари, придба-ні в портах перевізниками тощо). Для цілей складання платіжно-го балансу ці дані коригуються за ступенем охоплення, і одним з найважливіших важелів є неформальна торгівля, яка становить 3,8 %від обсягів експорту та 5,5 %від обсягів імпорту товарів, розрахованих Державним комітетом статистики. Вона складаєть-ся з неорганізованого роздрібного зовнішньоторговельного това-рообігу, який не може бути врахованим офіційною статистикою. Обсяги неформальної торгівлі розраховуються на підставі серії експертних оцінок. Державна митна служба України надає Національному банку інформацію про кількість легкового автотранспорту, ввезеного фізичними особами на територію України для постійного корис-тування, та суму податків, сплачених при їх митному оформлен-ні, у тому числі акцизного збору та податку на додану вартість. На основі даних Державної митної служби України про суми стя-гнення ввізного мита, податку на додану вартість та акцизу, які сплачені громадянами при ввезенні предметів (товарів), оціню-ється вартість товарів, ввезених на територію України фізичними особами (Постанова Кабінету Міністрів України № 1652 від 13 грудня 2001 р.). Крім того, Державний комітет статистики щорічно проводить вибіркове обстеження вартості імпортних товарів, які продаються на речових ринках країни. Національний банк України викорис-товує дані обстеження Держкомстату для оцінювання обсягів ім-портної продукції в неорганізованому товарообігу на внутріш-ньому ринку для включення її в торговельний баланс. Для визначення обсягів експорту товарів, що не враховуються офіційною статистикою, використовуються дані та експертні оцінки країн — основних торговельних партнерів. Наприклад, із фахівцями з питань платіжного балансу Центрального банку Ро-сійської Федерації та Білорусі вже було проведено консультації щодо методології розрахунків та обґрунтування кількісних пока-зників для врахування обсягів неформальної торгівлі. Згідно з методологією складання платіжного балансу вартість як експорту, так і імпорту товарів обліковується за умови постав-ки FOB, тобто у вартість товарів включаються витрати на транс-портування цих товарів до митного кордону країни-експортера, а також вартість навантаження на борт транспортного засобу, яке здійснюється на митному кордоні країни-експортера. Відповідно ж до методології складання торговельного балансу, що здійсню-ється Державним комітетом статистики, імпорт обліковується за умови поставки CIF. Для формування статті «Імпорт товарів» платіжного балансу із загальної суми імпорту вилучається вар-тість перевезення та страхування. Експорт та імпорт товарів відображено в момент переходу права власності від нерезидентів до резидентів та навпаки за рин-ковими цінами. У більшості випадків це означає, що для оцінки операцій використовуються контрактні ціни або фактичні ціни на час здійснення операцій. Послуги. Стаття «Послуги» складається з трьох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги. Статтю «По-слуги» Національний банк України формує в основному за влас-ною базою даних, оскільки дані банківської звітності протягом тривалого часу є докладнішими порівняно з даними Державного комітету статистики України щодо зовнішньої торгівлі послуга-ми (це твердження особливо справедливе щодо імпорту послуг). Транспортні послуги включають перевезення пасажирів і ван-тажів, а також інші послуги, що виконуються морським, повітря-ним та іншими видами транспорту. Джерелом даних є банківська звітність і квартальна статистична звітність Державного комітету статистики про експорт-імпорт послуг. Стаття подорожі охоплює товари та послуги, які були придба-ні мандрівниками і туристами, якщо тривалість їхнього перебу-вання в країні не перевищує одного року. Джерелами інформації для складання статті «Подорожі» є дані щоквартальної статисти-чної звітності Державного комітету статистики, що надаються туристичними фірмами й готелями, та банківської звітності про купівлю/продаж іноземної валюти та переведення дорожніх чеків у готівкову форму. Крім того, Національний банк здійснює оцін-ку надходжень та витрат від туризму на підставі інформації про чисельність фізичних осіб, що перетинають митний кордон Укра-їни, та мінімальної суми іноземної валюти, яку дозволено виво-зити без митного оформлення. Упроваджено диференційований підхід залежно від мети поїздки та країни, через кордон якої пе-ретинається (джерело — Держкомкордон України). Висловлено припущення щодо частки осіб у загальній чисельності, які за-ймаються торгівлею, і тих, хто від’їжджає за кордон у приватних справах та у складі туристичних груп. Інші послуги охоплюють послуги зв’язку, будівництва, стра-хування, фінансові послуги, комп’ютерні та інформаційні послу-ги, ліцензійні платежі, інші ділові послуги, послуги приватним особам у сфері культури та відпочинку, а також урядові послуги, що не включені до інших категорій. Доходи. Стаття «Доходи» складається з оплати праці найма-них робітників та доходів від інвестицій. Оплата праці найманих робітників включає заробітну плату та інші доходи, отримані нерезидентами за роботу, виконану за ко-рдоном. Ними можуть бути робітники прикордонних районів, се-зонні робітники, службовці міжнародних організацій тощо). Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату до-ходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також над-ходження від резервних активів, що мають бути сплачені у звіт-ному періоді. Доходи від інвестицій відображаються за методом нарахувань. Поточні трансферти. Трансферти характеризують некомпен-соване передання Україні матеріальних та фінансових цінностей з-за кордону, і навпаки. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і змен-шують дохід та потенційні можливості країни-донора. Цю статтю складають за даними банківської звітності в частині приватних переказів та грошових внесків органів державного управління, за інформацією з Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про одержану технічну допомогу, Держмитслужби — про обсяги гуманітарної допомоги. Рахунок операцій із капіталом охоплює всі операції, пов’язані з одержанням або оплатою капітальних трансфертів (списання боргу, перекази мігрантів тощо), придбання/використання невиробничих, нефінансових активів. У фінансовому рахунку відображаються операції з активами та зобов’язаннями резидентів щодо нерезидентів, які класифіку-ються за функціональними ознаками: прямі інвестиції, портфель-ні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи. Для всіх позицій фінансового рахунка збільшення фінансових активів країни, що перебувають за кордоном, та зменшення зо-бов’язань показуються як від’ємні значення, а зменшення активів та збільшення зобов’язань — як позитивні значення. Джерелом інформації для обліку прямих інвестицій є щоквар-тальна звітність Держкомстату України за формами № 10-ЗЕЗ, № 13-ЗЕЗ, а також банківська звітність про рух коштів на корес-пондентських рахунках та форма № 4-ПБ «Звіт про міждержав-ний рух капіталів у формі прямих інвестицій». Для розрахунку статті «Портфельні інвестиції» використову-ється інформація Міністерства фінансів України щодо комерцій-них боргів, дані банківської звітності про рух коштів на кореспо-ндентських рахунках та щоквартальної форми звітності банків про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій (форма № 3-ПБ). У зазначеній статті відбивається рух капіталу у формі портфельних інвестицій за видами вкладень у цінні папери та секторами економіки. Інші інвестиції включають усі операції, що не відносяться до прямих і портфельних інвестицій та резервних активів. Інші інве-стиції класифікуються за активами і пасивами, а також за чотир-ма типами інструментів: торговельні кредити, позики, валюта і депозити, інші активи та інші пасиви. Моніторинг довгострокових кредитів здійснюється на підставі даних банківської звітності та Міністерства фінансів України. Торговельні кредити включають зміну поточної заборгованості за експортно-імпортними операціями об’єктів господарювання, яка обраховується на основі даних Держкомстату про кредитор-ську та дебіторську заборгованість. Інші короткострокові зо-бов’язання відображають також прострочену заборгованість пе-ред нерезидентами за залученими кредитами, інші короткострокові активи — чисте збільшення готівкової іноземної валюти поза банківською системою. У платіжному балансі відображаються зміни в запасах моне-тарного золота і валюти, які знаходяться під контролем НБУ. Ці зміни розраховуються як різниця залишків на початок і кінець звітного періоду з подальшою поправкою на курсову різницю. Резервні активи НБУ не включають валютних коштів, що пере-бувають на депозитах у банках-резидентах . Перегляд даних за попередні періоди здійснюється один раз на рік при підготовці платіжного балансу за IV квартал та звітний рік.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Платіжний баланс України й оцінка його позицій» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
