Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безпере-рвного коригування. Необхідність коригування пояснюється впливом на платіжний баланс різних економічних факторів, які були розглянуті вище. Платіжний баланс є одним із об’єктів державного регулюван-ня. Це обумовлено такими причинами: • нерівноваженістю платіжного балансу, що проявляється у значному дефіциті в одних країнах і значному активному сальдо в інших; • після відміни золотого стандарту в 30-х роках ХХ ст. сти-хійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом ціно-вого регулювання діє дуже слабо. Тому вирівнювання платіжного балансу потребує цілеспрямованих державних заходів; • в умовах глобалізації господарських зв’язків зросло значен-ня платіжного балансу в системі державного регулювання еко-номіки. Його врівноваження входить до основних завдань еконо-мічної політики держави поряд із забезпеченням темпів економічного зростання, стримуванням інфляції та безробіття. Матеріальна основа регулювання платіжного балансу: • офіційні золотовалютні резерви; • національний дохід, що перерозподіляється через державний бюджет; • пряма участь держави в міжнародних економічних відноси-нах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника; • регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомо-гою нормативних актів та органів державного контролю. Заходами регулювання платіжного балансу з метою стимулю-вання експорту, стримування імпорту товарів, залучення інозем-них капіталів, обмеження вивезення капіталів країн з дефіцитним платіжним балансом є: • Дефляційна політика — спрямована на скорочення внут-рішнього попиту шляхом зменшення дефіциту бюджету; зміни облікової ставки центрального банку; введенням кредитних об-межень; установленням меж зростання грошової маси. • Девальвація — зниження курсу національної валюти спря-мовано на стимулювання експорту і обмеження імпорту товарів. • Валютні обмеження — включають блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам, скупчення валютних операцій в уповноважених бан-ках. • Фінансова і грошово-кредитна політика — полягає у ви-користанні бюджетних субсидій експортерам, протекціоністсь-кому підвищенні імпортних мит, відміні податку з процента, що виплачується іноземним держателям цінних паперів. • Спеціальні заходи державного впливу на платіжний ба-ланс, коли формуються його основні статті: • торговельний баланс-для стимулювання експорту держа-ва застосовує цільові експортні кредити, страхування від еконо-мічних і політичних ризиків, введення пільгового режиму амортизації основного капіталу тощо; • «невидимі операції» — з метою регулювання платежів та надходжень за «невидимими» операціями платіжного балансу за-стосовуються такі заходи: • обмеження норми вивезення валюти туристами цієї країни; • пряме чи посередня участь держави в створенні турис-тичної інфраструктури з метою залучення іноземних туристів; • сприяння будівництву морських суден за рахунок бю-джетних коштів для зменшення витрат за статтею «Транспорт»; • розширення державних витрат на науково-дослідні ро-боти з метою збільшення надходжень від торгівлі патентами, лі-цензіями, науково-технічними знаннями і т. п.; • регулювання міграції робочої сили. Зокрема, обмежен-ня в’їзду іммігрантів для скорочення переказів іноземних робо-чих. • рух капіталу — регулювання руху капіталу спрямовано на заохочення зовнішньоекономічної експансії національних моно-полій та одночасне стимулювання іноземних інвестицій у країну. Питання, щодо особливостей складання платіжного балансу України розглянуто у темі «Україна у світовому фінансовому ри-нку».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Процес регулювання платіжного балансу» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
