Криза світової валютної системи — загострення валютних суперечностей, різке порушення її функціонування, що проявля-ється у невідповідності структурних принципів організації світо-вого валютного механізму зміненим умовам виробництва. Це по-няття виникло у зв’язку з кризою Першої світової валютної системи. Криза золотомонетного стандарту тривала 10 років (1913—1922), Генуезька валютна система існувала вісім років (1929—1936), Бреттон-Вудська — 10 років (1967—1976). Криза світової валютної системи веде до скасування старої ва-лютної системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну ва-лютну стабілізацію. Види валютних криз Локальні валютні кризи — уражають окремі країни чи групу країн навіть в умовах відносної стабільності світової валютної системи. (Після Другої світової війни періодично виникали лока-льні валютні кризи у Франції, Великобританії, Італії та в інших країнах.) Циклічні валютні кризи є проявом економічних криз. Спеціа-льні валютні кризи викликані іншими факторами: криза платіж-ного балансу, надзвичайні обставини тощо. Основні особливості світової валютної кризи (1929—1936 рр.): 1. Циклічний характер, оскільки валютна криза була наслідком глибокої економічної і грошово-кредитної кризи. 2. Структурний характер, адже основні принципи світової ва-лютної системи, що ґрунтувалася на золотому стандарті, зазнали поразки. 3. Велика тривалість: з 1929 р. до осені 1936 р. 4. Тяжкі наслідки кризи для економік країн світу: курс деяких валют знизився на 50—84 %; операції з міжнародного кредиту-вання, особливо довгострокові, були припинені через масове банкрутство іноземних боржників, зокрема Німеччини, Австрії та Ту-реччини, які припинили зовнішні платежі. Унаслідок цього утво-рилася велика маса «гарячих» грошей, тобто грошей, які стихійно переміщувалися з однієї країни в іншу в пошуках спекулятивних прибутків. 5. Нерівномірність розвитку кризи у світі. Так, криза уражала то одні, то інші країни, у різний час і з різною силою. Етапи світової валютної кризи (1929 — 1936 рр.) 1. 1929—1930 рр. У цей час відбувається знецінення валют аг-рарних та колоніальних країн унаслідок різкого зниження цін на сировину — до 50—70 %. Курс валют в Австралії та Аргентині знизився на 25—54 %, у Мексиці — на 80 %. 2. Середина 1931 р. Цей етап характеризується відпливом іно-земних капіталів з Німеччини та Австрії, зменшенням офіційного золотого запасу і банкрутством банків. Наприклад, Німеччина ввела валютні обмеження та припинила платежі за зовнішніми боргами і розмін марки на золото. Фактично в країні було відмі-нено золотий стандарт, а офіційний курс марки був заморожений на рівні 1924 р. 3. Осінь 1931 р. Період пікового стану кризи, який характери-зується погіршенням стану платіжного балансу Великобританії та зменшенням офіційних золотих резервів у зв’язку зі скорочен-ням експорту товарів і прибутків від «невидимих» операцій. 21 вересня 1931 р. було припинено розмін фунта стерлінгів на золоті зливки, а курс його знизився на 30,5 %. Одночасно була проведена девальвація валют країн Британської співдружності націй (крім Канади) і скандинавських країн, що мали з Велико-британією тісні торговельні зв’язки. Характерно, що з метою під-тримання престижу фунта стерлінгів і Лондона як світового фі-нансового центру у Великобританії не були введені валютні обмеження. Таким чином, Великобританія виграла від девальва-ції. За рахунок девальваційної премії англійські експортери ши-роко застосовували валютний демпінг, що викликало валютну війну з Францією і США. При цьому пасивне сальдо платіжного балансу Великобританії зменшилося. 4. Квітень 1933 р. Етап значного і нерівномірного падіння цін у США (оптових — на 40 %, у тому числі на сировину — на 55 %, на пшеницю — на 75 %, а роздрібних — на 20 %). Як на-слідок — масові банкрутства в США (40 % загальної кількості банків). 5. Скасований золотомонетний стандарт у США (до січня 1934 р. долар знецінився відносно золота на 40 % (порівняно з 1929 р.) і був девальвований на 41 %, а офіційна ціна золота під-вищилася з 20,67 до 35 дол. за трійську унцію. США взяли на се-бе зобов’язання обмінювати долари на золото за цією ціною для іноземних центральних банків з метою зміцнення міжнародних позицій своєї валюти. Девальвація долара стимулювала експорт США, але меншою мірою, ніж у Великобританії, оскільки в умо-вах економічної депресії товарні ціни в країні підвищилися в 1933—1935 рр. на 20 %. 6. Осінь 1936 р. 7. Для цього етапу характерні такі явища в економіці Франції як: пасивність платіжного балансу, збільшення дефіциту держав-ного бюджету, відплив золота з країни, штучне збереження золо-того стандарту знижувало конкурентну спроможність французь-ких фірм. У 1929 — 1936 рр. — вартість експорту скоротилася в 4 рази при зменшенні світового експорту в цілому на 36 %. 1 жо-втня 1936 р. — було припинено розмін банкнот на золоті зливки, а франк девальвовано на 25 %. Оскільки золотий вміст валюти не був зафіксований, а до 1937 р. були лише встановлені межі змін (0,038—0,044 г чистого золота), з’явилось поняття «мандрівний франк». Незважаючи на девальвацію, французький експорт ско-ротився, оскільки валютна і торговельна війни обмежили можли-вості валютного демпінгу. Інфляція знизила конкурентну спро-можність французьких компаній.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та види криз валютної системи» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
