ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ У СВІТОВУ
Соціально-економічні зміни в житті нашої держави торкнулися всіх без винятку сторін суспільного життя. Відхід від адміністра-тивно-командної системи господарювання й управління потребує докорінної перебудови та реконструкції економіки, створення власної моделі економічного розвитку, яка відображає особливості нашої держави, бо, як уже неодноразово підкреслювалось, не вар-то бездумно копіювати західну модель економіки. Те, що Захід пройшов за кілька століть, нам необхідно зробити максимум за одне-півтора десятиліття. І якщо брати до уваги сучасні особливо-сті економіки України, її принципово інші структури виробництва, механізми енергозабезпечення, а це істотні відмінності, специфіку геополітичного становища, то очевидною є необхідність власної концепції реформування української економіки. Однією зі складових економічних перетворень є інтеграція національної економіки у світову і, зокрема, європейську. На цьому шляху перед економікою України постає багато проблем. Найістотнішою є невідповідність форм обліку і звітності, мето-дик розрахунку більшості показників, які характеризують ступінь економічного розвитку держави, прийнятим у більшості країн світової співдружності. Ця проблема загострилась останнім часом, коли Україна стала налагоджувати економічні й політичні зв’язки з зарубіжними країнами. Однією з перших вимог потенційних іноземних парт-нерів було надання інформації про економічне становище в на-шій країні. Водночас у зв’язку з несумісністю методик розрахун-ку показників та форм звітності ці вимоги в багатьох випадках виявилися незадоволеними, унаслідок чого було втрачено безліч можливостей для співробітництва. Ураховуючи таку ситуацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 326 від 4 травня 1993 р. «Про концепцію побудови національної статистики Укра-їни та Державну програму переходу на міжнародну систему облі-ку і статистики». На виконання цієї постанови відповідні установи розпочали розроблення нових форм обліку і звітності, які б відповідали прийнятим у міжнародній практиці, а також методик розрахунку показників, що характеризують економічну ситуацію в країні та сумірні з міжнародними аналогами. Уже перші кроки в цьому напрямі виявили, що більшість еко-номічних показників, які прийняті в міжнародній практиці, у на-шій країні просто не розраховувались, а для багатьох навіть не збиралась необхідна інформація. Так, у міжнародних щорічних статистичних збірниках у розділі СРСР, а надалі Україна, Росія і Білорусь із семи показників, що рекомендовані Міжнародною ор-ганізацією праці, розраховували і публікували лише один, тоді як більшість країн розраховувало і публікувало п’ять-шість показ-ників. Розглянемо деякі проблеми формування системи показників статистики праці і зайнятості згідно з міжнародними нормами та стандартами. Це один з найменш розвинених розділів вітчизняної статистики з точки зору сумісності з аналогічними показниками, які прийняті в інших країнах, оскільки більшість показників, що рекомендовані Міжнародною організацією праці в Конвенції про статистику праці № 160 від 1985 р. (далі — Конвенція), нашою статистикою не розраховувались. Формуючи систему агрегованих показників статистики праці і зайнятості в Україні, за індикативну базу бажано прийняти показники і нормативи, які наведені в Конвенції і Рекомендаціях зі статистики праці № 170 від 1985 р. (далі — Рекомендації), бо держави, які надають інформацію в щорічні статистичні бюлетені Міжнародної організації праці й ООН, в основному дотримують-ся цієї класифікації. Такий підхід дасть змогу, з одного боку, повніше охарактери-зувати ситуацію, що склалася в економіці України, з погляду ос-новних даних про статистику праці в перехідному періоді, а з ін-шого — провести порівняльний аналіз нашої країни з іншими державами. Знайомлячись з публікаціями зі статистики праці і зайнятості в періодичних виданнях Міжнародної організації праці і ООН, не можна сказати, що всі без винятку країни, які публікують свої статистичні дані, суворо дотримуються положень Конвенції і Ре-комендацій. Рекомендований характер цих показників закріпле-ний у ст. 2 Конвенції розробляючи або переглядаючи поняття, визначення та методологію, що використовуються при зборі, об-робці і публікації статистичних даних, передбачених Конвенці-єю, держави-учасники враховують норми і керівні принципи, які встановлені під егідою Міжнародної організації праці, а також у ст. 19 Рекомендацій: «…держави-учасники повинні враховувати міжнародні рекомендації зі статистики праці, які встановлені під егідою Міжнародної організації праці і відповідні рекомендації інших міжнародних організацій ... повинні проводити перегляд понять, визначень і класифікацій, що використовуються при підготовці статистики праці, відповідно до чинної Рекомендації, і, у разі необхідності, переглядати або поновлювати їх у міру перегляду відповідних міжнародних норм або керівних принци-пів» [35].
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ У СВІТОВУ» з дисципліни «Статистика праці»
