У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «сана-ційний аудит» досі приділялося дуже мало уваги, оскільки здебі-льшого економісти не вбачали істотної різниці між звичайним ау-дитом та аудитом, здійснюваним на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким передбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства і укладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальнос-ті. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновків санаційного аудиту досліджуваного підприємства. Зазначеним Законом передбачено, зокрема, що для з’ясування фі-нансового стану боржника суддя на підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство може призначити експертизу фінансового стану та наявного в підприємства плану санації. Окрім цього, якщо боржник звернеться до суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство, на підготовчому засіданні з’ясовуються ознаки його неплатоспроможності. Арбітражний суд в ухвалі щодо порушення справи про банкрутство може зобов’язати боржника пода-ти аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника не-має для цього коштів, арбітражний суд може призначити аудит за ра-хунок кредитора лише за згодою останнього. У такому разі йдеться, з одного боку, про аудит з метою встановити наявність підстав для по-рушення справи про банкрутство, а з іншого — про санаційний аудит, що має визначити доцільність санації підприємства. Які ж інституціональні та функціональні особливості санацій-ного аудиту? Загалом аудит — це незалежна експертиза публічної бухгал-терської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансо-во-господарської діяльності суб’єктів господарювання, мета якої — перевірити достовірність їх звітності, визначити повноту та від-повідність чинному законодавству здійснюваного обліку та сфор-мувати висновки про реальний фінансовий стан підприємства. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських пе-ревірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з пи-тань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінан-сово-господарської діяльності та інших аспектів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб. Аудит проводиться зовнішніми, незалежними від підприємства орга-нами, найчастіше спеціалізованими аудиторськими фірмами або аудиторами. До основних принципів аудиту належать: • цілісність та повнота; • об’єктивність; • незалежність; • конфіденційність; • компетентність; • документальне оформлення. Ці принципи є основою всіх міжнародних норм аудиту і по-вністю стосуються й санаційного аудиту. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторсь-ких фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об’єктів і цілей проведення. Характерним для санаційного ауди-ту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебува-ють у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санацій-ну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансо-господарської діяльності та наявної санаційної концепції. Необхідність проведення снаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб’єкта господарювання та реальність санаційної концепції. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебу-ває у фінансовій кризі, можуть бути: • нинішні та потенційні власники корпоративних прав підпри-ємства (якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу); • андеррайтери (якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії); • позикодавець, наприклад банківський консорціум (якщо ви-рішується питання про надання санаційного кредиту); • саме підприємство (якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації під час прова-дження справи про банкрутство); • потенційний санатор (якщо вирішується питання про сана-цію підприємства реорганізацією); • державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки). Зовнішнім замовникам аудиту потрібна обґрунтована інфор-мація, яка має підтвердити, що: 1) дані про фінансово-майновий стан боржника є достовірни-ми і повними; 2) план санації є реалістичним; 3) вибрано найраціональніший із можливих варіантів розвит-ку підприємства. Вони доручають аудиторові провести економіко-правову екс-пертизу наявної санаційної концепції та зробити висновки про доцільність вкладання коштів в об’єкт санації. Висновок спеціа-ліста потрібний і тому, що користувачі не мають доступу до відпові-дних джерел інформації та спеціальних знань для її оцінювання. Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного ризику для інвесто-рів, кредиторів та інших осіб, які мають намір узяти участь у фі-нансовій санації підприємства. Санаційний аудит проводять зовнішні аудитори в тісній спів- праці з внутрішніми службами підприємства, особливо з відділом контролінгу. Особи, які здійснюють санаційний аудит, мають бути не лише висококваліфікованими економістами, а й розумітися на галузевих особливостях діяльності того чи іншого підприємства. У правовому та економічному плані аудитор має бути повністю незалежним як від підприємства, котре він перевіряє, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів). Загалом санаційний аудит складається з таких етапів: 1) ідентифікація даних; 2) експертиза; 3) висновки; 4) вироблення рекомендацій. Ідентифікація даних — це збір інформації, на підставі якої можна судити про справжнє становище підприємства. Під експе-ртизою розуміється всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуття об’єктивних висновків про поточний і перспективний стан об’єкта аудиту. Дані експертизи, наявні докази та їх компле-ксний аналіз створюють підґрунтя для висновків про санаційну спроможність підприємства та рекомендацій щодо вдоскона-лення санаційної концепції. Розробка санаційної концепції не є безпосереднім завданням са-наційного аудиту. Як уже зазначалося, готують санаційну концепцію або внутрішні аналітичні служби підприємства, або сторонні особи: консалтингові фірми, професійні керуючі санацією т. ін., хоча іноді аудитори беруть активну участь у розробці плану санації. Зауважимо, що санаційний аудит не слід ототожнювати з при-чинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Незважаючи на те, що в обох випадках ви-користовуються одні й ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому — про перевірку досто-вірності та реальності наведених у плані санації даних.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ САНАЦІЙНОГО АУДИТУ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
