Крім згаданої вище великомасштабної флуктуації інтенсивності РВ, що є відображенням руху Сонця (півсфери неба в бік спостерігача, іншої – від нього) все ж очікувано менш масштабні. Для їх виявлення здійснено запуски декількох космічних апаратів – у СРСР (1984 р.) “Релікт”, у США (відповідно в 1989 і 2001 р.) COBE (COsmik Background Explorer), і WMAP (Wilkinson Microwave Anisotropy Probe). Використано також стратосферніх апарати BOOMERANG, MAXIMA, ACBAR і наземний СВІ. В цілому дослідження були успішними (рис. 1.4), про це свідчить і Нобелівська премія 2006 р., присуджена американським вченим Джону Мазеру і Джорджу Смуту, керівникам однотисячного колективу учених, інженерів і техніків проекту COBE: "За роботу, що допомагає просунутися у вивченні процесу виникнення Всесвіту і розумінню походження галактик і зір". За даними згаданих спостережень здійснено побудову кореляційної функції – залежності усереднених квадратів різниць інтенсивностей РВ (І2 – І1)2 або ж, що те саме, температур (Т2 – Т1)2 як функції кутової відстані θ між довільно взятими точками “1” і “2” небесної сфери. Акустичні піки зайняли на рис.1.5 місце, близьке до передбаченого А.Д. Сахаровим ще 1967р. (тому і є поняття сахаровських коливань). Щоправда, “крайні ліві” точки на цьому рисунку турбують теоретиків, про що буде мова далі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Флуктуації – виявлено!» з дисципліни «Фрагменти космології»
