Профілактика ускладнень ран. Усяка, навіть сама невеличка рана являє загрозу для життя ураженого – вона може стати джерелом зараження різними мікробами, а деякі супроводжуються сильними кровотечами. Основною метою профілактики цих ускладнень, проведеної при наданні першої медичної допомоги, є найбільш раннє накладення стерильної пов'язки на рану, дотримання правил асептики й антисептики, зупинка кровотечі. Поняття про асептику й антисептик. Асептика – це сукупність заходів, спрямованих на попередження влучення мікробів у рану. Таким чином, асептика є методом профілактики раневої інфекції. Вона досягається суворим дотриманням основного правила – усе, що стикається з ранню, повинне бути стерильним (не мати мікробів). Не можна руками торкати рану, видаляти з неї уламки, обривки одягу, використовувати нестерильний матеріал для закриття ран. Антисептикою називається система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікробів та їхнє знищення у рани. Розрізняють механічну, фізичну, хімічну і біологічну антисептику. Механічна антисептика складається у первинній хірургічній обробці ран. Фізична антисептика полягає у застосуванні таких методів, при яких створюються несприятливі умови у рани для виживання мікробів,– це висушування рани, її дренування і відтік раневого виділення. Убиває мікроби сонячне світло і штучне ультрафіолетове опромінювання. Хімічна антисептика заснована на застосуванні різних лікарських засобів, що мають протимікробну дію. Ці речовини називаються антисептичними. Найбільш широко застосовуються такі антисептики, як настойка йоду, етиловий спирт, розчини хлораміну, риванолу, перманганату калію й ін. Антисептики можуть складатися з декількох речовин, наприклад мазь Вишневського. До біологічних антисептиків відносяться антибіотики, що використовуються для профілактики і лікування раневої інфекції. Способи асептики й антисептики доповнюють один одного в боротьбі з інфекційним зараженням ран. Поняття про пов'язку і перев'язку. Види пов'язок, правила їхнього накладення. Пов'язка являє собою перев'язочний матеріал, яким закривають рани. Процес накладення пов'язки на рани називається перев'язкою. Пов'язка складається з двох частин: внутрішньої, котра стикається з раною, і зовнішньої, котра закріплює й утримує пов'язку на рани. Внутрішня частина пов'язки повинна бути стерильної. Пов'язка, що накладається першою, називається первинною стерильною. При накладенні пов'язок необхідно прагнути не викликати зайвого болю. Бинт варто тримати у правій руці, а лівої утримувати пов'язку і розгладжувати .ходи бинта. Бинт розгортають, не відриваючись від пов'язки, ліворуч праворуч, кожним наступним ходом (туром) перекриваючи попередній наполовину. Пов'язка накладається не дуже туго (крім тих випадків, коли потрібно спеціальна що давить), щоб не порушити кровообіг, і не дуже слабко, щоб вона не спадала з рани. Перш ніж накласти первинну пов'язку, потрібно відкрити рану, не забруднюючи її і не заподіюючи болю ураженому. Верхній одяг у залежності від характеру рани, погодних і місцевих умов знімають, чи розрізають. Спочатку знімають одяг зі здорової сторони, потім – з ураженої. У холодний час року щоб уникнути охолодження, а також в екстрених випадках надання першої медичної допомоги ураженим у важкому стані одяг розрізають в області рани. Не можна відривати від рани прилиплий одяг; його треба обережно вилучити ножицями і потім накласти пов'язку. Надягають знятий одяг у зворотному порядку: спочатку на уражену, а потім на здорову сторону. Перев'язочний матеріал і правила користування ним. У якості перев'язочного матеріалу застосовують марлю, вату, білу і сіру, лігнін, косинки. Перев'язочний матеріал повинний бути гігроскопічним, добре усмоктувати з рани кров і гній, швидко після прання висихати, легко стерилізуватися. З марлі виробляються табельні перев'язочні засоби: пакети перев'язочні медичні, бинти стерильні і нестерильні різних розмірів, серветки стерильні великі і малі, пов'язки стерильні великі і малі. В операційних і перев'язочних з марлі і серветок готують марлеві кульки, тампони, смужки, які використовуються при перев'язках і операціях. Пакети перев'язочні медичні промисловість випускає чотирьох типів: індивідуальні, звичайні, першої допомоги з однією подушечкою, першої допомоги з двома подушечками. Пакет перев'язочний індивідуальний складається з двох ватно-марлевих подушечок розміром 32 на 17,5 см, бинта шириною 10 см і довжиною 7 м. Одна подушечка пришита на кінці бинта, а інша вільно по ньому пересувається. Подушечки і бинт пакета стерильні, загорнені в пергаментний папір. Зовнішній чохол пакета зроблений із прогумованої тканини. Таке подвійне упакування перев'язного матеріалу забезпечує надійне збереження його стерильності. У пакет вкладається шпилька. На чохлі зазначені правила користування пакетом. При накладенні пов'язки пакет беруть у ліву руку, правою рукою по надрізу розкривають зовнішній чохол і виймають внутрішнє упакування. Попередньо вийнявши шпильку, знімають паперову обгортку і розгортають перев'язний матеріал, не торкаючись руками внутрішньої поверхні подушечок, тобто тієї, котра буде прикладена до рани. При наданні допомоги можна братися руками тільки за прошиту кольоровими нитками поверхню подушечок. Подушечку прибинтовують бинтом, кінець якого закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщають по бинту на потрібну відстань, що дозволяє закрити вхідне і вихідне отвори рани. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладення герметичних пов'язок. Пакет звичайний на відміну від пакета перев'язочного індивідуального упаковується у зовнішню пергаментну оболонку й обклеюється бандероллю з підпергаменту. Пакети першої допомоги з однією подушечкою і двома подушечками упаковуються в пергаментну внутрішню і зовнішню оболонки. До кожного пакету надається рекомендація з його розкриття і вживання. Бинт являє собою смугу марлі в скачаному стані. Скачана частина бинту називається голівкою, вільний кінець – початком бинта. Бинти стерильні упаковані герметично в пергаментний папір або поліетиленовий пакунок. Серветки стерильні – це складені в кілька шарів чотирикутні шматки марлі, упаковані герметично в пергаментний папір (по 20 шт. в упаковці). Розміри великих серветок 70...68 см, малих – 68...35 см. Пов'язка стерильна мала складається з бинта завширшки 14 см і довжиною 7 м і однієї ватно-марлевої подушечки розміром 56 на 29 см, що пришита до кінця бинта. Пов'язка стерильна велика має подушечку розміром 65 на 45 см, до якої пришиті шість фіксуючих тасьм. Пов'язки використовуються при великих ранах і опіках. Вата стерильна випускається в упаковках по 25 і 50 гр.. Вата нестерильна випускається в упакуваннях по 50 і 250 гр., застосовується вона при накладенні на рани пов'язок, що давлять. Компресна (сіра) вата застосовується для виготовленні м'яких прокладок при накладенні шин, компресів. Бавовняну вату можна замінити лігніном (вата, яка виробляється із деревини). Косиночні пов'язки накладають на голову, груди, плечовий, ліктьовий, колінний, гомілковостопний суглоби, на кисть і стопу, на промежину. Якщо косинки нестерильні, то спочатку на раневу поверхню накладають стерильні бинти чи серветки, які потім фіксують косинкою. При відсутності табельних перев'язних засобів використовують підручні засоби. Особливо зручні ощадливі пов'язки по Маштафарову. Їх накладають, використовуючи шматки тканини (простирадла, сорочки й ін.) різної величини, кінці яких надрізають для одержання тасьм. Спочатку на рани накладають стерильний бинт чи серветку (при необхідності і вату), а потім шматком тканини із зав'язками закріплюють пов'язку . Клеолові та клійкопластерні пов'язки накладають, як правило, на невеликі рани. Рани закривають стерильним матеріалом, що закріплюють смужками липкого пластиру. При накладенні клейової пов'язки шкіру навколо рани змазують клеолом, дають йому підсохнути, а потім стерильний матеріал на рани і закривають розтягнутою марлевою серветкою, приклеюючи її краї до змазаної шкіри. При травмах голови можуть накладатися різні типи бинтових пов'язок, пов'язок з використанням косинок, стерильних серветок і липкого пластиру. Вибір типу пов'язки залежить від розташування і характеру рани. На рани волосистої частини голови накладається пов'язка – “чепець” , яка зміцнюється смужкою бинту за нижню щелепу. Від бинта відривається шматок розміром до 1 м і кладеться серединою поверх стерильної серветки, що закриває рану на області тімені, кінці його спускають вертикально вниз перед ушима і утримують у натягнутому стані. Навколо голови роблять круговий закріпляючий хід (1), потім, дійшовши до зав'язки, бинт обертають навколо її і ведуть косо на потилицю (3). Чергуючи ходи бинта через потилицю і чоло (2...12), щораз направляючи його більш вертикально, закривають усю волосисту частину голови. Після цього 2...3 круговими ходами зміцнюють пов'язку. Кінці зав'язки зав'язують бантом під підборіддям. При пораненні шиї, чи гортані потилиці накладають хрестоподібну пов'язку. Круговими ходами бинт спочатку зміцнюють навколо голови (1, 2), а потім вище і за лівим вухом його спускають у косому напрямку вниз на шию (3). Далі бинт йде по правій бічній поверхні шиї, закриває її передню поверхню і повертається на потилицю (4), проходить вище правого і лівого вуха, повторює зроблені ходи. Пов'язка закріплюється ходами бинта навколо голови. При великих ранах голови, їхньому розташуванні в області обличчя краще накладати пов'язку у вигляді “вуздечки” (рис. 5.3). Після 2...3 закріпляючих кругових ходів через чоло (1) бинт ведуть по потилиці (2) на шию і підборіддя, роблять кілька вертикальних ходів (3...5) через підборіддя і тім'я, потім з-під підборіддя бинт йде по потилиці (6). Щоб закрити шию, гортань і підборіддя, пов'язка накладається, як показано на рис. 5.3. На ніс, чоло і підборіддя накладають пращевидну пов'язку (рис. 5.4). Під пов'язку на раневу поверхню підкладають стерильну серветку чи бинт. Пов'язку на одне око починають із закріпляючого ходу навколо голови. Далі бинт ведуть з потилиці під праве вухо на праве око під ліве вухо чи на ліве око. Потім ходи бинта чергують: один – через око, другий – навколо голови. Пов'язка на два ока складається зі сполучення двох пов'язок, що накладаються на ліве і праве око.
При великих опіках голови чи грудей найбільш доцільною є косиночна пов'язка. Опікову поверхню закривають стерильними серветками, які фіксуються косинками. З травм області живота найбільш небезпечними для життя ураженого є проникаючі поранення. При них із рани можуть випадати внутрішні органи, петлі кишок і сальник, виникнути сильна кровотеча. При випаданні внутрішніх органів їх ні в якому разі не можна вправляти в черевну порожнину. Рану варто закрити стерильною серветкою чи стерильним бинтом навколо нутрощів, що випали. На серветку треба покласти м'яке ватно-марлеве кільце і накласти не занадто туго пов'язку. Ураженому з проникаючим пораненням живота не можна давати пити, йому можна тільки змочити губи водою. На верхню частину живота накладається стерильна пов'язка, при якій бинтування проводиться послідовними круговими ходами знизу нагору. На нижній частині живота спіральна пов'язка сповзає, тому тут накладають колосовидну пов'язку на живіт і пахову область (рис. 5.7, а, б). Вона починається з кругових ходів навколо живота (1...3), потім хід бинта по зовнішній поверхні стегна (4) переходить довкола нього (5) по зовнішній поверхні (6), і далі знову роблять кругові ходи навколо живота (7). При великих опіках живота можуть накладатися косиночні пов'язки. Невеликі непроникаючі рани живота, фурункули закриваються наклейкою з використанням клею чи лейкопластиру.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перша медична допомога при пораненнях» з дисципліни «Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях»
