Умови випуску і розміщення облігацій підприємств визнача-ються законодавчими та нормативними актами, а також статутом емітента. Розміщення облігацій на ринку може здійснюватися або безпосередньо емітентом, або з допомогою фінансового по-середника. В європейських країнах звичною є ситуація, коли розміщенням облігацій займаються банківські консорціуми, які викуповують усю емісію в емітента за певну винагороду, яка в середньому становить від 2,5 до 4,0 % вартості емісії. Витрати, пов’язані із залученням коштів на основі емісії облі-гацій складаються з одноразових накладних витрат і поточних (чи остаточних) виплат доходів за облігаціями. Одноразові на-кладні витрати становлять у середньому 4—7 % вартості емісії і включають: • виплату комісійних фінансовому посереднику чи банківсь-кому консорціуму; • витрати на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск облігацій; • сплату державного мита у розмірі 0,1 % загальної номіналь-ної вартості облігацій, що пропонуються для продажу, за реєст-рацію інформації про емісію цінних паперів; • витрати на друкування сертифікатів цінних паперів; • відшкодування послуг аудиторів; • інші витрати. Враховуючи достатньо високий рівень накладних затрат, пов’язаних з емісією облігацій, вважається що вона є доцільною лише за значного обсягу залучення коштів. У західноєвропейсь-ких країнах рекомендується вдаватися до цього інструмента за-лучення коштів, починаючи з обсягу емісії у 3 млн євро. Порядок емісії облігацій наведено на рис. 6.2. Рішення про ви-пуск облігацій підприємств приймається емітентом та оформля-ється протоколом зборів власників чи іншим уповноваженим на те органом. Протокол рішення про випуск облігацій підприємств по-винен обов’язково містити: реквізити емітента; відомості про ста-тутний капітал, господарську діяльність і службових осіб; на-йменування аудиторської фірми; дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред’явника); загальну суму емісії, кількість і номінальну вар-тість облігацій; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій; порядок повідомлення про ви-пуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій. Якщо прийнято рішення про емісію процентних облігацій, то основними їх параметрами, які потребують узгодження, є такі: • загальна номінальна вартість; • номінальна вартість однієї облігації та їх кількість у випуску; • форма випуску; • сума випуску за курсом емісії; • процентна ставка; • термін виплати процентів; • період розміщення та дата погашення облігацій. Особливості розміщення облігацій з нульовим купоном бу-дуть охарактеризовані в наступних підрозділах. Якщо умовами випуску облігацій підприємств передбачено їх публічний обіг, а також у разі випуску облігацій відкритими ак-ціонерними товариствами емітент подає реєструвальному органу для одночасної реєстрації випуску та інформації про емісію цих облігацій, такі документи: а) заяву про реєстрацію випуску та інформації про емісію об-лігацій підприємств; б) інформацію про емісію облігацій, в) копію платіжного доручення про сплату державного мита; г) рішення про випуск облігацій, що оформлено протоколом; д) зразок бланка сертифіката облігацій, якщо випуск здійсню-ється в документарній формі; е) копію договору з торговцем цінними паперами щодо роз-міщення даного випуску облігацій (якщо емітент користувати-меться його послугами); є) копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства. В інформацію про емісію облігацій повинні бути включені ті самі відомості, що й при емісії акцій, про що йшлося у розд. 3. Особливості стосуються лише інформації про параметри обліга-цій. Дані про емісію облігацій повинні включати: • дату і номер рішення (протоколу) про емісію облігацій; • найменування органу, який прийняв рішення; • загальну номінальну вартість облігацій, що пропонуються до продажу; • мету використання фінансових ресурсів, залучених від про-дажу облігацій, та джерела погашення позички і виплати доходу по облігаціях (конкретні обсяги, напрями використання та дже-рела погашення); • кількість облігацій за типами і категоріями (іменні або на пред’явника, процентні або безпроцентні); • форму випуску облігацій (документарна або бездокументарна); • перелік засновників товариства, розмір частки кожного із засновників у статутному капіталі; • права, що надаються власникам облігацій; • номінальну вартість, серії та порядкові номери облігацій; • адреси місць, дати початку та припинення продажу, пога-шення облігацій та виплати доходів по них; • умови і термін обігу облігацій; • дії, що провадяться у разі несвоєчасного подання облігацій для погашення; • інформацію про можливі привілеї власників облігацій; • запланований курс продажу облігацій та відомості щодо ринкової вартості облігацій даного емітента, що перебувають в обігу (окремо — на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку); • докладний опис відомостей про порядок оплати облігацій із зазначенням найменування банківської установи та номера розрахункового рахунку, на який має бути внесена оплата за облігації; • найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами); • відомості щодо умов договору з торговцем цінними папера-ми із зазначенням суми винагороди торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами); • по процентних облігаціях — заплановані проценти, метод обчислення, порядок виплати доходів та погашення, здійснення операцій і депонування. Успішне розміщення облігацій на ринку капіталів визначають такі основні чинники: • наявність і характер публічної інформації про емітента; • кредитний рейтинг, присвоєний емітенту рейтингови- ми агентствами (на міжнародному рівні Moody’s; Standard & Poor’s та ін.); • оцінки незалежних фінансових аналітиків. На міжнародних ринках капіталів ціни на облігації здебі-льшого формуються за принципом дисконтування майбутньо-го Сash-flow, тобто майбутні грошові потоки від облігацій (проценти та основна сума) шляхом дисконтування приво-дяться до теперішньої вартості , на основі чого приймаються рішення про доцільність вкладення коштів у даний вид борго-вих цінних паперів. Як і за інших форм залучення позичкового капіталу, під час емісії облігацій може бути передбачено кредитне забезпечен-ня. В економічно розвинутих країнах за кредитного забезпе-чення при емісії облігацій здебільшого використовують такі інструменти: • застава майна, в т. ч. іпотека; • гарантії або поручительство; • негативні застереження, під якими розуміється договірне зобов’язання емітента не використовувати майно підприємства як кредитне забезпечення на користь інших кредиторів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Емісія облігацій» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
