Компетенції Сейму та Сенату у сфері безпеки та оборони держави окреслені в розділі IV Конституції РП312. З аналізу законотворчої функції Сейму (за співучасті Сенату) випливає, що цей орган формує правову основу функціонування в обговорюваній сфері. Згідно з ст. 116 п. 1, Сейм ухвалює рішення від імені РП про оголошення війни та миру. Рішення з цього питання Сейму має форму постанови. Це означає, що постанова є остаточною і не вимагає довготривалої законодавчої процедури за участі Сенату, Президента і, можливо, Конституційного Суду. Однак Конституцією окреслено певні умови, за яких постанова може бути ухвалена: тільки у разі збройного нападу на територію РП або коли з
312 Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. – Wydanie drugie. – Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2002. – 96 s. 144
міжнародних угод випливають зобов’язання щодо спільної оборони проти агресії. Законодавець установив також правило, що відповідно “страхує” процес ухвалення рішень в особливо тяжких випадках військової загрози, згідно з яким, якщо Сейм не може зібратися на засідання, то питання про стан війни вирішує Президент РП [ст. 116, п. 2]. Конституція постановляє, що умови використання збройних сил за межами РП визначає ратифікований міжнародний договір або закон. Також питання умов перебування іноземних військ на території РП і умови їх пересування по території визначають у згаданих джерелах права [ст. 117]. Законодавчу функцію Сейм реалізує спільно з виконавчою владою – Президентом РП та Радою Міністрів, які також можуть проявляти законодавчу ініціативу. Робота Сейму (особливо сеймо- вих комісій) є об’єктивною передумовою, що надає можливість цьому органу займатися справами безпеки та оборони, фінансовими витратами в цій сфері. Основний закон також передбачає, що Сейм виконує функції у сфері призначення посадових осіб держави. Йдеться про призна- чення Ради Міністрів, і зокрема, Міністра національної оборони (НО). Хоча формально Раду Міністрів призначає Президент, але Сейм затверджує її програму дій – в питаннях, що стосуються оборонної сфери, збройних сил [ст. 154, п. 1, 2]. Сейм може висло- вити Міністрові НО вотум недовіри [ст. 159, п. 1]. Сейм з подання Президента РП може прийняти рішення про притягнення міністра до відповідальності перед Верховним Судом за порушення конституції, чи закону, за злочини, пов’язані зі службовим становищем [ст. 156, п. 1, 2]. У п. 2 ст. 95, записано, що Сейм виконує наглядову функцію над діяльністю Ради Міністрів у сферах, зазначених у положеннях Конституції і законів. Це означає, що Сейм має можливість контро- лювати Раду Міністрів у межах забезпечуваної цим органом зовніш- ньої безпеки держави, а також загального управління в сфері оборони держави [ст. 146, п. 4 (пп. 8, пп. 11)]. Наглядові повно- важення Сейму поширюються також на Міністра НО, сферу діяльності, якого теж визначає закон [ст. 149, п. 1]. Отже, Сейм безпосередньо не контролює збройних сил, але здійснює це через цивільні органи державної влади, якими є уряд та Міністр НО, що,
145
згідно з нормами права, уповноважені керувати збройними силами і контролювати їх [ст. 146, п. 3; ст. 148 (пп. 2, 5); ст. 149, п. 1.]. Серед наглядових інструментів Сейму є також можливість створення слід- чих комісій [ст. 111], предметом дослідження яких можуть бути питання оборони, що належать до сфери діяльності виконавчої влади. Сейм, окрім постійних комісій313, може також створювати надзвичайні комісії, які мають право вимагати передання їм звітів та інформації від Міністра НО чи його представників. Ці питання можуть бути предметом обговорення на засіданнях комісії, у яких зобов’язаний брати участь Міністр НО або його представники. Комі- сія НО може скеровувати до голови Ради Міністрів і Міністра НО рішення, що містять вимоги (побажання, постулати) щодо окремих справ. Також в індивідуальному порядку кожен депутат може вимагати інформацію та пояснень у справі, що його цікавить, від органів виконавчої влади; зокрема зі справами, які стосуються безпеки та оборони. Сейм через депутатські звернення та запити має можливість контролювати діяльність Міністра НО і Міністра збройних сил (ЗС) [ст. 115, п. 1, 2.]. Сейм може звернутися до Найвищої контрольної палати (НІК)314 з запитом на проведення перевірки Міністерства національної оборони (НО) і підлеглих йому збройних сил. НІК як головний державний контрольний орган, підпорядкований Сеймові, може перевірити оборонну сферу з власної ініціативи, дотриму- ючись критеріїв легальності, економічності, цільовості і сумлінності [ст. 203, п. 1]. Інформацію про результати перевірки він передає Сеймові. Сейм розглядає звіт уряду про виконання бюджетного кодексу [ст. 226, п. 1, 2]. А виявивши недоліки у виконанні бюджету, може негативно оцінити діяльність Ради Міністрів і висловити йому вотум недовіри. Це – найсильніший інструмент контролю за діяльністю уряду.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конституційні компетенції Сейму та Сенату» з дисципліни «Теорія і практика сучасної європейської політики безпеки: приклад Польщі»
