Одним з джерел формування позичкового капіталу підприємс-тва є комерційні кредити. Комерційний кредит — це форма кре-диту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (ро-біт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Ці кредити принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором виступають комерційні партнери підприємства. До основних різновидів комерційних кредитів належать: • товарні кредити; • одержані аванси. У результаті залучення товарного кредиту у підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послу-ги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий хара-ктер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів. Хоча в практиці можна також зустріти надання інвестиційних товарних кредитів, наприклад технологічних ліній. Відносини товарного кредиту регулюються договором купів-лі-продажу, в якому передбачена поставка товарів з відстрочен-ням платежу. У вітчизняній практиці поширеними є договори, якими передбачено розрахунок за поставлену продукцію в міру її реалізації. Нереалізована продукція повертається постачальнику. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього. Основною метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив’язка окремих перспективних клієнтів до постачальника. Зрозуміло, що за інших рівних умов клієнти заку-повуватимуть товари у тих постачальників, які пропонують вигі-дніші умови розрахунків, зокрема надають товарні кредити чи знижки. Відповідні відстрочки платежів надаються, як правило, постійним клієнтам. Якщо відносини товарного кредитування є стабільними, то такого роду короткострокові кредити набувають довгострокового характеру. Важливим питанням, пов’язаним з комерційним кредитуван-ням, є вартість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників: • рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійс-нення дострокових розрахунків; • періоду, протягом якого надаються знижки; • періоду відстрочення платежів. У разі, якщо постачальник відвантажує продукцію з відстроч-кою платежу, не передбачаючи при цьому жодних знижок за до-строкову оплату, то вартість залучення такого товарного кредиту для позичальника дорівнюватиме нулю. Якщо ж умовами конт-ракту передбачена залежність ціни товару від строків розрахун-ків, тобто встановлені певні знижки до базової ціни у разі здійс-нення дострокових платежів, то втрачений дохід покупця (відповідно сплата завищеної ціни за товар) в результаті отри-мання товарного кредиту можна трактувати як плату за користу-вання позичковим капіталом. Ефективна ставка процента для по-зичальника (Re) за товарним кредитом може розраховуватися за такою формулою: Re = • 360, (6.3) де SK — величина знижки (%); h — період дії знижки (днів); z — тривалість відстрочки платежу (днів). Зрозуміло, що чим більшими є знижка до базової ціни і період її дії, тим вищою буде вартість залучення товарного кредиту. За інших рівних умов чим більшим є період відстрочення платежів, тим нижчою буде вартість кредиту. На практиці досить часто використовують ще один алгоритм розрахунку ставки процента за користування товарним кредитом, який, на думку багатьох фінансистів, дає можливість точнішого визначення вартості залучення товарного кредиту: Re = . (6.4) Товарний кредит доцільно використовувати в тому разі, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на ана-логічний період.
Приклад 6.3 Передбачений контрактом строк оплати відвантажених товарів стано-вить 45 днів з моменту їх надходження на склад клієнта. При здійсненні розрахунків протягом перших 15 днів після надходження товару сконто (знижка) до базової ціни дорівнює 3 %. Розрахуємо ефективну ставку процента за товарним кредитом, а також доцільність його використання, якщо ставка за аналогічним банківським кредитом — 40 % річних. Якщо підприємство здійснює розрахунки за базовою ціною з від-строчкою платежу в 45 днів, то це означає, що воно втратило можли-вість отримати знижку у розмірі 3 % базової ціни. Підставивши відпо-відні значення у формулу 6.3, знайдемо ефективну ставку процента за користування кредитом: 36 % річних ; точніший показник отримаємо, скориставшись формулою (6.4): 37 %. Якщо оплата здійснюється протягом перших 15 днів, то підприємс-тво отримує відповідну знижку, отже, плата за користування товарним кредитом протягом цього періоду становитиме нуль. Можна дійти висновку, що для підприємства вигіднішим є викорис-тання товарного кредиту порівняно з банківським. Однак з погляду зниження затрат для підприємства оптимальним буде розрахунок у кі-нці строку, протягом якого діє знижка.
Порівнюючи ефективність використання банківського і това-рного кредитів, слід проаналізувати всі переваги та недоліки за-лучення останнього. До основних переваг товарного кредиту належать: • відносна швидкість і технічна зручність отримання; • кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредит-ного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити; • вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника); • порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту. Слід враховувати також типові недоліки залучення товарних кредитів: • процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківсь-кого кредиту; • небезпека високої залежності від постачальників; • застереження щодо заборони надавати в заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних креди-тів, звужує кредитні рамки позичальника; • знижується контроль за ефективністю використання позич-кового капіталу. У вітчизняній практиці господарювання досить поширеним є покриття фінансового дефіциту шляхом порушення строків ви-конання платіжних зобов’язань, тобто використання як джерела поповнення обігових коштів прострочених товарних кредитів. Така політика є надзвичайно ризиковою. Вона може призвести до накладення на підприємство штрафів у ході доарбітражного чи арбітражного врегулювання господарських спорів. Це, в свою чергу, впливає на імідж суб’єкта господарювання як надійного партнера і врешті-решт призводить до його фінансової кризи. Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а та-кож суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Аванси можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Оцінка вартості залучення короткострокових авансів здійс-нюється за тією ж методологією, що і товарних кредитів. Одним з чинників виникнення поточної заборгованості за авансами оде-ржаними є уникнення ризику неплатежів за поставлені товари. Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобуду-ванні та в деяких інших галузях. Аванси від замовників відігра-ють такі функції: • фінансування та підтримання ліквідності позичальника; • перевірки платоспроможності замовника; • гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його готовності. З метою зменшення ризику нецільового використання авансів і невиконання замовлення в зарубіжній практиці замовники за кредитне забезпечення, як правило, вимагають надання банківсь-ких гарантій . Строки, на які одержуються аванси, залежать від стандартних умов оплати замовлень у тій чи іншій галузі, строків виконання замовлення та результатів переговорів між замовником і вико-навцем. Частина суми контракту може бути сплачена одразу піс-ля його укладення, частина — після виконання певного (проміж-ного) етапу замовлення, решта — після підписання акту при- ймання-здачі. Як правило, на кредит у формі авансів проценти не нарахову-ються. Однак у теорії і практиці можна зустріти різні методи оці-нки вартості залучення цього виду позичкового капіталу. За од-ним з методів вартість капіталу визначається як різниця між ціною виконання замовлення за відсутності авансових платежів та ціною цього ж замовлення із здійсненням таких платежів. За іншим методом ставка процента за користування авансом визна-чається на основі інструментарію розрахунку вартості грошей у часі з використанням як ставки дисконтування (чи нарощування) середньої процентної ставки на кредитному ринку. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті мо-жуть регулювати свої господарські відносини та створювати пла-тіжні засоби у вигляді векселів — зобов’язань боржника сплати-ти кредитору зазначену суму у визначений термін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Вексель допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів. Векселі можуть бути як коротко-, так і дов-гостроковими. Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою векселя, може здійснюватися шляхом: • сплати боржником за векселем; • передачі (індосаменту) векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); • врахування векселя — придбання векселя банком до на-стання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові ко-шти з дисконтом (переоформлення комерційного кредиту на бан-ківський). До основних операцій з векселями, які можуть здійснюватися підприємствами, належать: купівля-продаж, застава, передача до врахування; міна; передача іншій особі шляхом індосаменту то-що. Важливим є те, що на передачу (індосамент) векселя в розра-хунок за отримані товари (роботи, послуги) не нараховується ПДВ. Ми не будемо детально зупинятися на характеристиці опе-рацій підприємств з векселями, оскільки це питання досить повно висвітлено у вітчизняній науково-практичній літературі та відпо-відних нормативних актах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМЕРЦІЙНІ КРЕДИТИ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
