Коротка історія становлення і розвитку сімейної політики
Перші заходи в Європі на кшталт «сімейної політики» проводилися ще на зламі ХІХ-ХХ ст. у Франції та Швеції. Зростання зацікавлення проблематикою сім'ї визначали два основні чинники: демографічний (низькі показники народжуваності) та економічний (малі заробітки). Отже, ранній етап у розвитку сімейної політики характеризувався зосередженням переважно на вирішенні проблем, пов'язаних з низьким природним приростом населення та вбогістю. Перші практичні заходи полягали у наданні окремим працівникам із низькою заробітною платнею, які мали дітей, грошової допомоги (більш широкомасштабно соціальну допомогу сім'ям було запроваджено після Другої світової війни). Впродовж XX ст. сімейна політика пройшла багато етапів, які й надалі безпосередньо були пов'язані із проблемами згладжування нерівностей у доходах. Однак поступово європейська сімейна політика почала набувати універсальних ознак, що проявлялося у: а) поширенні системи надання допомоги на різні сфери діяльності - виховання, охорону здоров'я, житлові умови, працевлаштування, соціальні послуги, трансфер доходів (60-ті роки); 284 б) спрямованості сімейної політики на вирішення проблем, пов'язаних зі змінами у моделі, структурі сім'ї та новим розподілом ролей у ній (70-ті роки); в) підкресленні впливу на функціонування як самої сім'ї, так і її окремих членів, суспільства, у якому вона живе, економічних, політичних, культурних, релігійних умов тощо (наступні декади XX ст.). В ЄС за окреслення завдань, реалізацію та фінансування сімейної політики відповідає держава. Вона є найважливішим, але не єдиним, суб'єктом сімейної політики. Держава делегує частину своїх завдань і повноважень іншим суб'єктам, до яких належать неурядові організації, профспілки, організації працедавців, церква та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Коротка історія становлення і розвитку сімейної політики» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
