Сутність, інструменти та історія становлення бюджетної політики
У сфері бюджетної політики йдеться не лише про координацію дій, але й про необхідність підтримувати на належному рівні громадські фінанси і бюджетну дисципліну. Зокрема, здійснюється контроль за дестабілізуючими наслідками надмірного бюджетного дефіциту. На другому етапі валютного союзу, що розпочався 1.01.1994 р. обов'язки країн-членів зводилися до намагання вберегтися надмірного дефіциту громадських фінансів. Європейська Комісія займається лише питаннями, пов'язаними із значними недоліками в бюджетній ситуації і громадським боргом держави чи територіальних одиниць, керуючись при цьому двома критеріями, конкретизованими в «Протоколі про заходи при надмірному дефіциті», що є складовою частиною Угоди ЄЄ: рекомендованою величиною відношення між бюджетним дефіцитом і ВВП (3%), рекомендованою величиною відношення між загальним об'ємом громадського боргу і ВВП (60%). Ці критерії не застосовуються механічно і не є догмою, оскільки беруться до уваги тенденції розвитку в минулому та прогнози на майбутнє. При об'єднанні органів трьох Європейських співтовариств (1967 р.) на основі відповідної угоди були також об'єднані їх бюджетні плани, і від 1.07.1967 р. вони були замінені єдиним бюджетним планом ЄЄ. Цей бюджет складається щорічно, в ньому відображені всі доходи і витрати Співтовариства, причому вони повинні бути збалансованими. Це стосується також адміністративних витрат на Спільну зовнішню політику і політику безпеки, а також видатків у галузі юстиції та внутрішніх справ. Бюджетний рік розпочинається 1 січня і завершується 198 31 грудня. Бюджетна процедура є частиною фінансового статуту ЄС, таким чином, у зв'язку з подальшим розвитком Співтовариства бюджет та фінанси зазнаватимуть реформування. Отож, метою бюджетної політики є фінансування витрат і діяльності Європейського співтовариства та його політик, встановлення фінансових пріоритетів політичної діяльності Співтовариства. Основні інструменти цієї політики ЄС - власні засоби та інші фінансові інструменти ЄС, загальний бюджетний план і окремі плани Союзу, бюджетна процедура ЄС і контроль за бухгалтерським обліком. Поняття «власні засоби» не має вузької дефініції в правових документах Ради, проте у ширшому понятті зафіксовані три головні джерела доходів, а саме: • податки на сільськогосподарську продукцію (преміальні гроші, надбавки і компенсаційні податки, що накладені на торгівлю сільськогосподарськими продуктами з третіми країнами); • мито, яким, згідно зі спільним митним тарифним кодексом Співтовариства, обкладається торгівля з третіми країнами, а також інші види мита; • доходи від податку на додану вартість, отримані від країн-членів, спочатку аж на рівні одного відсотка податкової основи, гармонізованої між країнами-членами. У доходах Співдружності значну перевагу має ПДВ, який від 1.01.1986 р., у зв'язку з розширенням ЄС на 12 членів, був збільшений на 1,4%, і таким залишився після наступного розширення Спільноти до 15 країн. З підвищенням базової основи ПДВ, його частка у власних засобах Співтовариства становила 66% і, таким чином, цей податок практично є єдиним розширеним фінансовим джерелом Спільноти, оскільки прибутки від інших джерел через торгівельно-політичні причини досить обмежені. У зв'язку з Договором про Європейський Союз (1992 p.), власне фінансування почало базуватися на нових принципах, що діяли включно 1999 р. і були тісно пов'язані з процесом формування внутрішнього ринку за допомогою цілеспрямованої структурної політики. 12 лютого 1988 р. Європейська Рада в Брюсселі узгодила так званий «пакет Делора» - сукупність взаємозлагоджених заходів в бюджетній галузі щодо сільськогосподарської політики і регіональної структурної політики. 199 У грудні 1992 р. в Единбурзі Європейська Рада прийняла «пакет Делора 2», який, базуючись на фінансовій реформі 1988 p., мав забезпечити наступне фінансування ЄС при повній реалізації Договору про Європейський Союз аж до 1999 p., зокрема, підтримку структурних змін, поліпшення конкурентної здатності європейської промисловості, фінансування Спільної зовнішньої політики і політики безпеки тощо. Власні засоби, що належать Співдружності, збирають країни-члени і надають їх Комісії, яка реалізує бюджет і їй надані відповідні контрольні та ревізійні права. Існують й інші джерела доходу, наприклад, податок на заробітну платню працівників апарату Співтовариства, прибутки від різних процедур Європейських співтовариств і т. п., але через низьку рентабельність вони не є визначальними. До власних засобів поступово почали додаватися позики ЄС на фінансування інвестицій в галузі вугілля та сталі, атомної енергії, одночасною метою яких на економічному просторі Співтовариства було сприяння і підтримка заходів та інвестицій у промисловість, сферу досліджень і технологій, енергетику та інфраструктуру, для вирівнювання різниці в регіонах Співдружності. Подібні позики не включають в бюджет, а лише сумарно вказують в додатку до бюджету Європейського Співтовариства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність, інструменти та історія становлення бюджетної політики» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
