Промислова політика Співтовариства завжди була дискусійною. Розбіжності існували передусім між Францією і Комісією з одного боку, та Федеративною Німеччиною - з іншого. Німецька національна економіка і економічна політшсч розглядали Меморандуми Комісії про промислову політику та її програми як витвір, інспірований французьким духом «планування». І навпаки, інша сторона, передусім Франція, вказувала на технологічну прогалину щодо США і Японії, на стратегічну торгівельну політику Японії і на небезпеку монополізації ключових технологій, які з цього випливають, на глобалізацію важливих ринків з високою мобільністю капіталів і технологій, на національну сегментацію ринку Співтовариства і на структурні проблеми. Згідно з цією позицією, не можна залишити процеси пристосування, модернізації і необхідної концентрації лише за силою ринкових відносин, оскільки в такому разі позиція Європи буде постійно під загрозою. Однак, з поступовою реалізацією внутрішнього ринку, з вирішенням проблем в окремих галузях, в умовах, коли Франція відмовилася від секторного планування, а Велика Британія, Франція і, з певними застереженнями також Італія - від підтримки державних концернів, і, врешті-решт, у зв'язку із зростанням державних субсидій та розширенням в межах промислової політики активності земельних адміністрацій у ФРН, протилежності та розбіжності почали стиратися. А в об'єднаній Німеччині ідеї промислової політики знайшли під- 196 грунтя зокрема у зв'язку із загрозою деіндустріалізації цілих регіонів і східній її частині. На сьогоднішній день ініціативи щодо кооперації підприємств і розвитку дослідницької діяльності підтримують усі країни-члени ЄЄ. Проте не можна стверджувати, що усі суперечливі моменти вдалося повністю скасувати. Наприклад, деякі країни не дотримуються умов субсидіювання сталі, в інших - надається щедра допомога іншим галузям економіки, часто в Раді занадто політизуються питання про субсидії в межах регіональної політики. Цей прихований конфлікт між промисловою і регіональною політикою з одного боку, і політикою конкуренції- з іншого, може загострюватися в міру того, як зростатимуть витрати на структурну і науково-дослідницьку політики. Тривають, зокрема, суперечки з приводу транс'європейських мереж, з приводу фінансування яких деякі країни-члени пропонують утримуватися, в той час як Комісія та інші держави підкреслюють їх важливе значення у «горизонтальному» забезпеченні промислової політики. Таким чином, промислова політика надалі залишається дискусійною компетенцією Співтовариства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дискусійні аспекти промислової політики» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
