Про цю політику почали говорити після ухвалення директиви 1972 р. Згідно з планом Мангольда, було вирішено обмежити інвестиційну підтримку підприємствам, що спроможні розвиватися самостійно. Прискоренню структурних змін сприяла також директива, яка підтримувала при- 174 зупинення прибуткової діяльності в сільському господарстві і використання сільськогосподарських площ для поліпшення структури, а також директива про соціолого-економічну інформацію і фахову кваліфікацію осіб, зайнятих в сільському господарстві. Іншу мету переслідувала директива від 1975 р. щодо землеробства у гірських областях, а також інших місцях, що мають невигідне становище чи постраждали. У ній йшлося про те, що землі повинні оброблятися за будь-яких умов, щоб уникнути втечі людей з цих місць і послаблення економічного потенціалу таких областей. Найважливішим інструментом впливу на таку ситуацію стала компенсаційна доплата на кожен гектар поля чи одиницю худоби. У 1985 р. структурна сільськогосподарська політика для підвищення її ефективності була впорядкована новою директивою, що зменшила інвестиційну підтримку для підприємств, спроможних працювати самостійно, і запровадила особливу доплату молодим працівникам сільськогосподарської галузі. Строгішими стали межі програми з підтримки тваринництва. Країни-члени отримали право виплачувати доплати тим землеробам, котрі зобов'яжуться вести сільське господарство з найменшою шкодою для довкілля. Щоправда, з 1987 р. це почало стосуватися лише тих областей, в яких проблема збереження навколишнього середовища була найгострішою. Для забезпечення структурної сільськогосподарської політики кошти виділялися із сектору орієнтації Аграрного фонду, причому тарифи країн з меншими доходами були вищі, ніж тарифи багатших країн. У межах реформи структурних фондів 1988 р. почалася координація використання засобів із сектору орієнтації Аграрного фонду і коштів Європейського фонду регіонального розвитку та Європейського соціального фонду для забезпечення завдання № 1, а саме: «Підтримки розвитку і структурного пристосування відстаючих регіонів», завдання 5 «а» - «Пристосування виробничих і оброблювальних структур у землеробстві та лісництві» і завдання 5 «б» - «Підтримка розвитку села». Ця реформа була далекосяжною і продовжувала діючу структурну сільськогосподарську політику.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Структурна сільськогосподарська політика» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
