Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів
У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об’єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізи-чними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо. Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, ма-ють додержувати таких положень: здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише безготівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємствам, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних по-треб і видається банками за окремими чеками); зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України; мають право зберігати у своїх касах суми готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соц-іальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як три робочих дні, включаючи день одержання грошей в установах банків. Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковими перера-хуваннями, векселями, чеками тощо і вельми незначна — у вигляді готівки. Касове обслуговування підприємств здійснюється банками, які організу-ють, регулюють рух коштів і стежать, аби цей рух відбувався згідно із зако-нодавчими актами. Правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням. Основу обліку грошових коштів зумовлює їх класифікація — за при-значенням та за місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поді-ляються на кошти для обороту оборотні та для спеціального призначення необоротні. За місцем зберігання — на грошові кошти в банку, касі підпри-ємства у підзвітних осіб, у контрагентів (видані аванси), вкладені у еквіва-ленти цінні папери тощо. Згідно з діючим положенням, усі грошові кошти підприємств, що при-значені для здійснення господарської діяльності, мають зберігатися на ра-хунках у банку. Бухгалтерський облік грошових коштів має такі основні завдання: інформування про готівку коштів; здійснення контролю за їх зберіганням, своєчасним надходженням і цільовим призначенням; забезпечення касової дисципліни. Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквіва-лентів є система рахунків. Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем збе-рігання і кожним видом призначення згідно з діючим планом передба-чено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове при-значення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) — ра-хунок «Рахунки в банках»; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) — рахунок «Інші не-оборотні активи»; для обліку готівки і руху коштів — рахунок «Каса»; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів — раху-нок «Iнші кошти»; для куплених цінних паперів — рахунок «Поточні фінансові інвестиції»; для одержаних векселів — рахунок «Коротко-строкові векселі одержані». За класифікаційними ознаками всі рахунки обліку коштів поділя-ються так: за економічним змістом — рахунки обліку оборотних коштів господарства; та рахунки необоротних активів. У всіх випадках на дебеті рахунків відображують надходження (збільшення), а на кредиті — вибування (зменшення).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
